Законопроєкт про самоврядування медичних професій завис у повітрі, замість нього 19 квітня у Верховній Раді був представлений законопроєкт щодо Уповноваженого Уряду з медичних питань. Він має захищати інтереси пацієнтів і лікарів, забезпечуючи державний контроль за додержанням законодавства про охорону здоров’я, державних стандартів, нормативів професійної діяльності в сфері охорони здоров’я, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій та протоколів надання реабілітаційної допомоги на всій території України.
Омбудсмен буде уповноважений:
- відкривати провадження за скаргами пацієнтів та медичних працівників;
- направляти відповідні запити та надавати рекомендації суб‘єктам контролю;
- створювати регіональні представництва, в тому числі безпосередньо в закладах охорони здоров‘я;
- співпрацювати із Верховною Радою України у підготовці проектів законодавчих актів щодо захисту прав пацієнтів, впровадження нових форм організації надання медичної допомоги та дотримання міжнародних стандартів медичного забезпечення.
Народний депутат Ольга Василевська-Смаглюк, авторка цього законопроєкту, вважає, що лікарям та пацієнтам не вистачає для спілкування певного медіатора, аби порозумітися. Намір добрий, адже конфлікти між учасниками лікувального процесу дійсно виникають, але ідея так собі. Вона стверджує, що «достатньо фахової медичної експертизи наразі не існує». Хочеться додати – в Україні. А от в інших країнах, навіть у наших найближчих європейських сусідів, цю місію покладено на плечі професійних лікарських асоціацій. І вони добре з нею справляються. Так само успішно виконують лікарські професійні організації ще безліч завдань, зокрема й ті, що планується закріпити за Уповноваженим Уряду з медичних питань. Наразі в Україні ці функції виконують чиновники. Омбудсмена, як прописано в законопроєкті, призначатиме Кабінет міністрів за результатами конкурсу, що проводитиме незалежна конкурсна комісія. Але навіть попри те, що Уповноважений не буде державним службовцем, не буде він і вільним від державного контролю та втручання.
Але «тільки лікарі можуть об’єктивно визначити компетентність свого колеги. Медицина – це своєрідне мистецтво, і жодні галузеві стандарти не пропишуть, як індивідуально вести пацієнта, особливо в складних ситуаціях. Лікарю щоразу доводиться вирішувати питання персоніфікації стандартів і застосування наукових даних, які має на озброєнні медична наука. Тож професійно оцінити його дії чиновник не зможе», – вважає Костянтин Надутий, керівник Департаменту менеджменту Української асоціації сімейної медицини, член Координаційної ради УМЕС.
