Усі навкруги говорять про ранню реабілітацію. Але насправді «раннього» відновного лікування після важких станів, що загрожували життю, в Україні майже немає. Стандартна ситуація для наших лікарень — пацієнта з гострою мозковою травмою чи інсультом після реанімації… виписують додому, де розгублені та налякані родичі не можуть надати йому ані лікування, ані догляду.
У РНІНІ ім. проф. А.Л. Полєнова у Росії кілька років тому відкрилося інноваційне відділення, яке, окрім реанімаційних заходів, займається ранньою реабілітацією важких хворих. Співробітники Київської обласної клінічної лікарні першими в Україні перейняли досвід сусідів і створили унікальне відділення ранньої реабілітації з інтенсивною терапією пацієнтів із гострими порушеннями мозкового кровообігу. Нещодавно йому виповнилося два роки — чим не привід поспілкуватися з завідувачем відділення, заслуженим лікарем України Олексієм ПОПОВИМ?
ВЗ Олексію Васильовичу, розкажіть історію створення вашого відділення.
— Історія створення нашого відділення почалася з одного складного пацієнта з черепно-мозковою травмою — ми відправили його до Інституту ім. Полєнова (м. Санкт-Петербург) і він пройшов там повний курс відновного лікування. Це було два роки тому. Невдовзі ми поїхали до російських колег із дружнім візитом. І нас здивували їхні нові реанімаційні палати. Там, безумовно, були апарати ШВЛ і підведений кисень, але це була реанімаційна реабілітація — з пацієнтами крім реаніматологів працювали й інші фахівці. Там навпроти кожного хворого висів телевізор: на екранах транслювалися мультфільми та навіть новини. Пацієнти, які лежали в цьому відділенні, були вже не реанімаційні, а так звані «вегетативні» — вони практично не йшли на контакт і не рухалися. Але співробітники відділення були упевнені, що коли такий хворий «дивиться» телевізор, його відновлення проходить набагато швидше. Згодом пацієнти розповідали, що голоси і картинки на екрані допомагали їм «брати участь» у тому, що відбувалося навколо, хоча здавалося, ніби ці люди абсолютно індиферентні. Нас настільки надихнула ця ідея, що одразу після повернення додому ми розповіли про побачене нашому головному лікарю. Він нас підтримав, і вже через півроку на базі неврологічного відділення № 2 Київської обласної клінічної лікарні функціонувало 2 такі палати на 4 ліжка.
ВЗ У чому актуальність такого відділення для обласної лікарні? Адже в Києві достатньо реанімаційних відділень…
— Створення таких палат дуже актуальне саме для нашої обласної лікарні, адже сюди звозять важких пацієнтів після ДТП та з інсультами з усієї області. Більше того, в Україні абсолютно не налагоджена система ранньої реабілітації: раніше всіх пацієнтів після реанімації відправляли в районні лікарні або переводили у звичайні палати, а це ще дуже важкі хворі, за якими необхідний жорсткий контроль з боку медичного персоналу і посилений догляд. Так, ці пацієнти вже можуть обходитися без штучної вентиляції легень, але покласти в загальну палату ми їх ще не можемо. І найчастіше це молоді люди, у яких є ресурси для швидкого відновлення.
ВЗ Із якими патологіями потрапляють у це нове відділення? І який курс лікування?
— Курс лікування складає 21 день. Сюди переводять реанімаційних хворих із гострим порушенням мозкового кровообігу за ішемічним типом зі збереженням вітальних функцій на 3-5 день від початку захворювання. З руховими, координаторними, мовленнєвими розладами внаслідок перенесених травматичних уражень нервової системи (не в період нестабільності неврологічних проявів і вітальних функцій, але не пізніше 4-6 місяців після травми), після перенесеного енцефаліту, менінгоенцефаліту, геморагічного інсульту, в стані після транзиторних порушень мозкового кровообігу, лакунарних інфарктів мозку, ХПМК з вираженою декомпенсацією мозкового кровообігу і при тривалих порушеннях свідомості за типом вегетативного стану (апалічний синдром).
ВЗ У чому суть такої реабілітації?
— Наші реабілітаційні заходи базуються на сучасних даних нейронаук про процеси репарації в центральній нервовій системі. У даний час у відділенні є необхідне обладнання для проведення РР постінсультних хворих (функціональні ліжка, протипролежневі матраци, функціональні приліжкові столики, стельові та пересувні електропідйомники, ходунки, тростини, велотренажери, «шведська стінка», обладнання для ерготерапії, побутової реабілітації). Повністю оснащені кабінети лікувальної фізкультури, рефлексотерапії, фізіотерапії, а також є пристосування для навчання хворих самообслуговуванню. У фазі ранньої мобілізації у відділенні організовується активізуючий догляд та контроль за вітальними функціями: сечовипусканням, дефекацією, ковтанням, прийомом їжі. До активізуючого догляду відносяться також лікування положенням, рання вертикалізація, застосування спеціально підібраної дієти, достатнє споживання рідини, використання компресійних панчох.
ВЗ Ваші палати ідентичні тим, які ви бачили в Інституті ім. Полєнова?
— Ні, ми вирішили піти далі. Палати обладнані подібно до пітерських, але через нестачу персоналу ми вирішили облаштувати їх для спільного перебування таких хворих із родичами. Ці дві палати зроблені у вигляді боксу і, безумовно, за скляною стіною є пост, де цілодобово чергує медичний персонал. Але в палаті з хворим у постійному, прямому контакті знаходиться близький родич.
ВЗ Як реагують родичі на таку «ношу»?
— Ви знаєте, коли з людиною трапляється біда — чи то інсульт, чи аварія, першим чином близькі люди хочуть одного: щоб вона вижила. «Жити» під реанімацією у повній невідомості для родичів вкрай складно, тому ми вирішили долучити їх до догляду за такими хворими. Поки пацієнт лежить у реанімації на спеціальному матраці, пролежнів та інших проблем не виникає. Але потім після виписки вони почнуться і до них треба підготуватися. Родичі пацієнтів під контролем лікарів набувають навичок догляду за хворими, вчаться їх годувати, давати ліки, перевдягати, підводити, освоюють методики ЛФК, кінезіотерапію — це запорука успішної реабілітації та адаптації пацієнта після виписки зі стаціонару. Рідні створюють потужну мотивацію до одужання і допомагають відновити втрачені функції. І ми помітили, що результати значно кращі відтоді, коли родичі активно включаються в процес нейрореабілітації.
ВЗ А самі пацієнти сприймають родичів поруч?
— Коли близькі поруч, пацієнти відновлюються набагато швидше. Іноді хворого в такому стані складно «умовити» зробити якусь медичну маніпуляцію — вони вкрай дратівливі і не йдуть на контакт. У присутності родичів усе набагато простіше. А дружині (мамі) вдається налагодити контакт швидше й ефективніше. Навіть коли пацієнти ще в дуже тяжкому стані і родичам здається, ніби вони їх не бачать і не впізнають — це не так. Як у випадку з телевізором: пацієнти потім розповідають, що розуміли і чули мову рідних. Як то кажуть — «рідні стіни лікують», так тут лікують рідні обличчя.
ВЗ Ваше відділення функціонує при реанімаційному? Адже ці хворі ще дуже важкі й нестабільні..
— Ні, у нас не було можливості створити це відділення при реанімації, як, скажімо в Інституті ім. Полєнова, наша реанімація територіально далеко. Але в цих палатах є все необхідне для реанімаційних дій, до того ж, головний лікар нашої лікарні видав наказ, згідно з яким кожен чергуючий лікар реанімації зобов’язаний зайти в це відділення й оглянути пацієнтів. У відділенні є два лікарі, які ведуть ці палати і відповідають за пацієнтів, та група висококваліфікованих «вузьких» фахівців: неврологи, кінезіотерапевт, ерготерапевти, логопед, фізіотерапевт, масажист, рефлексотерапевт і спеціально навчений середній медичний персонал.
ВЗ Яким чином формується черга з пацієнтів у це відділення?
— Черга формується з пацієнтів, які лежать у нас в реанімації: коли ми бачимо, що пацієнт більш-менш стабільний, але переводити в загальну палату його зарано — він потрапляє сюди. На жаль, чотири ліжка — це дуже мало і ми вже серйозно думаємо про розширення відділення. Але це «держава в державі», що вимагає окремого поста, приміщення, апаратури і т.д. За всі два роки жодна койка в цьому відділенні жодного дня не пустувала. У нас навіть проходили лікування громадяни інших країн.
ВЗ Яким чином, крім медикаментозного лікування, відновлюються такі пацієнти?
— У нас є всі базові тренажери, необхідні для вертикалізації і розробки суглобів травмованих ніг і рук. Вони призначені для самого раннього етапу реабілітації, коли пацієнт ще не може виконувати рухи сам. Тобто це не ЛФК — це рання реабілітація за допомогою тренажерів. На першому етапі, коли хворі ще знаходяться в палатах ранньої реабілітації з інтенсивною терапією, фахівці з переносними тренажерами приходять туди. І поступово розробляють ушкоджені кінцівки. Кисті — за допомогою спеціальної «рукавички», яка одягається на пошкоджену руку, і за принципом «стискання-розтискання» поступово відновлює рухову активність кисті. Потім за допомогою іншого переносного тренажера ми розробляємо функції «відведення-приведення». І те ж саме — для ніг.
Другий етап — вертикалізація пацієнта. У нас є два апарати, які допомагають відновити навички ходьби: перший — переносний, другий — інноваційний, знаходиться у залі. Перший, ранній, вертикалізатор ми перевозимо в палату, коли пацієнт уже більш-менш стабільний. Ми вкладаємо людину, фіксуємо і поступово під контролем ЧСС і тиску переводимо тіло у вертикальне положення. Спочатку підіймаємо всього на 30 градусів і на кілька хвилин, потім кут підйому і час поступово збільшуються. Так ми доводимо до повного вертикального положення пацієнта і нормального самопочуття під час перебування у ньому. Потім, коли хворий «стоїть» і життєві показники стабільні, ми перевозимо його в зал і за допомогою другого вертикалізатора навчаємо ходити. Головна перевага цього тренажера — пацієнти повністю зафіксовані (підвішені) в ньому, тому відчуття страху відсутнє. Тренажер дозволяє відчувати своє тіло, упор на ноги і руки, оскільки спочатку людина рухається за допомогою ходунків, просто переставляючи їх. Часом робота на такому вертикалізаторі займає кілька тижнів.
На наступному етапі ми поступово розробляємо суглоби. Наприклад, у нас є своєрідний «велотренажер». Ми задаємо йому програму — з якою частотою і з яким зусиллям кисті рук чи ступні крутитимуть коліщатко або педалі. Саджаємо пацієнта, фіксуємо, і спочатку тренажер крутиться сам, а руки і ноги людини просто «згадують» рухи. Це розслаблює м’язи. Але як тільки пацієнт починає сам докладати зусилля — на моніторі це відразу фіксується. І ми розуміємо: м’язи почали працювати. Ми чітко відстежуємо, яка рука (нога) краще працює і яке навантаження потрібно дати наступного разу. Це дуже зручно, оскільки хворі не можуть об’єктивно оцінити силу рук чи ніг, а апаратура відразу відображає зміни і показує нам динаміку. Іноді пацієнти навіть стверджують, що це не вони крутять, але прилад фіксує найменші рухи пошкодженої кінцівки. Тренажер запрограмований на 10 рівнів складності і дозволяє домогтися гарних результатів.
ВЗ Куди потім потрапляють пацієнти з відділення ранньої реабілітації із реанімацією?
— Після курсу лікування у нашому відділенні ми вже із чистою совістю можемо переводити людину до звичайної палати або виписувати із наступною госпіталізацією у районну лікарню. Частіше за все такі хворі залишаються у нас і проходять повне відновне лікування із використанням ЛФК, фізіотерапії та інших методів. І найбільшою нагородою для нас є те, що ці пацієнти, перебуваючи згодом в іншому відділенні на відновлювальному лікуванні, не проходять повз ці палати — вони заходять і розповідають родичам «нових» пацієнтів, що зовсім недавно тут лежали. Це надихає всіх! І ми розуміємо, що рання реабілітація — таки запорука успіху.
Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
