У часи особливих випробувань, що випадають на долю країни, відбувається перевірка кожного громадянина на людяність, чесність, відданість своєму обов’язку. Тоді слова не потрібні, але й змовчати про те, як медичні працівники під кулями рятували людей від смерті, ми не маємо права. Ніхто не очікував, що в мирний час у столиці країни, яка проголошувала свій європейський вибір, на вулицях помиратимуть люди, а медики змушені будуть працювати практично у воєнних умовах. Їх не захищав навіть червоний хрест на білому халаті — телекамери зафіксували численні випадки коли медикам, що надають медичну допомогу потерпілим на лінії протистояння, охоронці правопорядку стріляють у спину гумовими кулями, що є порушенням міжнародних норм щодо надання гуманітарного захисту пораненим і хворим. Та справжнім шоком стало повідомлення про розстріл цивільних громадян снайперами, жертвою якого стала і 21-річна медик-волонтер Олеся Жуковська. 
На щастя, її вдалося врятувати — знову ж таки завдяки неймовірним зусиллям її колег.
Протягом майже трьох місяців медики столиці і медики-волонтери з різних куточків країни проявили себе як справжні герої. У каретах «швидкої», на лінії прицільного вогню, за операційним столом, у реанімаційних палатах — скрізь лікарі, медсестри й санітари працювали в надзвичайному режимі, забувши про сон і відпочинок, по кілька годин не виходячи з операційної. А в особливо трагічні дні вони були на межі фізичного виснаження, ледь справляючись із безкінечним потоком потерпілих, що мали тяжкі ураження.
Медична служба Майдану, яка була організована з перших днів мирних протестів і врятувала тисячі людських життів, здобула славу прообразу ідеальної системи охорони здоров’я. І не лише тому, що надавала медичну допомогу безкоштовно (необхідні ліки приносили всі небайдужі), а передусім, через самовідданість медиків Майдану, через те, що клятва Гіппократа там набула істинного змісту, а турбота про хворого, його життя і здоров’я була не гаслом, а актом самопожертви людей у білих халатах.
Координатор медичної служби Майдану Олег Мусій повідомив, що за період, починаючи з 1 грудня, у службі працювало півтори тисячі лікарів, медсестер та волонтерів. Вони обслуговували 7 польових шпиталів. «З початку протистояння в Києві близько 20 медиків постраждали від дій силовиків. П’ятьох серйозно поранили: трьох — гумовими кулями, двох, поміж яких і Олеся, — бойовими патронами. Вони просто намагались допомогти пораненим та загиблим на Майдані…», — сказав він.
Армія порятунку в білих халатах, яка не шкодувала ні сил, ні здоров’я для того, аби чиїсь сини і батьки повернулися додому живими, вписала ще одну славну сторінку в історію вітчизняної медицини і взагалі в історію нашої країни — бо виявила не лише високий професіоналізм і самовіддане служіння обраній професії, а й гідну громадянську позицію. І цю сторінку не затьмарить навіть той факт, що в період загострення протистоянь у деяких лікарнях почали затримувати травмованих, вивозячи їх прямо з операційних, іноді — у невідомому напрямку. Тому постраждалі мітингувальники почали відмовлятися їхати до медичних закладів, залишатися на барикадах їм видавалося справою безпечнішою! Однак вини рядових медиків у тому немає — вони робили все, що могли, передусім, надавали необхідну медичну допомогу. Навіть найжахливіші і найтрагічніші дні швидко стають історією. Головне — її не забути. А життя мудріше за нас, воно неодмінно розсудить: кому — безчестя, а кому — безсмертя.
