Нещодавно в Харкові відбулася спроба презентувати «Національну стратегію побудови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 2015-2025 рр.». Її довго і за великі гроші (Міжнародний фонд «Відродження» виділив 150 тис. доларів!) готувала група міжнародних та національних експертів у складі нібито 12 провідних фахівців з усіх основних галузей медицини на замовлення Міністерства охорони здоров’я. Представив її медичній громаді Міністр Олександр Квіташвілі, а саму презентацію провів Володимир Курпіта, Голова тієї самої експертної ради Стратегічної дорадчої групи з питань реформування системи охорони здоров’я. Тому майже ніхто з присутніх нічого не зрозумів.
«Стратегія — не талмуд, це принципи розвитку національної системи охорони здоров’я народу України, на підставі яких буде розроблено ряд регіональних програм. Ми не збираємося руйнувати досягнення, а хочемо залучити місцеві медичні громади до покращення власної діяльності, що націлено на підвищення якості медичних послуг для населення та власного рівня життя, — зазначив Міністр О. Квіташвілі. — В принципі, реформи дуже прості: плануємо збудувати фінансову систему так, щоб гроші самі йшли за пацієнтом і в нього був вибір — до якого медичного закладу піти; щоб лікарні мали автономію в розпорядженні своїми коштами; щоб легалізувати доходи, які сьогодні приховані, але де-факто існують; щоб інвестори отримали можливість вкладати в розвиток системи охорони здоров’я».
Захмарні цілі
Після гучних промов очільника МОЗ слово взяв В. Курпіта. Спочатку, як і належить, Голова експертної ради Стратегічної дорадчої групи з питань реформування системи охорони здоров’я озвучив проблеми сучасної української медицини, виявлені під час аналізу понад 90 звітів про реформу, проведену попередниками, вивчення досвіду ВООЗ і передових європейських країн та перегляду національних бюджетів на охорону здоров’я, які щороку готує Інститут стратегічних досліджень МОЗ.
Далі на слайдах було продемонстровано основні цілі: створити конкурс на ринку медичних послуг (теза «гроші ходять за пацієнтом»); дати хворому право вибору надавача цих послуг; за рахунок конкурсу підтримати надходження інвестицій у галузь; розробити механізм надання базової медичної допомоги незахищеним верствам населення.
Певно і самі творці «Стратегії» помітили, що цілі занадто розпливчасті, тому спробували конкретизувати результати, які сподіваються отримати через 10 років. Індикатор контролю — кожні 2 роки. Але план 2015-го, стартового, розписано по місяцях, про що мова піде дещо пізніше. Та спробувати — не означає отримати. Результати також виглядають загальними тезами: розмежувати обов’язки між державою, громадськістю та громадянином; запровадити принципи солідарної відповідальності за здоров’я; визначити категорії незахищених верств населення і принципи надання їм державою фактичного доступу до медичної допомоги; оптимізувати (не скоротити й не закрити!) медичні заклади; знизити ціни на ліки й фармацевтичну продукцію шляхом лібералізації ринку та реімбурсації.
Чи будуть зміни до Конституції?
Варто зупинитися лише на одному конкретному пункті запропонованого проекту — зміни у Конституції, — бо саме він став каменем спотикання для МОЗ. Проте «національних стратегів» він не спинив — реформі бути!
І все це було сказано після того як присутнім у залі продемонстрували слайд «Безоплатна медицина — це міф». Хто з цим не згоден? Тож будемо і надалі підтримувати міф? Адже доповідач сам зазначив, що Світовий банк протягом наступних двох років прог-нозує Україні економічну кризу й депресію. І як збирається МОЗ втілювати в життя наміри свого Міністра щодо переведення лікарняних закладів із комунальних та державних у статус приватних, а також введення офіційних платних послуг уже в квітні нинішнього року, про що О. Квіташвілі оголосив того ж дня в Харкові? Виходить, не тільки Конституція, але й здоровий глузд не указ «творцям».
Стратегія й тактика Квіташвілі
Стратегія складається із 6 великих блоків. Найбільший — сфера надання медичних послуг. Нічого нового, крім додання до відомої моделі трирівневої медицини системи стоматологічної допомоги, чого добивалися самі стоматологи. Можливо, у перспективі будуть конкретизовані механізми фінансування, принципи управління, кадрова та інформаційна політика галузі, доступ до технологій, вакцин і ліків, але поки що — самі декларації.Щоправда, надію вселяє наступна заява В. Курпіти: «На підставі стратегії у 2015 році буде внесено розроблені експертною групою закони про заклади медичної допомоги, громадське здоров’я, державні закупівлі, професійну відповідальність та самоврядування в медицині — усього 5, надалі буде ще ряд законодавчих змін. Але щоб не плодити їх, слід створити єдиний базовий закон про охорону здоров’я, такий, як у багатьох країнах».
А гроші де?
У рамках існуючого законодавства доцільно зберегти загальне оподаткування галузі, вважає експертна група. Але в принципі необхідно диверсифікувати джерела постачання, в тому числі запровадити нові спеціальні податки на товари, які шкодять здоров’ю, щоб спрямувати отримані кошти на розвиток медичної галузі. Друга сфера фінансування: отримання коштів завдяки розподілу функцій замовника, надавача послуг і платника (щоправда, не пояснили, як саме буде здійснено цей розподіл). І третя: медичне страхування.
«До моменту впровадження загального обов’язкового соціального страхування держава має забезпечити розвиток добровільного медичного страхування, — акцентував доповідач, але не роз’яснив, як саме це здійснюватиметься. — Слід визначити два ключових пакети: так званий нестраховий пакет послуг першого рівня, що гарантує базову невідкладну медичну допомогу всьому населенню; та державний страховий пакет послуг закладів другого-третього рівнів — для тих верств населення, які не зможуть самостійно оплачувати страховку. Забезпечені громадяни страхуватимуться доб-ровільно, але лише за умови сприяння держави розвитку страхових агенцій».
Скільки коштуватиме такий страховий договір? Ціну озвучив сам Міністр: «За 150 доларів цілком реально придбати медичну страховку, я щодо цього говорив з українськими страховиками. До кінця року ми повинні дати можливість увійти страховій медицині на вітчизняний ринок. Вона сама запрацює, коли для цього буде підґрунтя: коли лікувальні зак-лади правильно вибудують фінансову модель, яка дозволить їм нормально функціонувати».
Ще одним джерелом «збагачення» як медиків, так і медичних закладів є, на думку Міністра, лікарі.
«Сьогодні середня зарплата лікаря складає 150 доларів. Усі знають, що є й інші неофіційні джерела надходження коштів. Слід дати медикам можливість чесно й офіційно заробляти гроші та вкладати їх у систему. Не думаю, що декларована безкоштовна медицина в Україні є соціально орієнтованою та допомагає бідним. Якщо ми спроможемося побудувати нову систему, що допоможе малозабезпеченим людям, а всім іншим надасть доступ до якісної медицини — це стане першим кроком», — зауважив О. Квіташвілі.
Акумуляція коштів і їх розподілення будуть дещо іншими, ніж зараз. Механізми витрат у системі перейдуть від постатейного бюджету до оплати за надані медичні послуги. Відійдемо й від практики традиційного фінансування за кількістю ліжко-місць.
Що буде з медициною до кінця нинішнього року
Цей розділ презентації «Національної стратегії побудови нової системи охорони здоров’я в Україні на період 2015-2025 рр.», напевне, найконкретніший.
У березні буде завершено реформування Міністерства охорони здоров’я.
До початку квітня закінчиться аудит загальнодержавних програм, із тим, щоб згодом лікарні отримали генеральні плани, які будуть фактичною оцінкою їх потужностей в регіонах та прив’язкою до географічного розташування. На їх підставі медзакладам належить створити власні плани реформування.
До цього ж часу має бути здійснений і переданий до медзакладів розрахунок вартості їх послуг, а також розширена реімбурсація ліків у негоспітальному секторі, щоб згодом перейти на європейську модель фінансування галузі.
У травні відбудеться спрощення отримання дозволів, скасування непотрібних статистичних звітів та відміна зайвих ліцензій.
У червні-липні згідно з підготовленими вже сьогодні законопроектами міжнародні організації залучатимуться до здійснення загальнодержавних закупівель вакцин, медикаментів та медичних товарів. У цей же період будуть введені правила добровільного медичного страхування за державної підтримки.
У червні буде введена автономність медзакладів.
У жовтні здійснять перехід від ліцензування за дозвільним типом до ліцензування за декларативним. Також буде визначено типи соціальних груп малозабезпечених верств населення і складено пакет із переліком безкоштовних медичних послуг. Лікарні, вже з отриманими від МОЗ генеральними планами, розпочнуть створення власних програм реформування.
Автори проекту запевнили, що віднині вони прийматимуть будь-які запитання, проводитимуть широку роз’яснювальну кампанію в усіх регіонах України, працюватимуть безпосередньо з виконавцями, навчатимуть їх, удосконалюватимуть проект. Але у присутніх — на презентацію були запрошені представники науково-практичної та військово-медичної регіональних шкіл, керівники обласної й міської влади, комунальних і приватних медичних структур, активісти волонтерських організацій та журналісти — так само залишилося безліч запитань. Один із представників ЗМІ звернувся до Міністра з питанням, яке хвилювало всіх, але не кожен наважився його задати: «Пане Міністре, скажіть відверто, коли наприкінці року я прийду до свого дільничного лікаря, чи застану його на місці?»
Міністр відповів жартом: «Особисто вам особисто вашого лікаря особисто я — залишу!»
Сам склав, сам напам’ять вивчив
Якщо трохи перефразувати це прислів’я, вийде принцип, за яким харків’яни отримували відповіді на свої запитання від Олександра Квіташвілі, — сам запитав, сам собі відповів.
Першою право поставити запитання Міністру отримала очільниця міської системи охорони здоров’я, заступник Харківського міського Голови з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення Світлана Горбунова-Рубан: «Нас дивує, чому блок законодавчих змін опинився на останньому місці в експрес-презентації «Національної стратегії», адже ми стали заручниками старих нормативів та наказів МОЗ. Зокрема, міськздороввідділу передано відомчі медичні заклади «Укрзалізниці», а в бюджет не внесено жодних змін щодо їх фінансування. Ваш заступник уже на двох селекторних нарадах відповідав, що слід брати кошти з медичних субвенцій для Харкова, але ж це — у збиток для інших лікарень. Як ви ставитеся до цієї ситуації? І як зміни в законодавстві допоможуть нам розвиватися та приймати самостійні рішення?»
«Відверто кажучи, я не знаю, чому так сталося з пакетом нових законів. Сьогодні вже внесено на обговорення закон про державні закупівлі вакцин, — почав відповідь О. Квіташвілі й одразу ж перейшов до аналізу стану вакцинації населення. — ООНівські організації підтримали наші ініціативи щодо реформ, і це дає підстави радіти. Про відомчу медицину одразу скажу: в країні не повинно бути кілька медичних систем. У нас було понад 90 відомчих закладів, залишилося 73. За яким принципом змінювали їх статус — не можу відповісти, адже рішення приймалося на початку грудня минулого року. Це зроблено необдумано. Зміни в Бюджетному кодексі будуть, але поки що їх немає. Щиро намагатимуся вам допомогти».
Професора Харківського медичного університету Тетяну Бєздєтко цікавило, яким чином здійснюватиметься оптимізація ліжко-місць у спеціалізованих медзакладах та за якими принципами будуть оптимізовувати перелік медичних спеціальностей?
Оптимізацію ліжкового фонду Міністр знову ж таки пов’язав зі свободою лікарень незалежно від їх спеціалізації, а от про скорочення переліку фахів зауважив: «Давайте погодимося, що нічого нового тут шукати не варто!
В Європі все вже зроблено, будемо наслідувати приклад систем, які добре працюють для лікування голландців, німців, хорватів, поляків. Упевнений, що у нас в три-чотири рази більше спеціальностей».
Доля системи післядипломної освіти та безпосередньо Харківської медичної академії післядипломної освіти турбує її співробітників. Міністру поставила запитання професор цього закладу Віра Цілуйко. Та навряд чи стурбованість викладачів зникла після почутої відповіді: «Ніде, окрім України, Білорусі та Болгарії, вже не залишилося пострадянської системи післядипломної освіти. Я не вірю в таку систему, коли хірург, який виконує 300 операцій на рік, має кожні 5 років підвищувати кваліфікацію. Він мусить це робити щодня — вивчати іноземну спецлітературу, брати участь у міжнародних конференціях, але не покидаючи робочого місця. Сьогодні ми міркуємо, не як зберегти існуючу систему, а як зробити її якісною. Резидентура повинна бути лише при університетських сучасних високотехнологічних клініках. Обіцяю, що такі клініки будуть при всіх медичних навчальних закладах України».
Із Головою Харківської обласної організації профспілок працівників охорони здоров’я Альоною Благовещенською Міністр певний час не міг порозумітися у питанні, де знайти кошти на стимулювання праці сімейних лікарів на селі та хто мусить цим займатися: сільрада, облздороввідділ чи МОЗ?
О. Квіташвілі зазначив, що гроші, які виділяє сьогодні держава на 46 млн населення, слід витрачати на 15 млн бідних людей, а вони здебільшого живуть у сільській місцевості. Хоча і в містах таких вистачає. Але як у село заманити молодого лікаря, випускника вишу? Зрештою, Альона Вікторівна відповіла сама собі: «Отже, держава буде забезпечувати сільського лікаря і роботою, і зарплатнею, і житлом», на що Олександр Квіташвілі втомлено погодився.
Від презентації програми реформ стомився не лише Міністр, а й слухачі, бо вона була досить тривалою, напруженою і жодного з присутніх не залишила байдужим. Хто б як не розумів те, що намагалися донести харків’янам члени команди Олександра Квіташвілі, але висновок беззаперечний: зміни у системі охорони здоров’я вкрай потрібні.
«2015-й стане роком фундаментальних змін, і вони вже розпочалися,— звернувся Міністр до своїх колег-медиків. — Гальмування може призвести до колапсу в нашій галузі, часу ми вже не маємо. До кінця нинішнього року буде закладено підґрунтя для створення в Україні справедливої системи охорони здоров’я, що задовольнятиме кожного громадянина якісними медичними послугами».
Ольга Фалько, власкор «ВЗ», м. Харків