Найважливіша ланка медицини — рододопомога — потребує найбільшої уваги, адже через недофінансування галузі чиєсь життя може обірватися на самому початку. Чи розуміє держава свою відповідальність за здоров’я майбутніх поколінь?
Без вакцини БЦЖ
Малюки Львівщини, які народилися минулого року, не мають щеплення від туберкульозу. Така критична ситуація, як відомо, склалася по всій країні, коли була заборонена до використання вакцина БЦЖ російського виробництва, що не пройшла перереєстрацію.
Євген Костецький, начмед Дрогобицького міського пологового будинкуНе виняток і Дрогобицький міський пологовий будинок. Тут не прищеплено від туберкульозу понад тисячу малюків, хоча доти рівень охоплення новонароджених вакцинацією БЦЖ був стовідсотковим (при середньообласному 94,07%). Звичайно, можна імунізувати малюка від туберкульозу і згодом, коли вакцина з’явиться в поліклінічних закладах — педіатрична дільнична служба повідомлятиме про це батьків. Але якщо зробити це пізніше двох місяців після народження дитини, то потрібно спершу проводити туберкулінову пробу Манту. Та, на жаль, в області досі не було й туберкуліну, до того ж, ця процедура дорожча за БЦЖ.
Деякі батьки нібито зверталися до обласних приватних клінік, де роблять платні щеплення БЦЖ за 300-500 гривень, але цю інформацію в Дрогобичі офіційно і не спростували, і не підтвердили.
Без аналізу на резус крові Дрогобицький міський пологовий будинок входить до комплексу лікарняного містечка, спорудженого в сімдесятих роках минулого століття. Він обслуговує майже двісті тисяч мешканців Дрогобича та Дрогобицького району, включаючи сусідні міста Стебник і Трускавець. Кілька пологових ліжок є в двох дрогобицьких районних лікарнях, має своє пологове відділення Борислав, але складні випадки обслуговує саме Дрогобицький міський пологовий будинок. З тих самих причин сюди часто приїздять народжувати із сусідніх Самбірського та Старосамбірського районів — отже, навантаження на заклад велике. Чого не скажеш про фінансування. На його утримання виділяють кошти з міського бюджету, а було б логічним, щоб додавалися вони і з районного, зважаючи на контингент породілль. Через те, що пологовий будинок споруджували в комплексі з лікарняним містечком, він не має власної лабораторії, оскільки юридичне підпорядкування закладу змінилося. Аналізи новонародженим роблять у міській лікарні — це не завжди зручно, та й не всім малюкам визначають групу крові. Отже, пологовому будинку вкрай потрібна власна лабораторія. Може, скерувати на її спорудження так звані добровільні внески?
Благодійні внески — на розсуд родини?
Не таємниця, що найбільшу «щедрість» пацієнти демонструють саме в пологових будинках. Офіційно про якусь обов’язкову плату при госпіталізації вагітних не говорять. Такси як такої наче й немає, як і обов’язку платити за самі пологи чи операцію кесаревого розтину. Але всі знають, що «дають і беруть». Мовляв, якщо родичі бажають внести якісь благодійні кошти, то медики не заперечують. І це залишається таємницею лікаря та пацієнта.
Перинатальна смертність — одна з найнижчих в області
Чотири роки тому Дрогобицький міський пологовий будинок «прославився» на всю країну смертю молодої жінки, яку на восьмому місяці вагітності з ускладненнями відправили народжувати до Львова. Причетних до цієї трагедії лікарів звільнили з роботи. «Нещасний випадок суттєво нашкодив іміджу закладу, але й змусив медиків зробити відповідні висновки та попрацювати над вдосконаленням своєї професійної кваліфікації, — стверджує начмед закладу Євген Костецький. — І нині перинатальна смертність у нашому пологовому будинку — одна з найнижчих в області: 4,75 проміле. Є досвід успішного народження малюків із вагою менше кілограма. У 2014 році в нас пройшло 1462 пологів, 83% із них — партнерські. Схвалюємо це, адже батьки чи родичі, які відчули жіночий біль і всю відповідальність під час народження дитини, стають уважнішими до породіллі й малюка.
88% — природні, 70% із них — нормальні, тобто без ускладнень. Кесарів розтин робимо виключно за медичними показаннями, хоча іноді майбутні мами висловлюють бажання народжувати саме так, щоб не відчувати болю. Ми переконуємо, що під час кесаревого розтину значно зростає ризик ускладнень від самої операції та анестезійного забезпечення для породіллі та дитини. Це певною мірою допомагає знайти консенсус. Хоча спостерігаємо і негативну тенденцію: із року в рік жінки мають щораз більше проблем зі здоров’ям. Колись у відділенні патології вагітних було 30 ліжок, а зараз — 40.
У нашому пологовому будинку є п’ять прос-торих індивідуальних родзалів, обладнаних медичною апаратурою і необхідним інвентарем, шведськими стінками. Все це зроблено для зручності роділлі, навіть великі м’ячі використовують для зменшення больових відчуттів. Через дві години після пологів маму з немовлям переводять до палати сімейного типу. Усі 15 палат — одномісні, чого, напевне, немає ніде в області. Обладнано навіть кілька двокімнатних палат, щоб матір з дитиною могли перебувати в одній кімнаті, а батько — поряд, в іншій. Все це зроблено за позабюджетні надходження — ті самі благодійні внески. Завдяки ним замінили 50 вікон на металопластикові в палатах та родових залах — в лікарні тепло. Три роки поспіль ми сподівалися на допомогу так званих кіотських грошей (отриманих від продажу парникових газів), оббивали пороги столичних кабінетів. Планували витратити ці кошти на утеплення фасаду пологового будинку і заміну вікон. Але не вийшло».
Що найголовніше
Наче й не треба нікому доводити, що держава повинна створювати комфортні умови для народження дитини незалежно від статків її батьків. Нині ж медикаментозне забезпечення вагітних та роділь лягає здебільшого на плечі родини вагітної жінки. Бюджетних коштів, як правило, вистачає лише для незначної частини соціально незахищених жінок. Тоді як більшість має придбати медикаменти самостійно. А подекуди й оплачувати проведення аналізів та навіть імунізацію новонароджених. Цьогоріч на Львівщині планують створення п’яти перинатальних центрів другого рівня в райцентрах, зокрема й у Дрогобичі. Сподіваємося, це вирішить всі проблеми.
Щодо запровадження страхової медицини, то дрогобицькі лікарі говорять про неї без оптимізму. Хто платитиме за надання послуг, якщо в стотисячному місті не працює жодне велике підприємство, а половина працездатного населення — безробітні? А ті, хто задіяний у тіньовому бізнесі, не сплачують податків. Хто ж тоді наповнюватиме страховий фонд? Невже ця проблема знову ляже на плечі платників податків, які вже раз наповнили бюджет?
Людмила СТРАЖНИК, власкор «ВЗ», Західний регіон
