4 грудня Парламент затвердив список Голів комітетів Верховної Ради України. Головою Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я стала Ольга Богомолець. Раніше її кандидатура була підтримана на нараді керівництва парламентських фракцій. Що ж, Ольга Вадимівна, вочевидь, досягла наміченої політичної мети: зуміла «проскочити» повз міністерську посаду, де довелося б працювати з повною самовіддачею і відповідати за непопулярні рішення на шкоду своєму іміджу «всенародної заступниці».
Не менш страшна, ніж корумпованість
Як Голова Комітету вона отримує можливість залишатися на очах у громадськості, виступаючи в якості народного контролера за діяльністю урядовців, а також займатися рутинною законопроектною роботою. Тільки от як тепер розцінювати ті передвиборчі заяви та яскраві промови, що переконували: тільки такий професіонал здатний здійснити революційні перетворення — і не лише в медичній сфері, а й навіть в усій державі (нагадаємо: Богомолець висувала свою кандидатуру на президентський пост)? Що це за «два кроки назад»? Чому замість її (очікуваної всіма) появи в міністерському кріслі там з’явилася зовсім несподівана фігура, чиє прізвище ще вчора взагалі нікому не було відомо?
Ольга Богомолець, Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Втім, якщо говорити про коло медичних професіоналів, то багатьох із них деякі популістські заяви Ольги Богомолець аж ніяк не надихали, а, навпаки, насторожували. Бо коли славетна українська професорка-мільйонерша спускалася з політичного олімпу на грішну землю…
Згадати хоча б її останній брифінг в Українському кризовому медіа-центрі в листопаді цього року, де вона наговорила цілком достатньо, щоб стало зрозумілим: у цього політика відсутнє системне бачення реформ, яких потребує держава. До того ж Ользі Богомолець слід доволі серйозно попрацювати над підвищенням своєї обізнаності у справах функціонування медичної галузі. Управляти приватною вузькоспеціалізованою клінікою з надвисокою вартістю послуг і вирішувати проблеми державної галузі, що перебуває в умовах хронічного недофінансування, — погодьтеся, зовсім різні речі. Тоді Ольга Вадимівна публічно продемонструвала, що вкрай погано орієнтується навіть у чинному законодавстві, наприклад, коли взялася коментувати таку життєво важливу тему, як забезпечення населення вакцинами. Відносно вакцин БЦЖ, які залежалися на складах і не застосовуються тому, що в них скінчився термін реєстрації, вона «заспокоїла» журналістів: вакцини незабаром з’являться — потрібно лише «дочекатися публікації Закону «Про лікарські засоби». Хоча насправді зміни потрібно було б вносити в Закон «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Чи взяти ще одну легковажно озвучену нею тоді ініціативу щодо збільшення держзамовлення на випускників спеціальності «Військова медицина». Куди підуть працювати ці випускники, коли отримають відповідну освіту та пройдуть інтернатуру — тобто через 7-8 років? В які «гарячі точки»? Будуть лікувати іноземних громадян? Стануть вимушеними емігрантами? Тоді чи виправдані ці витрати з точку зору державної необхідності? Чому Богомолець формує таку медичну стратегію, немов держава збирається жити в умовах військового часу ще дуже й дуже довго? Стратегічне мислення більшості українських керівників галузі, на жаль, взагалі не властиве. Яскравим прикладом його відсутності є і екс-Міністр охорони здоров’я Олег Мусій, який, між іншим, став у Комітеті Верховної Ради, очолюваному Ольгою Богомолець, її заступником. Цікаво, що Ольга Богомолець не вважає пана Мусія винним у зриві цьогорічних тендерів і не визнає очевидного вже всім фахівцям галузі факту: до повного розвалу міністерських функцій у цій сфері призвела саме непрофесійна команда і Міністр, який не мав досвіду управління навіть сільським ФАПом. Втім, Ольга Вадимівна висловлювала навіть «сміливу» думку про те, що не має значення, хто очолюватиме Міністерство. Для стабільної країни з діючими як годинник механізмами, де всі чітко дотримуються законів, можливо, це й «не має значення», але для України ще раз помилитися з керівником МОЗ — отже, поставити під загрозу життя мільйонів, і не тільки хворих, людей. Нагадаємо, що Олег Мусій не лише провалив найважливіші державні програми із закупівлі ліків, але й за 9 місяців свого перебування на посаді не впровадив (і навіть не розпочав) жодної реформи, спрямованої на подолання корупційних схем у галузі охорони здоров’я.
У березні 2014 р. Мусій повідомив журналістам, що з дистрибуторами та фармацевтичними виробниками досягнута домовленість про стабілізацію цін на ліки для держзакупівель на рівні 2013 року, і пообіцяв — завдяки прозорості закупівель і повній відсутності різного роду «відкатів» — забезпечити зниження цін на імпортні медпрепарати мінімум на 40%. А вже восени МОЗ звітувало, що вартість ліків у пропозиціях зросла на 40-120%.
То чи варто новому Голові Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ользі Богомолець виправдовувати бездіяльність Міністерства часів Мусія, яке не спромоглося провести тендери у квітні 2014 р., коли залишки ліків і медвиробів у торгівельних і дистрибуторських мережах ще дозволяли закупити їх за цінами, встановленими за курсом 8,00 грн/долар США?
Отже, напрошується сумний висновок: некомпетентність очільників нової влади — не менш страшна загроза для держави, ніж корумпованість старої. Помилки недополітиків зрештою б’ють по пересічному громадянину і навряд чи можуть бути виправдані «благими» намірами чи «революційною доцільністю».
Марні державні справи
…Ольга Вадимівна стартувала в політиці невдовзі після Помаранчевої революції 2004 року не зовсім звичним шляхом. Команда Віктора Ющенка терміново шукала для свого «отруєного діоксином» лідера вправного дерматолога-косметолога. А хто тоді в Україні міг претендувати на цю роль, крім власниці «Інституту дерматокосметології доктора Богомолець»? Так у ролі «придворного лікаря» Віктора Ющенка вона й була обізнана з державними таємницями. Потім за списком «Нашої України» (до речі, теж була третьою) ввійшла до «Київради» й… одразу ж переметнулася в групу депутатів «Столичні реформи», тісно пов’язану з одіозним мером Черновецьким.
Що знає суспільство про її заслуги як Голови комісії Київради з питань охорони здоров’я та соціального захисту, якою вона керувала 3 роки — з 2005-го по 2008-й? Гортаючи численні матеріали ЗМІ, в яких фігурує ім’я Ольги Богомолець, ми марно силимося відшукати її досягнення у справі служіння народу, наприклад, щодо підвищення якості послуг у комунальному медсекторі столиці. Але постійно натрапляємо на інформацію про закриття клінік і стаціонарів, що не відповідали сучасним вимогам, та спроби «прихватизації» частини земель деяких комунальних лікарень Києва. А приміщення комунальних аптек Голова комісії Київради забирала у бідних та віддавала багатим — під дорогі бутики, в яких так любила одягатися мадам Богатирьова.
У матеріалі «Ольга Богомолець-Шереметьєва: «Я хоч і врівноважена, але дуже відверта і… вперта» («Дзеркало тижня» від 20 жовтня 2006 р.) вона називає пріоритетним для комісії створення мережі хоспісів: «Якщо це вирішимо — можна братися за інші справи». Вже скоро 2015 рік, а про доступні для громадян середнього достатку заклади хоспісної мережі, як і 10 років тому, — одні лише розмови.
«У нас була задумка — виставити ділянку землі на Подолі на комерційні торги, продати, а зароблені гроші вкласти в будівництво нової лікарні…» — розповідала вона в 2006 році, але жодної нової лікарні в комунальному господарстві Києва, на жаль, так і не з’явилося. А от щодо продажу земель — тут уже «молода команда Черновецького», яку поважала і підтримувала Ольга Богомолець, попрацювала, як мовиться, на славу і з повною самовіддачею.
Втім, згодом з’ясувалося, що підтримку Ользі Богомолець надавали на ще вищому рівні. Вона навіть вважала за потрібне в одному з інтерв’ю публічно подякувати за це Анні Герман, яка «звернула увагу В. Януковича на проблему (мова йшла про будівництво багатоповерхівки біля парку імені її прадіда — О.О.Богомольця), і сам Президент дав розпорядження Олександру Попову припинити беззаконня».
Жест, погодьтеся, досить дивний як для людини, що має імідж непримиренного противника диктаторського режиму. Бо він більше схожий на свого роду вираз низькопоклонства і покірної згоди з пануючими порядками, коли тільки завдяки «самому Президенту» та телефонному праву вдається припинити беззаконня. Бракує тільки «спасибі Вам, дорогий Вікторе Федоровичу!» Втім, невдовзі помилку було виправлено.
«Вельмишановний пане Президенте! — писала громадський діяч, Заслужений лікар України, професор Ольга Богомолець у відкритому листі до «проффесора Януковича». — Від імені громади м.Києва хочу ще раз висловити Вам, пане Президенте, глибоку вдячність і повагу за Вашу принципову позицію, послідовність у боротьбі з корупційною системою в Україні… І Ваша роль, пане Президенте, в цьому процесі є ключовою…»
Тут, як кажуть, ні додати, ні прибрати. Про ролі «у цьому процесі» Ольга Богомолець знає з перших вуст — від свого кума Петра Багрія, одного з очільників «тендерної фармацевтичної мафії». Світ таки дійсно тісний…
Богдан КОНОВАЛОВ, спеціально для «ВЗ»
