Львівщина: Змінивши свідомість лікарів, ми зможемо досягнути результату

Львів — один із лідерів у реформуванні сімейної медицини. Охоплення населення цим видом первинної допомоги сягає майже 100%. До досконалості, звичайно, ще далеко, проте успіхи значні, а головне — якість медичної допомоги на первинній ланці поступово покращується. Проте з наступного року має розпочатися впровадження чергової реформи системи охорони здоров’я. Чи не суперечить вона попередній та чи вдасться задумане?

ВЗ Як вам вдалося швидко і практично безболісно перейти на сімейну медицину?

Володимир ЗУБ, начальник управління охорони здоров’я Львівської міської ради, заступник директора Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради

На сьогодні 91,3% населення, тобто практично ціле місто, отримує первинну медичну допомогу за принципом сімейної медицини. Хоча ми усвідомлюємо, що приблизно третина сімейних лікарів не відмовилася від старих засад роботи, тобто колишні терапевти й надалі приймають лише дорослих пацієнтів, а колишні педіатри опікуються малечею. На жаль, згаданий недолік на цьому етапі реформування доволі складно усунути, проте відсоток таких спеціалістів невпинно зменшується. Ми не намагалися йти шляхом перепрофілювання педіатрів та терапевтів у сімейних лікарів, хоча певній частині таки довелося перенавчатися. Основною перевагою Львова над більшістю регіонів є передусім те, що ми шукаємо й працевлаштовуємо саме випускників медичних вишів за спеціальністю «Сімейна медицина», яких готували до роботи із пацієнтами усіх вікових категорій протягом навчання у виші.

Нині у Львові діє 457 дільниць, 41 відділення сімейної медицини та 16 амбулаторій. На відміну від інших регіонів, ми не створювали центри ПМСД у вигляді окремих юридичних структур, оскільки вважали, що такі перетворення (дві юридичні особи в будівлі одного поліклінічного відділення) в умовах сучасних реалій можуть спричинити зниження якості надання медичної допомоги. Як показав час, ми не помилилися, адже зараз такого відокремлення не вимагають, хоча й заборони також немає. Натомість ми активно розвивали і розвиваємо амбулаторії — зараз у місті значно збільшилася їх кількість. Зокрема цьогоріч також відкрито дві амбулаторії, стільки ж почне працювати до кінця року. У 2017 році планується створення ще кількох у районах із високою щільністю населення, а також у віддалених від центру та основних поліклінік місцях.

ВЗ Тобто ви, можна сказати, «вписалися» в оновлення первинної ланки надання меддопомоги. Але нині розпочинається черговий етап її реформування…

— Нові зміни, що плануються вже з початку 2017 року, вимагають ще певних доопрацювань, розробки та прийняття окремих законів чи нормативно-правових актів з боку як Міністерства охорони здоров’я, так і Верховної Ради.

Мета реформи, зокрема, — зміна системи фінансування роботи сімейних лікарів через підписання контрактів з родинами, оскільки лише за тих умов медики отримуватимуть кошти на обслуговування своїх пацієнтів із розрахунку 1 тис. грн на родину з двома дітьми. Кожен лікар матиме право обслуговувати від 1 до 2,5 тис. пацієн­тів — таким чином, на переконання МОЗ, зможе заробляти щомісяця від 19 до 50 тис. грн.

Плюс такого підходу в тому, що укладення цього договору просто не залишає лікареві іншого вибору, ніж надавати послуги якісно, дбати про родину, адже в іншому разі контракт із ним буде розірвано, і гроші не надійдуть. Я вважаю ці зміні потрібними, бо за нинішніх умов кошти на зарплатню (а також її розмір) закладаються в бюджет, і, незалежно від того, скільки пацієнтів фахівець зможе оглянути, пролікувати, прооперувати, він все одно отримує однакову суму. В основі оновленої системи — кардинально протилежний принцип: лише за умови якісно виконаної роботи з лікарем укладатимуть угоди і, як наслідок, перераховуватимуть кошти на його заробітну плату та зарплатню медичної сестри, що працює разом з ним. Так лікар зрозуміє: потрібно щось змінювати — підвищувати рівень знань, нав­читися розуміти пацієнта з маленькою дитиною чи й банально — відповісти та телефонний дзвінок вчасно. Це — потужний стимул до якісного виконання своїх обов’язків. З цього випливає ще один аспект: вочевидь, не всі лікарі зможуть подолати такий «природний відбір». Знаючи «анамнез» деяких, пацієнти прос­то не схочуть довірити їм здоров’я своєї родини. Залишаться найдостойніші, а декотрим доведеться знайти іншу роботу.

ВЗ А як лікарям перераховуватимуться гроші? Уже розроблено схему такої системи оплати праці?

— Планується створення нової Національної служби здоров’я України. Власне ця неурядова компанія перераховуватиме кошти лікареві лише на підставі укладених договорів. Кожен лікар матиме змогу укласти контракти з родинами та вже згодом звернутися до служби для перерахування грошей на їх медичне обслуговування.

ВЗ Який вплив матимуть ці зміни на роботу лікарів?

— Медичні працівники — доволі консервативні люди й неохоче сприймають будь-які зміни, але за умови чітко й однозначно прописаного законодавства іншого виходу не залишиться — вони муситимуть переходити на нову систему. Відбудеться пряме стимулювання роботи лікарів через заробітну плату. А найголовніше, що на заробітки фахівців не впливатимуть ані чиновники, ані головні лікарі, а лише кількість пацієнтів та їх задоволеність обслуговуванням.

ВЗ Чи є небезпека переходу якості в кіль­кість у гонитві лікарів за вищою зар­платнею?

— Ні, це виключено, адже регламентовано максимальну кількість пацієнтів на одного лікаря — 2,5 тис. Ця цифра є цілком продуманою для надання якісної допомоги. Лікар має не просто навідуватися до пацієнтів час від часу, а постійно вести профілактичну роботу: вчити молодих батьків доглядати за дітьми, виявляти онкологічні захворювання на ранніх стадіях тощо. Змінивши свідомість лікарів і націливши їх на запобігання хворобам, ми зможемо досягнути результату. А заявлений можливий рівень заробітної плати є достатньо вагомим стимулом для покращення їх роботи.

ВЗ Яка доля в розрізі такого підходу до оплати праці лікаря чекатиме на вузьких спеціалістів?

— Тепер питанння, до якого вузького спеціаліста направити пацієнта, вирішуватиме сімейний лікар. Проте мають бути затверджені чіткі інструкції таких дій. За логікою, після направлення людини, скажімо, до кардіолога певна сума грошей за лікування має бути перерахована цьому спеціалісту, адже «гроші йтимуть за пацієнтом». Але як це робитиметься, наразі невідомо.До речі, згаданий аспект також стимулюватиме спеціалістів-сімейників до самовдосконалення: якщо, спрямовуючи хворих до інших фахівців, лікар отримуватиме ті самі гроші, у нього не буде пот­реби розширювати знання з тієї ж кардіології чи педіатрії.

Юлія МАСЮКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ», м. Львів