Відділення відновного лікування Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Міністерства оборони України було відкрите ще в 2008 році для надання спеціалізованої допомоги пораненим і травмованим. Відділення розраховане на 20 розгорнутих ліжок і щороку проліковує 500 пацієнтів. Та хоча матеріально-технічна база реабілітології і не викликає нарікань, все ж переоснащення сучасним обладнанням, безумовно, необхідне. Про це та багато іншого «ВЗ» розповів завідувач відділення Ростислав Данилков.
ВЗ Чи використовуєте нові підходи і програми відновного лікування?
Ростислав Данилков, завідувач відділення відновного лікування Військово-медичного клінічного центру Західного регіону Міністерства оборони УкраїниУ відділенні відновного лікування з пацієнтами різної нозології працюють реабілітологи з багаторічним досвідом роботи, включаючи одну з найважчих — травму хребта, що спричиняє порушення функції спинного мозку. Наші лікарі мають досвід роботи в Національному центрі паралімпійської (порушення опорно-рухових функцій) та дефлімпійської (порушення мовлення, зору) підготовки й реабілітації інвалідів, у центрі реабілітації пацієнтів із травмами хребта і спинного мозку, серед них — лікарі-травматологи-ортопеди, інструктори з лікувальної фізкультури, спеціалісти з масажу тощо.
На базі підрозділу також працює відділення фізіотерапії. Тут проводиться відновне лікування пацієнтів із наслідками поранень опорно-рухової, дихальної, травної систем. Проте насамперед відділення спеціалізується на важких ушкодженнях голови, хребта, головного і спинного мозку.
ВЗ Скільки пацієнтів пролікувалося за останні місяці?
— Навантаження на підрозділ дуже велике, адже хворі надходять з усіх областей України. Лише за чотири останніх місяці у нас пролікувалося 200 осіб. За останній місяць у відділенні відновили своє здоров’я 40 військовослужбовців. Усі вони залишаються на постійному контролі нашої медустанови. Адже не всім пацієнтам вдається повернутися до нормального життя: більшість із них фактично одержує «постійну прописку» тут. Усі військовослужбовці мінімум двічі на рік проходять додаткове відновне лікування.
ВЗ А як щодо забезпечення: приміщеннями, обладнанням тощо? Чи вистачає спеціалістів?
— Підрозділ має гостру потребу в психологах і психотерапевтах, логопедах (адже після важких травм багатьох хворих потрібно заново вчити говорити), необхідні додаткові приміщення для занять із пацієнтами. Намагаємось хоч якось вийти зі скрутного становища. Спеціалістів, котрих немає у штаті, госпіталь залучає із цивільної медицини. Поки що вони працюють на добровільних засадах. Нещодавно, до речі, до нас прийшли працювати 5 фахівців-реабілітологів — випускників Львівського університету фізичної культури. Цей виш готує найкращих в Україні фахівців у цій галузі, адже систему підготовки реабілітологів свого часу тут запровадили канадські спеціалісти, а їхня система вважається однією з найкращих у світі.
У відділенні є тренажерна зала, де більшість необхідного обладнання закупили спонсори, значна частина тренажерів придбана також на пожертви небайдужих людей. У залі є необхідні для занять вертикалізатори, пристрої для підйому хворих та інше обладнання. До їх послуг і простора масажна зала. Для спінальників обладнані спеціальні туалетні кімнати, де їм зручно митися і приймати душ, — для цього є необхідні поручні, щоб піднятися з крісла, облаштовані під’їзди до умивальників, у душову можна спокійно заїхати на кріслі-візочку. Але вже сьогодні тренажерна зала затісна для пацієнтів. Тут одночасно може займатися не більше шести-семи осіб. Тому, щоб вийти зі становища, хворі займаються по черзі.
До речі, напередодні виборів очільник Радикальної партії зголосився проспонсорувати ремонт двох палат: встановили двері й вікна-пакети, поштукатурили стіни — і так усе й покинули недоробленим. Закінчить ремонт теперішній депутат Верховної Ради чи доведеться доробляти його своїми силами — невідомо.
ВЗ Є суттєва різниця в реабілітації за кордоном і у нас, в Україні?
— Якщо порівнювати наших реабілітаційних хворих із тими, які проходять відновлення за кордоном, то можу впевнено сказати: наші пацієнти більш самостійні й пристосовані до подальшого життя.
Вимоги до реабілітаційного лікування у нас суворіші, але це необхідно. Наші хворі після проходження спецлікування уміють сідати і вставати з візочка, самостійно їздять до тренажерної та масажної зали, до туалетної кімнати, самотужки виконують усі необхідні санітарно-гігієнічні процедури. Вони долають на візочках сходи, поребрики, вміють самі підніматися, коли падають, і знову самостійно сідати у візочок (ми навчаємо їх правильно групуватися у випадку падіння), вправно керують інвалідними візками і навіть навчилися танцювати на них. Все це їм знадобиться в подальшому самостійному житті.
Галина ГУПАЛО, власкор «ВЗ», м. Львів
