Львівщина: Медреформування має бути хірургічно радикальним

768

imgsizeЗараз на всіх рівнях активно обговорюється питання реформування медичної галузі. Своїми думками щодо реформи із «ВЗ» поділився директор Департаменту охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації Богдан Чечотка.

ВЗ Що, на ваш погляд, шкодить просуванню реформи?

VZ_3-4_2015_Страница_14_Изображение_0001Богдан ЧЕЧОТКА, директор Департаменту охорони здоров’я Львівської облдержадміністрації
— Як хірург я впевнений у тому, що процес реформування не може бути тривалим і повільним. Я за чіткі, обґрунтовані й хірургічно радикальні та ефективні кроки на шляху змін. Є кілька факторів, які не те що шкодять, а просто не дають змоги зробити жодного успішного кроку в проведенні реформ, — це невідповідність існуючого законодавства планам, насамперед, статті 49 Конституції України. Стримує реформування ще й неузгодженість дій і позицій різних міністерств щодо подальшого розвитку медичної галузі. Також надзвичайно шкодять реформуванню популізм і некомпетентність багатьох політичних і публічних осіб. Навколо медичної реформи на рівні столиці дуже багато розмов — і жодних конкретних кроків. Десятки, а то й сотні експертів і громадських діячів, які розуміються на реформуванні. Напрацьовані проекти різних документів, що декларують його проведення. Десь у якихось закритих колах проводять обговорення. От тільки керівників медичної галузі в областях, депутатів-медиків, головних лікарів, авторитетних лікарів і медсестер, медиків із провінції чомусь не запрошують до реального обговорення. Я вважаю, що реформа буде успішною тільки тоді, коли її напрацювання вийдуть за межі київських офісів і кабінетів. Кожен активний медпрацівник має почуватися причетним до цієї важливої справи.

ВЗ Львівська область не переходила на створення ЦПМСД як окремих юридичних структур: ви вважаєте недоцільним поділ ЦРЛ?
— Львівщина має вже понад 25-річний досвід впровадження сімейної медицини. Йдемо досить повільними, але виваженими кроками. В області акцент завжди робили на якості, а не на кількості сімейних лікарів. За цей час наші фахівці мали змогу ознайомитися з досвідом надання медичної допомоги за принципом загальної практики сімейної медицини в багатьох країнах, зокрема США, Канади, Польщі, Литви, Великобританії, Австрії, Німеччини тощо. Враховуючи зарубіжний досвід, добре розуміємо прорахунки у становленні інституту сімейного лікаря в Україні, знаємо, що терміново потрібно виправляти. Власне з цієї причини медична громадськість області одностайно не підтримала ідею створення центрів первинної медико-санітарної допомоги як окремих юридичних структур. Ми не створювали ЦПМСД «на папері» (як деякі області), а відкрито, ще в 2012 році, заявили і МОЗ України, й Адміністрації Президента, що не підтримуємо цей крок.

Ми не провели централізації всіх амбулаторій загальної практики сімейної медицини: не бачимо переваг у створенні цих надбудов над ефективно працюючими амбулаторіями загальної практики сімейної медицини (а їх у нас уже триста). Однак, ми прорахували такі ризики, як суттєве зростання видатків на утримання адмінперсоналу в ЦПМСД, розбалансування процесу надання медичної допомоги жителям села, втрату взаємозв’язку між амбулаторною і стаціонарною ланкою в ЦРЛ тощо.

Наша позиція полягає в тому, щоби зміцнювати центральні районні лікарні, а не руйнувати їх. І це спільне, узгоджене рішення Департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації, обласного депутатського корпусу і районних рад усіх адміністративних територій. Зрештою, донині ніхто не переконав нас у тому, що ця позиція Львівщини є хибною. Адже підсумки реформування в пілотних областях так і не підведені, переваги й недоліки не узагальнені, до медичної громадськості не доведені.

ВЗ Ваше ставлення до страхової медицини?
— Дуже позитивне! В нинішніх умовах необхідно активно заохочувати людей до добровільного медичного страхування. Це стане перехідним етапом, що дозволить зі зміцненням економіки почати запровадження обов’язкового медичного страхування. Але одне тільки страхування не дасть бажаного ефекту. Тому вважаю, що в Україні охорона здоров’я має фінансуватися принаймні з двох джерел: бюджетних коштів (державного і місцевих бюджетів) і надходжень від медичного страхування (обов’язкового й добровільного). Також маємо сприяти розвитку приватної медичної практики. Тобто кожний громадянин повинен отримувати гарантований безкоштовний базовий рівень медичної допомоги, а доклавши власні кошти, він може звернутись до медзакладу приватної форми власності — коли виникне таке бажання.

Людмила СТРАЖНИК, власкор «ВЗ», Західний регіон

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я