Лікар, напевне, єдина професія, від представників якої вимагають абсолютної, безумовної, самовідданої «моральності». Американські спеціалісти вирішили провести дефініції та калькуляції в цьому неймовірно складному полі. І виявилося, що лікарі теж «виставляють масштаби» професійних етичних норм на власний розсуд. Причому їх інтерпретація моральності корелює з географією.
Якщо вірити даним звіту Medscape «Американські та європейські лікарі: етичні відмінності» (US vs European Physicians: Their Ethical Differences)*, у медичній практиці доволі чітко відображені культурні «нюанси». Різниця в точках зору, із яких американські та європейські медики розглядають етичні й клінічні питання, свідчить про те, що роль лікарів і пацієнтів суттєво варіює в різних культурах. І ось у яких аспектах та ситуаціях.
Лікарська етика: хто приймає рішення?
«Якщо ви вважаєте, що препарат чи процедура допоможуть пацієнтові, чи будете ви менш категоричні в описах ризиків запропонованого лікування, інформуючи пацієнта про всі аспекти терапії?»
Європейські лікарі частіше, ніж американські, применшують ризик лікування, описуючи його пацієнту, коли вважають, що воно допоможе одужати. Як пояснюють фахівці із Центру клінічної біоетики Пеллегріно в медичному центрі Джорджтаунського університету, це обумовлено здебільшого «європейським духом слабкого патерналізму». Натомість американська культура «сприяє вираженішій самостійності пацієнта».
Відстоюючи думку європейських лікарів, один німецький пульмонолог, що брав участь в опитуванні, заявив: «Більшість пацієнтів недостатньо освічені або відповідальні, аби вирішувати самостійно, що їм потрібно, а що ні». Дещо м’якше висловився інший респондент, британський сімейний лікар: «Лікар повинен діяти як захисник пацієнта, поки той перебуває в стресовій ситуації й не може приймати зважені рішення». (Що ж, українців узагалі називають нацією невибагливих пацієнтів, і це стосується не тільки й не стільки їх взаємовідносин із лікарем.)
Лікарська етика vs бажання членів сім’ї
«Чи підете ви супроти бажання родини пацієнта й продовжите лікування, коли вважаєте, що він має шанс на одужання?»
Європейські лікарі, як виявилося, більшою мірою готові протистояти родичам хворого та продовжувати лікування попри їх заперечення, ніж американські. Автори опитування дійшли висновку: відповіді європейських лікарів доводять, що для них «пріоритетніша їх думка, аніж членів сім’ї хворого», тоді як американці поважають родинні цінності. У своїх коментарях респонденти з ЄС вказували: «…про близьких хворого думати потрібно, але вони не мають відповідної кваліфікації для ухвалення клінічного рішення», а також: «…має значення тільки бажання пацієнта». Як зазначив один французький гастроентеролог, «договір лікар укладає з пацієнтом, а не з його сім’єю».
Лікарська етика та медичні помилки
«Чи є прийнятним для вас приховати помилку, якщо вона НЕ ЗАВДАЛА шкоди хворому?»
Європейські лікарі частіше приховують інформацію про свої незначні помилки. «Людині властиво помилятися», відписав один німецький гастроентеролог, а його колега із Польщі переконаний, що «медичні помилки, які не впливають на здоров’я пацієнта, є лише проблемою системи».
«Чи є прийнятним для вас приховати помилку, якщо вона ЗАПОДІЯЛА шкоду хворому?»
При цьому дехто з європейських лікарів запевняє: повідомлення про лікарську помилку «може викликати тривогу, абсолютно зайву для пацієнта». Деякі з них зазначили, що перш ніж зізнатися в провині, вони проконсультуються зі своєю страховою компанією.
Щодо американських медиків, то автори звіту вважають: їх висока готовність до розкриття навіть нешкідливих помилок, ймовірно, пов’язана зі страхом негативних наслідків, які можуть виникнути, коли про них дізнається пацієнт чи роботодавець: «Якщо ви помилилися — це погано, але набагато гірше, якщо вас спіймають на брехні, тоді у вас будуть значно більші неприємності». А загалом здатність визнавати свою провину «відображає підготовку фахівця».
Романтика на роботі
«Чи прийнятні для вас романтичні або сексуальні стосунки з пацієнтом?»
Європейські лікарі виявилися «романтичнішими», і це, здається нікого не здивувало. На думку авторів звіту, подібні відмінності відображають ширші погляди на романтичні стосунки у двох культурах, а також різницю в юридичному кліматі.
«Тільки дурень пішов би на такий професійно-правовий ризик», — написав в анкеті один американський лікар.
Ейджизм у «клініці»
«Чи віддасте ви перевагу молодому хворому перед пацієнтом літнього віку, коли мова йтиме про призначення дефіцитних лікарських засобів?»
Європейські лікарі менше схильні до вікового розподілу — вони частіше, ніж їх американські колеги, стверджували, що не розділяють пацієнтів на «малих» і «старих». На думку одного британського психіатра, «життя має абсолютну цінність, яка не вимірюється роками продуктивності». Автори опитування зазначають: ці відповіді відображають різні культурні цінності, але можуть залежати і від віку респондента.
Плацебо — гріх?
«Чи призначите ви плацебо або «безневинну» терапію, якщо пацієнт не потребує лікування, проте вимагає від вас якихось дій?»
Виявляється, що для досить значного відсот-ка фахівців із культури БАДів плацебо вже не такий великий гріх (мабуть, це пов’язано з повагою до самостійності пацієнта у прийнятті рішень). Багато з них посилалися на задоволеність пацієнтів і брак часу як на обґрунтування призначення плацебо.
А от європейських медиків більше бентежила причина потреби в «пустишках»: на їх думку, в обов’язки лікаря крім проведення оглядів і виписування рецептів входять і роз’яснювальні розмови зі своїми підопічними. «Важливіше з’ясувати, чому пацієнт наполягає на непотрібному лікуванні, ніж задовольняти його бажання», — написав один британський гематолог.
Утім, чимало респондентів з обох континентів вказали ефект плацебо як обґрунтування для призначення «безневинного» лікування.
Лікарська етика: коли помирати?
«Чи потрібно від’єднувати пацієнта від систем життєзабезпечення чимшвидше?»
Кожен четвертий європейський лікар вважає, що рішення про відключення пацієнтів від апарата життєзабезпечення приймають занадто швидко. Утім, спеціалісти із кількох країн Європи наголосили, що це зумовлено економічним тиском. «Власне, лікарська мораль — одне, а управління бізнесом — зовсім інше», — зазначив респондент із Великої Британії.
Підготувала Любомира ПРОТАСЮК, спеціально для «ВЗ»
*Звіт Medscape ґрунтується на результатах опитування понад 21 тис. лікарів, у тому числі 4 тис. з Європи. Європейських фахівців в основному репрезентували респонденти з Великої Британії, Італії, Франції, Німеччини, Іспанії, решта опитуваних працювала в 25 інших країнах континенту.
