Наша газета неодноразово писала про те, як у країні поступово знищували унікальну галузь системи охорони здоров’я — медичну радіологію, як колишній Кабмін передавав профільні заклади — лікарні та поліклініки атомних електростанцій, уранових рудників, Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» — у підпорядкування, в кращому випадку, міським, а в гіршому — сільським радам. Як гальмувалося відкриття міжнародного центру ядерної медицини, збудованого й обладнаного за кошти США в обмін на відмову України від ядерної зброї. Та віз і нині там: такий необхідний хворим надсучасний онкологічний центр не введено в експлуатацію, одержаний від Сполучених Штатів лінійний прискорювач електронів не запущено, виробництво радіофармпрепаратів із коротким періодом напіврозпаду, яке могло б принести Україні солідні прибутки, не розпочалося… Але то квіточки! Нині взагалі виникла загроза закриття останньої цитаделі ядерної медицини — державної установи «Інститут медичної радіології ім. С. П. Григор’єва НАМН України».
Тривогу забили пацієнти
ВЗ Чим загрожує закриття вашого закладу?
Леонід ВАСИЛЬЄВ, головний лікар ДУ «Інститут медичної радіології ім. С. П. Григор’єва НАМН України», кандидат медичних наук, Заслужений лікар України Радіологія вирішує конкретні, суто радіологічні проблеми: насамперед моніторинг здоров’я людей, котрі працюють в умовах радіаційного випромінювання. А їх в Україні багато. Не можу назвати точну кількість, але в нас на дозиметричному контролі перебувають понад 7 тис. фахівців-радіологів, які потенційно можуть отримати вищу від норми дозу опромінення, і цей реєстр постійно зростає.
Щороку в нас проходять курс лікування приблизно 6 тис. пацієнтів. До речі, близько 15% наших хворих — жителі Донбасу та Луганщини, як із зони АТО, так і з окупованої території. В Інституті не просто лікують рак, як в онкодиспансерах, а й розробляють нові методи терапії, спрямовані на підвищення тривалості та якості життя таких хворих. На сьогодні на Сході України тільки в нас є повний комплекс медичного забезпечення онкохворих: від скринінгу й діагностики до хіміо- та променевої терапії за світовими стандартами.
Та не це головне. Головне, що наш інститут — єдиний в Україні центр променевої патології, де лікують постраждалих під час радіаційних інцидентів і хворих з ускладненнями радіотерапії, які, на жаль, не є поодинокими. Великих катастроф після Чорнобиля не траплялося, але дрібні відбуваються постійно: то якийсь працівник галузі порушив правила радіаційної безпеки, то джерело радіоактивності десь загубили, а хтось його знайшов і поклав до кишені, то ліміт часу в зоні опромінення «перебрав», то ще якісь негаразди — маємо справу з людським фактором. У разі опромінення, звісно, звертаються до наших фахівців. Вони оцінюють дозу радіації, стан здоров’я людини, визначають рівні ураження опромінених органів і лікують потерпілих. Крім нас, в Україні ніхто цим не займається. До того ж серед онкохворих, які отримували променеву терапію, є певний відсоток людей із генетично зумовленою радіочутливістю, і в них через кілька років подібного лікування розвиваються так звані пізні променеві ускладнення. З усієї України таких пацієнтів спрямовують на лікування саме до нас.
Після чорнобильського катаклізму було створено Науковий центр радіаційної медицини, який займається проблемами Чорнобиля, але, наголошую, — тільки Чорнобиля. А вся галузь — за нами.
Втратити кадри означає згубити галузь
ВЗ Де навчають фахівців із радіаційної медицини, зокрема променевої патології?
— У медичних навчальних закладах країни немає такої спеціалізації, як «Променева патологія». Є радіологія, променева терапія, а от фахівці-патологи, до яких звертаються люди, котрі отримали дозу іонізуючого опромінення під час різних аварійних ситуацій на підприємствах атомної енергетики, спеціалізацію проходять у нас. І не завжди в інституті, а часто в «гарячих точках». Починаючи з 1986 року, коли рятували життя працівникам Чорнобильської АЕС, навчаємося на практиці. А взагалі готуємо фахівців на курсах інформації та стажування для лікарів, інженерів-радіологів, лаборантів, техніків-дозиметристів з окремих питань радіонуклідної, рентгенівської та ультразвукової діагностики; променевої терапії, терапії променевої патології, хемотерапії, метрології іонізуючого випромінення, радіаційної гігієни. Тому втрата цих фахівців рівнозначна знищенню всієї медичної радіологічної галузі.
Саме вони навчені надавати допомогу під час радіаційних аварій та ядерного тероризму — від дезактивації та біологічної дозиметрії до лікування променевих ушкоджень. Мені дуже прикро, але вчора я підписав три заяви про звільнення, сьогодні — ще дві… Запитувати, з якої причини, марно, бо всі ці люди знаходять собі місця, де зарплата стабільна і вища від нашої. Ми опинилися на межі виживання. Та, чесно кажучи, мені відомо, що в інших наукових закладах ще гірше: там керівництво вже отримало листи про скорочення штатних розписів. Ми поки не втрачаємо надії, бо міністр соціальної політики пообіцяв у лютому збільшити фонд заробітної плати.
А якщо оперувати цифрами, то в інституті працюють фахівці 32 лікарських спеціальностей — від дитячої онкології до радіаційної гігієни. Причому більшість навчалася та стажувалася в провідних радіологічних центрах Європи і Північної Америки, а потім отримала й безцінний український практичний досвід.
Крім того, на базі інституту проводиться підготовка кадрів вищої кваліфікації (докторів та кандидатів наук) за спеціальностями «Променева діагностика, променева терапія», «Онкологія» та «Радіобіологія», працюють ординатура й інтернатура, які готують лікарів-радіологів і онкологів.
ВЗ Навіть за такого скрутного економічного становища наука не вмирає. Чи поповнюються наукові лави молоддю?
— Мені навіть говорити про науку важко, коли немає чим зарплатню платити. Проте, як не дивно, вона жива, і молодь наукою займається. І колектив науковців навіть помолодшав. Тільки за останні 2-3 роки кілька молодих перспективних фахівців-радіологів захистили кандидатські, 10 співробітників працюють над дисертаціями. Щорічно результатом наукових досліджень стає близько 10 патентів на винаходи.
Тому скажу про практичне застосування розробок з променевої діагностики та радіотерапії. Вперше в Україні ми почали широко використовувати методики хіміомодифікації при конформному 3D-CRT опроміненні, технології хрономодульованої радіохіміотерапії раку різних органів, у тому числі пухлин голови й шиї ІІІ-ІV стадій, тощо. Маємо єдине в країні відділення променевої патології та реабілітації, низку унікального радіологічного медичного обладнання. Але через брак фінансування ця техніка може вже в нинішньому році припинити своє функціонування.
Загроза технічного колапсу
ВЗ Що ви маєте на увазі?Техніка застаріє чи взагалі завершиться термін використання?
— Та ні, наша клініка оснащена висококласною радіологічною апаратурою, зокрема радіотерапевтичним комплексом для дистанційної терапії Varian (США), до якого входить єдиний на Лівобережжі сучасний лінійний прискорювач. Крім цього, на озброєнні є гамма-терапевтичні апарати «Агат» і «Рокус», що комплектуються джерелом радіоактивності з елементом кобальт-60, котре раз на 5-6 років слід замінювати, як батарейку в годиннику. Так от у 2017 році спливає термін такої заміни. Якщо її не виконати, апарати фізично вичерпають свою лікувальну ефективність. А коштує така заміна двох джерел загалом близько 400 тис. дол., і, на жаль, до нашого бюджету ніхто їх включив.
Інститут багато років бере участь у міжнародних програмах, причому виступає в них головною установою від України. Насамперед це єдиний в Україні національний проект технічного співробітництва МАГАТЕ медичного спрямування, що має на меті створення Центру компетенції з біологічної дозиметрії на базі нашого інституту. Окрім визначення радіаційних доз біологічними методами в професійних контингентів, аварійно опромінених осіб і пацієнтів променевої терапії згаданий центр має стати осередком розвитку нових методів біодозиметрії та навчання фахівців у цій галузі, зокрема за кордоном.
Друга програма — вивчення стану променевої терапії в Україні та передача інформації до бази даних МАГАТЕ DIRAC (Directory of Radiotherapy Centres). У межах цієї програми інститут щорічно збирає інформацію про стан променевої терапії в усіх онкологічних і радіологічних установах України незалежно від форм власності. Отримані дані передаємо в МАГАТЕ шляхом оновлення інформації в онлайн-системі МАГАТЕ DIRAC.
І третя програма, що реалізується спільно з ВООЗ і діє з 1998 року, присвячена проведенню поштового ТЛД-аудиту якості калібрування установок гамма-терапії та лінійних прискорювачів в усіх без винятку онкологічних установах України. Апарати дистанційної променевої терапії (детектори) використовуються для контролю за відпуском доз опромінення в радіологічних закладах. Їх ми розсилаємо по радіологічних клініках країни та з їх допомогою визначаємо, наскільки точно була відпущена доза променевої терапії. Щорічно в рамках згаданої програми спостерігаємо за майже 20 медичними закладами України — це дає можливість проконтролювати близько 40 апаратів дистанційної променевої терапії (гамма-апарати й прискорювачі) на предмет її якості.
Якщо не буде замінено джерело на апараті «Рокус», робота з контролю якості радіотерапії, покладена МАГАТЕ на наш інститут, зупиниться, а якість лікувального процесу в Україні стане неконтрольованою. Це й буде справжнім колапсом галузі та бідою для тисяч онкохворих.
ВЗ Це вже не перша заміна джерел живлення променевого обладнання. Як це питання вирішували раніше?
— Раніше використовували російські джерела, вони коштують дешевше. Та навіть не в цьому справа. Уже кілька років як змінилися правила фінансування закладів, підпорядкованих Києву. Раніше нам допомагала і місцева влада, оскільки вона в першу чершу зацікавлена в лікуванні онкохворих. Відтепер згідно з Бюджетним кодексом подвійне фінансування недопустиме. Академічних субвенцій ми й раніше ніколи не отримували, а тепер тим паче. От ми і наші пацієнти пишемо звернення до МОЗ, Верховної Ради, Прем’єр-міністра, Президента…
ВЗ Як фінансуються інші статті бюджету інституту, зокрема щодо забезпечення клініки ліками, хворих — харчуванням?
— Дуже прикро, але доводиться майже всі витрати перекладати на пацієнтів. А їм нікуди дітися…
Взяти хоча б харчування. Упродовж останніх 5 років виділяється одна й та сама сума, тоді як ціни на продукти невпинно зростають. Аналогічна ситуація і з лікарськими препаратами та витратними матеріалами. Запланованих бюджетом коштів вистачає лише на засоби для операційного наркозу, наркотичні знеболювальні препарати, кисень, трохи реактивів і трохи дезінфекційних засобів. На протипухлинні препарати та ліки супроводу ми не отримували грошей протягом п’яти останніх років. У минулому році на забезпечення життєдіяльності клініки (зарплата, нарахування на неї, комунальні платежі, ліки, харчі) було виділено близько 19 млн грн.
Це означає, що вартість 1 ліжко-дня становила трохи більше 6 Євро, із них на ліки витрачалося 0,36 євроцента! Сьогодні ж навіть цю вартість знижено втричі.
Тому хочеться звернутися до керівників нашої держави всіх рівнів і насамперед до очільників МОЗ: якщо не відбудеться змін на краще, то невдовзі переважній більшості мешканців східного регіону України з онкологічними захворюваннями ніде буде отримати допомогу належного рівня. А в галузі медичної радіології всієї країни настане колапс. Надія, як відомо, помирає останньою. Ми її теж поки не втрачаємо.
Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ»
