У той час, як багато медичних закладів в Україні відчувають гостру нестачу коштів на виплату заробітної плати медперсоналу та не можуть розрахуватися за енергоносії, у Львові навчились давати собі раду навіть при «дистрофічному» держбюджеті й запобігати гострим проблемам у цій сфері. Завдяки суворій фінансовій і трудовій дисципліні медична галузь Львова функціонує без форс-мажору. Як вдалося цього досягти, «ВЗ» попросила розповісти начальника управління охорони здоров’я Львівської міської ради Володимира Зуба.
ВЗ Скільки коштів щороку недоотримує медична галузь Львова?
Володимир Зуб, начальник управління охорони здоров’я Львівської міської радиЗвичайно, досягти цього вдалося не за один рік. Доводилось іти на непопулярні рішення, пояснювати працівникам, для чого це робиться. Але зараз ми маємо повну підтримку й розуміння медпрацівників.
ВЗ Коли ж почався у львівських медзакладах режим суворої економії та свідомий підхід до цих проблем?
— Курс на дбайливе ставлення до майна, яке є в розпорядженні лікарні чи поліклініки, ми взяли ще в 2006 році. Тоді, образно кажучи, в кожній лікарні з 20 умивальників протікало 19, і всі ці гроші «витікали» в міську каналізацію, лампи в приміщеннях горіли треба чи не треба (не вдома ж горять, то й байдуже), у приміщеннях, де ще не були встановлені склопакети, ніхто не утеплював вікон і дверей, а отже, тепло «вилітало на вітер». Довелося змінювати цю практику. І сьогодні в кожному лікувальному закладі є людина, яка за це відповідає. Всі лампи ми замінили на енергозберігаючі, поставили на батареї відбиваючі екрани, навчили людей якісно утеплювати вікна і двері. В осінній період, коли надворі була плюсова температура, опалення не вмикали.
Робота закладів організована тепер таким чином, щоб максимально ощадно використовувати електроенергію, воду й газ, — ці прості речі допомагають значно економити кошти. Безвідповідальних караємо суворо: оголошуємо догану, позбавляємо премії, навіть звільняємо з посади. Такі методи діють дуже ефективно.
ВЗ За допомогою яких непопулярних рішень цьогоріч вдалося зекономити фінанси і скерувати їх на нагальні потреби?
— Постійно доводиться йти на непопулярні рішення. Наприклад, у 2012 р. нам не вистачало коштів на зарплати — на 5 тижнів. Тоді буквально силою відправляли працівників у відпустку за власний рахунок. Але це була краща альтернатива, ніж звільнення.
Я пояснював своїм працівникам ситуацію, яка склалася, не лише безпосередньо на зборах у лікарнях, але й через ЗМІ, робив усе, щоб вони з розумінням поставилися до непопулярних рішень. Звісно, незадоволених було багато. Люди зверталися зі скаргами і до влади, і до преси. Але кінцевий результат їх переконав, і сьогодні я маю підтримку медперсоналу.
За 8 років керівництва міською медичною галуззю мені довелось прийняти не одне непопулярне рішення: ми скоротили 450 ліжок у лікарнях, вивели з експлуатації 6 будівель, перевели зі старих приміщень окремі відділення у відремонтовані, де були створені належні умови для пацієнтів. Так було переселено жіночу консультацію 3-ї міської лікарні, у Винниках вивели з експлуатації цілих чотири старих будівлі і перенесли одне з відділень у 8-му міську лікарню, а всі інші — у відремонтований корпус 6-ї поліклініки. Вивільнені будівлі зняли з балансу. Триповерхову будівлю на вулиці Мушака, яка працювала в цілодобовому режимі, перевели в режим денного стаціонару і таким чином позбулися недоцільних витрат: відпала потреба платити за нічні чергування, святкові, вихідні тощо.
Всі ці пертурбації спочатку сприймалися людьми з недовірою, і теж було багато незадоволених та багато скарг. Та коли медперсонал побачив, що ремонти виконуються, необхідне обладнання і меблі закуповуються, нікого не звільняють і не скорочують, а переводять і перепрофільовують, усі посади збережені, — з’явилися розуміння, підтримка і навіть вдячність працівників.
Ось так, копійка до копійки, поступово заощаджувалися кошти, які згодом скеровувалися на інші потреби, у тому числі й на виплату заробітної плати, забезпечення лікарень медикаментами, проведення поточних робіт.
ВЗ Як вам вдалося не загострювати проблем із відпусткою за власний рахунок?
— Проблема ця виникла ще навесні. Коштів, як завжди, було обмаль, а галузь потрібно було утримувати в робочому стані. Не вистачало 10 мільйонів на зарплату. Людям треба було пояснити ситуацію, в якій ми опинилися ще й через початок війни. Я зібрав лікарів і запитав їх: «Як ви вважаєте, в нинішній ситуації кому в першу чергу допомагатиме держава? Нам, які сидять у мирних умовах, чи хлопцям, які воюють і захищають нас?» І мене зрозуміли…
І вже у червні цього року були вжиті заходи для вирішення фінансових проблем із фондом заробітної плати, оплати енергоносіїв тощо. Ми запропонували медперсоналу спланувати собі на літньо-осінній період короткотермінові відпустки за власний рахунок (коли й кому як зручно) для вирішення особистих проблем. Усі з розумінням поставились до цієї пропозиції. Звичайно, ми не зачіпали молодшого медичного персоналу, санітарок, жінок, які самі виховують дітей, та інших незахищених верств населення. І лідерами в цьому процесі були головні лікарі, тобто адміністратори, які першими написали заяви на відпустку за власний рахунок. Крім цього, ми максимально скоротили й виплати необов’язкового характеру. А оскільки відпустки за свій рахунок планувались в основному в літній період, коли наплив пацієнтів у медустанови суттєво зменшується, то це жодним чином не позначилося на якості медобслуговування. Я вважаю, що не треба боятися непопулярних рішень у такі важкі часи. Треба вміти правильно пояснити людям їх необхідність, і головне — щоб кінцевий результат був їм на користь. Адже всіх нас також очікують непопулярні рішення нашого уряду, але якщо буде доведено їх доцільність, то їх варто прийняти.
Треба зрозуміти: головне завдання медустанов — надавати медичну допомогу, а не бути касою з виплати заробітної плати. Медиків у лікарні має бути рівно стільки, наскільки реальною є потреба в наданні меддопомоги.
ВЗ Ви не раз розповідали, що у Львові на розвиток галузі залучаються не лише бюджетні кошти, а й позабюджетні, й грантові. Яким чином вам вдається їх знаходити?
— Щороку на розвиток інфраструктури ми спрямовуємо 15 мільйонів позабюджетних коштів. Для цього реалізовуємо проекти разом із нашими спонсорами. Один із них на 1,5 млн гривень був реалізований в інфарктному відділенні лікарні швидкої допомоги, ще один — на 1 млн гривень — у нейрохірургічному відділенні дитячої лікарні, та багато інших. Щоб знайти грантові кошти, ретельно працюємо в цьому напрямку — це системна робота всіх медустанов, починаючи від рядових лікарів до начальника управління. Щодня ми моніторимо інформацію в соцмережах: які проекти оголошуються, як ми можемо до них долучитися, відслідковуємо гранти. Кожен адміністратор має вишукувати кошти будь-яким чином, і не важливо, чи це живі гроші, чи будівельні матеріали або інструмент. Хто більше, хто менше — але кошти все одно поступово збираються. Якщо керівник не приносить грошей в установу — отже, він поганий менеджер.
Ще один шлях залучення коштів — співпраця з соціально відповідальним бізнесом. Ми діємо в рамках так званого співфінансування, тобто державно-приватного партнерства. Шукаємо багатих людей у Львові, по всій Україні, за кордоном. Самі звертаємось до них із пропозиціями: мовляв, ми зробимо ремонт, а ви нам закупіть обладнання. І ділові люди охоче йдуть на такі пропозиції, бо бачать, що ми не жебраємо гроші, а просимо нам допомогти у справі, частину якої зробили за свій кошт. Ось і виходить спільний проект. Нам ідуть назустріч, бо бачать, що ми не сидимо склавши руки. Я дотримуюсь думки, що гроші в державі є, просто їх треба знайти — як у юридичних, так і у фізичних осіб. Звичайно, розвивати галузь та утримувати її в робочому стані при достатньому фінансуванні — набагато простіше. Але мистецтво адміністрування якраз і полягає в тому, щоб вирішувати ці питання в умовах обмеженого фінансування. Нам багато вдалося зробити, але розуміємо, що потрібно зробити ще більше. І в цій непростій ситуації треба не створювати проблеми державі, а вирішувати завдання, які є. А скаржитись на погане життя — це уділ слабких.
Галина ГУПАЛО, власкор «ВЗ», м. Львів
