Мігрень: керувати болем можна

Тисячоліттями людство намагалося приборкати мігрень, але й досі нею уражено щонайменше 12% населення планети. За оцінками експертів понад 50% людей, які потерпають від цієї недуги, не звертаються по медичну допомогу. Чому це так і що сучасна медицина може протипоставити цій глобальній проблемі?

За даними статистики 96% населення всієї земної кулі хоча б раз у житті відчували головний біль. Це один з найбільш розповсюджених неврологічних розладів, що входить у 20 найбільш інвалідизуючих захворювань у світі, до яких належить і мігрень.

Якщо екстраполювала дані Всесвітньої організації охорони здоров’я на Україну, то станом на квітень 2020 року на мігрень страждають понад 3 000 000 українців. 

Мігрень – хронічне неврологічне захворювання, що проявляється нападами головного болю. Ця недуга посідає 3 місце за розповсюдженістю в світі після карієсу зубів і головного болю напруги. А, за даними ВООЗ, мігрень входить до першої двадцятки хвороб, які найбільше знижують якість життя людини та обмежують її життєдіяльність. Цю патологію також розглядають як одну з основних проблем непрацездатності серед молодих людей, адже зазвичай саме у віці 18-50 років хвороба дає про себе знати першими нападами головного болю. Діапазон симптомів при мігрені є дуже широким, і ці прояви організовуються у фази мігрені, а головний біль є лише одним із її симптомів. Отже, людина не може виконувати свої функціональні обов’язки, вести звичний спосіб життя. Ця хвороба порушує працездатність, через це людина часто відсутня на робочому місці (щоправда, в Україні лікарняний з приводу мігрені – велика рідкість).

Класифікація мігрені, симптоми і феномен аури

Згідно Міжнародної класифікації головного болю третього видання (ICHD‑3), основних типів мігрені два: з аурою та без неї.

У 25% людей розвивається аура. Цей неврологічний симптомокомплекс, що складається із зорових, слухових, сенсорних розладів, передує нападу у пацієнтів, хворих на мігрень та епілепсію. Зорові порушення (зиґзаґи або спотворення зображення) зустрічаються частіше – у 90% випадків. Проблема в тому, що вони виникають раптово і тривають іноді до однієї години, а людина тим часом може керувати авто або навіть літаком. Але, на щастя, тільки 25% хворих на мігрень відчувають ауру. У деяких пацієнтів порушується мовлення, з’являється запаморочення, а у хворих на геміплегічну мігрень – навіть параліч.

Починається напад з продромального періоду за декілька годин, а інколи і днів до самої атаки головного болю. В цей час людина відчуває втому, перепади настрою: роздратованість змінюється ейфорією, може з’явитися скутість у шийному відділі (заклякла шия), ознаки гіпоксії – людина часто позіхає, відчуває виснаженість. Пацієнти, які вже мають певний досвід, чітко розуміють, що буде далі.

Фаза головного болю, яку безпосередньо асоціюють з мігренню, триває від 4 до 72 годин. Головний біль пульсуючий – від помірного до дуже інтенсивного, як правило, односторонній і посилюється навіть при рутинному фізичному навантаженні. Він супроводжується нудотою, фото-, фонофобією, іноді навіть шкірною алодинією тощо.

І, на жаль, на цьому напад мігрені не закінчується. Розвивається постдромальний період – період виснаження, під час якого можуть спостерігатися когнітивні порушення: людині важко зосередитися на чомусь, підібрати слова, вирішувати складні завдання. Встановлений діагноз «мігрень», зазвичай означає хоча б одну атаку мігрені на місяць.

І хоча механізми розвитку мігрені до кінця не вивчені, вважається, що причина нападів – поєднання генетичної схильності та різноманітних тригерів: стресу, менструації або овуляції, недостачі або надлишку сну, алкоголю зневоднення, кліматичних змін, яскравих спалахів або мерехтіння світла і навіть певних харчових продуктів.

Окрім мігрені з аурою чи без, є ще епізодична і хронічна форми перебігу захворювання. Цифри щодо хронічної мігрені вражають: від 1,5 до 2% загальної популяції або 8,8% людей з мігренню. В Україні близько 300 000 таких людей. Інколи, цим пацієнтам доводиться пройти через справжнє пекло: щодня ковтати купу пігулок, які з часом перестають працювати, а на додачу мають серйозні побічні дії, перш ніж для них знайдеться дієве лікування.

Чому жінки хворіють частіше

За епідеміологічними даними, жінки стають жертвами мігрені утричі частіше за чоловіків. Це пов’язують з жіночими статевими гормонами. Гіперестрогенія є фактором ризику розвитку мігрені. У пацієнток, які застосовують пероральні контрацептиви, мігренозні атаки триваліші, а напади – більш тяжкі. Мігрень може розвинутися на тлі застосування допоміжних репродуктивних технологій, бо в цих програмах використовують великі дози естрогенів. Крім всього, є менструально-асоційована мігрень. До того ж застосування великих доз естрогенів призводить до підвищення серцево-судинних ризиків, розвитку тромбоемболії тощо.

Мігрень, на жаль, може вбити

На превеликий жаль, люди з мігренню помирають, адже мігрень пов’язана із ризиком інсульту. Зокрема, існує чимало досліджень, де доводиться, що хворі на мігрень з аурою мають у 2,4 рази вищий ризик розвитку ішемічного інсульту, ніж люди без цієї патології. В Україні щороку у 300-400 пацієнтів з мігренню розвивається ішемічний інсульт.

У 2018 році у всесвітньо відомому науковому журналі були опубліковані результати одного з найбільших популяційних досліджень щодо мігрені, виконаного вченими з Данії. У ньому взяли участь 51000 пацієнтів з мігренню, яких порівнювали з такою ж кількістю людей без цієї недуги. Отже, було продемонстровано: наявність мігрені підвищує ризик розвитку таких серйозних і інколи травматичних ускладнень, як інфаркт міокарда, ішемічний інсульт, геморагічний інсульт, тромбоемболії, фібриляції та тріпотіння передсердь.

Додаткові ризики для пацієнтів з мігренню: НПЗП, іммобілізація, депресії

Нестероїдні протизапальні препарати ібупрофен, диклофенак тощо, які хворі на мігрень змушені приймати часто або постійно (при хронічній формі), за умови тривалого застосування, призводять не лише до негативного впливу на ШКТ, а й виступають незалежними факторами ризику серцево-судинних ускладнень (інфаркту міокарда тощо). Про це попереджають інструкції до їх медичного застосування. 

Наступний момент – тривала іммобілізація. Реакція людини на мігренозну атаку – лягти і полежати. При хронічній мігрені пацієнт проводить в ліжку досить багато часу щодня, а це призводить до застійних явищ, які в комплексі можуть провокувати серцево-судинні наслідки.

Окрім того, у пацієнтів з таким діагнозом спостерігається високий рівень тривожності, яка, наростаючи, погіршує соціальну адаптацію цих людей: вони уникають спілкування, стають дедалі замкненими, часто страждають на депресію. За даними одного з досліджень, 10% хворих з хронічною мігренню і 3,2% осіб з іншими формами цієї недуги відмовляються мати дітей.

Не пропустити інсульт!

Головний біль, що швидко (за секунди) наростає– так званий громоподібний біль – привід одразу телефонувати у швидку, адже при мігрені такого не буває. Зазвичай при нападі мігрені біль наростає поступово протягом двох годин, а потім виходить на плато. Головний біль, що посилюється при зміні положення тіла, кашлі, сміху та фізичному навантаженні також може бути симптомом серйозного (інколи інфекційного) захворювання або травми. Якщо біль з’явився після важкого тренування або травми голови, то скоріше за все це теж не мігрень, отже треба викликати швидку!

Але дуже важливо не пропустити перші ознаки інсульту. Їх легко запам’ятати завдяки абревіатурі МОЗОК:

• М – раптове порушення Мовлення;
• О – раптова асиметрія Обличчя;
• З – раптове Запаморочення;
• О – Очі раптове погіршення зору;
• К – раптова слабкість чи оніміння Кінцівок.

Лікування мігрені

Терапія мігрені поділяється на медикаментозну та немедикаментозну частини. До немедикаментозних методів належать:

• ведення щоденника з особливим акцентом на реєстрацію і опис тригерів (парфуми, червоне вино, зневоднення тощо), що провокують напад болю. Важливо, аби людина навчалася розпізнавати його наближення і вчасно приймала ліки;
• модифікація способу життя (повноцінний сон, збалансоване регулярне харчування, вживання рідини, уникнення стресів).

Фармакотерапія або «лікування атаки мігрені» складається з двох частин: ліки приймають безпосередньо при появі перших симптомів мігрені і превентивно (постійний прийом бета-блокаторів, блокаторів кальцієвих каналів, протисудомних препаратів, антидепресантів).

Крім того, лікування нападу може бути неспецифічним і специфічним. 

Перший крок – неспецифічна терапія. Застосувуються прості знеболювальні засоби у якості монотерапії або комбіновані препарати («Цитрамон», «Цитрамон Максі»). Переваги комбінованих препаратів (зокрема, парацетамолу, ацетилсаліцилової кислоти та кофеїну) – здатність впливати на різні етапи болю. На щастя, для багатьох пацієнтів цього досить, аби відновити якість життя.

Другий крок – специфічна терапія нападу, що передбачає призначення триптанів.

Третій крок – коли навіть триптани не досить ефективні, їх застосовують у інших формах: ін’єкції, спреї або в комбінації з іншими засобами. 

На жаль, і це не завжди спрацьовує і залишається лише превенція нападів, про яку йшлося вище. 

Не можна застосовувати триптан більше 10 днів, а нестероїдні протизапальні і їх комбінації – більше15 днів на місяць.

Пацієнтам, які не відповідають на фармакотерапію, може бути застосована ботулінотерапія. Також сьогодні застосовують інноваційні засоби – моноклональні антитіла. Це теж не панацея, натомість надія для багатьох людей, яких мігрень позбавляє радості повноцінного якісного життя. 

Висловлюємо подяку фармацевтичній компанії «Дарниця» за допомогу у підготовці матеріалу.