Львівщина: В Україні створено ще один центр трансплантації кісткового мозку

Центр трансплантації стовбурових гемопоетичних клітин (ЦТСГК) відкрився нещодавно у Львові на базі ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України». Це — лише четвертий такий заклад в Україні. Його робота дає надію на одужання величезній кількості пацієнтів із захворюваннями крові, кровотворної та лімфоїдної систем не лише із західних регіонів, а й усієї України. Аби відкриття центру стало можливим, довелося подолати важкий шлях, але попереду ще багато проблем.

ВЗ Як виникла ідея створення центру транс­плантації стовбурових клітин у Львові?

Василь НОВАК, директор ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України», Заслужений діяч науки та техніки України, академік АНВО України, головний спеціаліст НАМН України з гематології та трансфузіології, доктор медичних наук, професор

Варто згадати, що одна з перших трансплантацій на тваринах у Європі була проведена польськими військовими лікарями саме у Львові. У 1975-1986 роках наш інститут був єдиним закладом на теренах колишнього Союзу, що займався автотрансплантацією кісткового мозку. На жаль, згодом усі програми було згорнуто, а майно пішло з молотка.

Після схвалення Концепції Загальнодержавної програми «Здоров’я 2020: український вимір», одним з ініціаторів якої був і наш Інститут патології крові та трансфузійної медицини, ідея створення ЦТСГК отримала новий поштовх. Зокрема, в Україні тоді планувалося заснувати шість таких закладів: у Харкові, Одесі, Донецьку, Черкасах, Києві та Львові. 2002 року ми відкрили кафедру гематології і трансфузіології та власну клініку, а нещодавно підтвердили вищу категорію надання високоспеціалізованої медичної допомоги. У 2014 році у бюджет було закладено 9 млн грн для першого траншу — на реконструкцію будівлі, створення лабораторії тощо, проте у зв’язку із ситуацією в державі гроші до нас так і не дійшли…

ВЗ Звідки ж тоді вдалося залучити кошти для реалізації проекту?

— Перший етап проекту вдалося реалізувати винятково за кошти благодійної організації «Ротарі Клуб». Двоє співробітників нашого закладу є його членами, і завдяки їм світова спільнота дізналася про наші потреби. Представники цієї благодійної організації з Німеччини та Австралії провели закупівлю обладнання у 2012-2013 роках.

Частково апаратурою для взяття стовбурових клітин ми вже були забезпечені, оскільки в рутинній роботі проводимо плазмаферези, цитаферези. Ми — єдиний заклад в Україні, що здійснює процедуру екстракорпоральної гемокорекції. Особливого значення вона набуде, коли ми виконуватимемо алотрансплантації в умовах розвитку реакції «транс­плантат проти хазяїна» (відторгнення чужорідної тканини).

ВЗ Крім нестачі коштів із якими проблемами ще довелося зіткнутися?

— Нагальною проблемою наразі є нестача приміщень, оскільки 2,6 тис. квадратних метрів будівлі, у якій розташовано ЦТСГК (а це — більша частина приміщення), «орендує» Комунальна 5-а міська клінічна лікарня, до того ж, без підписання будь-яких договорів та узаконення майнових стосунків від 1997 року. І це тоді, коли є рішення Вищого апеляційного суду про виселення їх закладу з нашої території. Досі ми ніколи не порушували цього питання так активно, а лише прагнули до узаконення стосунків. Наша будівля підпорядковується Національній академії медичних наук, а отже, перебуває в державній власності. Керівництво ж лікарні цього не визнає, уникаючи в такий спосіб підписання будь-яких угод і мотивуючи це «швидким» переїздом. Натомість наявність достатнього приміщення дасть змогу розгорнути повноцінний центр для допомоги пацієнтам із захворюваннями крові, кровотворної та лімфоїдної систем.

ВЗ У якому напрямку працюватиме центр? Чого ще не вистачає для повноцінної роботи?

— Наразі ми проводитимемо лише автотранс­п­лантації. Наші приміщення обладнані для цього всім необхідним, зокрема кисневим конденсатором, апаратами для штучної вентиляції легень, ультранизькотемпературним морозильником, сепаратором крові тощо. Для повноцінної роботи з трансплантації нам бракує вентиляційної системи — спонсори обіцяють знайти кошти або ж провести її власними силами. Потім шукатимемо можливість дооснастити її фільтраційною системою, необхідною вже для алотрансплантацій.

ВЗ Як відбуватиметься пошук неродинних донорів?

— Для повноцінного проведення операцій з трансплантації кісткового мозку від неродинного донора в Україні бракує реєстру донорів стовбурових клітин. Наш центр запропонував отримувати згоду на донорство власне стовбурових клітин у кадрових донорів крові, яких в Україні налічується близько 450 тис. З них приблизно 8-10% — так звані активні донори, які є потенційно найбезпечнішими. Було сформовано реєстр, що налічував 120 донорів. Над ним в основному працюють фахівці Всеукраїнського реєстру донорів гемопоетичних стовбурових клітин (кісткового мозку) МОЗ України, Київського центру трансплантацій кісткового мозку, КЗ «Київський обласний центр крові», типування проводять спеціалісти ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України».

ВЗ Коли центр почне проводити ало­тран­с­п­лантації?

— Трансплантація є лише однією з багатьох складових лікування хворих гематологічного профілю. На жаль, дуже часто самої трансплантації для одужання замало. Вкрай важливим є і післятрансплантаційний період. 30-40% людей після такого оперативного втручання гинуть саме в цей проміжок часу, адже в Україні відсутнє забезпечення імунокоректорами. Кілька років тому порушувалося питання щодо створення реабілітаційного центру для таких хворих у м. Яремче Івано-Франківської області, аби у фахівців була змога певний час тримати на контролі стан пацієнтів та, за потреби, застосовувати імунокорекцію для запобігання відторгненню. Проте поки що вирішення цього питання — на стадії схвалення, тож про алотранс­плантації говорити зарано, і ми працюватимемо винятково з автотрансплантаціями. Для того аби потрапити в міжнародний реєстр клінік, нам необхідно провести 10 трансплантацій від родинних чи неродинних донорів.

ВЗ Чи достатньо фахівців для забезпечення роботи центру?

— Загалом у нас близько 280 співробітників. Частина наших фахівців пройшла навчання в Києві. Ми тісно співпрацюємо із Польсько-українським центром трансплантації у м. Люблін, проводячи там і навчання, і стажування. Наприкінці жовтня наш центр підтвердив вищу категорію та відповідність стандарту ISO 9001.

Загалом в Україні за рік здійснюється тільки 80-90 пересадок кісткового мозку за загальної потреби в 1-1,2 тис. Згідно із загальноприйнятими стандартами на 1 млн населення має функціонувати один ЦТСГК. Скажімо, лише в Люблінському воєводстві сусідньої Польщі із населенням у 2,4 млн працюють дорослий і дитячий центри. До слова, наше співробітництво із ЦТСГК у Любліні зумовлене не лише територіальною близькістю, а й доволі тісною генетичною спорідненістю населення. Так склалося, що мешканцям нашого регіону легше знайти неродинного донора в Любліні, ніж, наприклад, у Харкові, і навпаки: мешканці Любліна генетично ближчі до нас, ніж до мешканців Гданська.

Хоч ми й невелика наразі клініка, проте рівень надання кваліфікованої допомоги вкрай високий. Наші лікарі, зокрема, довели недоцільність сплен­ектомії при травмах чи гематологічних захворюваннях, мієлофіброзах, пухлинах селезінки та проводять лапароскопічні втручання, що дають змогу зберегти пацієнтові принаймні невелику частину імунокомпетентного органа. Розробили також систему взяття загруднинних і заочеревинних лімфатичних вузлів за відсутності лімфовузлів периферії, відпрацьовано технологію знекровлення частки селезінки з подальшим взяттям тканини, розроблено та впроваджено комплекс досліджень, зокрема флуоресцентну in situ гібридизацію-FISH, визначення легких ланцюгів імуноглобулінів каппа і лямбда, а також мутації JAK2V617F для діагностики лімфоїдних та мієлоїд­них неоплазій.

ВЗ В Україні нині всі розуміють важливість трансплантації, проте немає законодавчо затверджених норм роботи із донорським матеріалом. Як діяльність новоствореного центру «вписується» в чинне законодавство?

— Справді, ще багато норм має бути затверджено на законодавчому рівні. Проте нашу роботу було розпочато не на порожньому місці. У 2013 році Постановою Кабінету Міністрів України №402 ДУ «Інститут патології крові та трансфузійної медицини НАМН України» було офіційно внесено до переліку державних і комунальних закладів охорони здоров’я, які мають право здійснювати діяльність, пов’язану із трансплантацією органів та інших анатомічних частин людині. Відповідно до цього ухвалено рішення Президії Національної Академії Наук та накази директора нашого закладу щодо створення центру з трансплантації. Отже, наша робота жодним чином не суперечить чинному законодавству, і ми сміливо можемо тримати курс на порятунок людських життів.

Юлія МАСЮКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ», м. Львів