Професійні масажисти й реабілітологи знають, що не в усіх випадках за допомогою прийомів класичної техніки масажу вдається розслабити м’яз у стані підвищеної напруги. За останні 100 років для ліквідації м’язового гіпертонусу був запропонований цілий ряд різноманітних оригінальних маніпулятивних технік. Постізометрична релаксація — комплекс діагностичних та лікувальних прийомів мануальної терапії — методика настільки м’яка і безпечна, що може використовуватися навіть при нестабільності, грижах та інших серйозних порушеннях, за яких стандартні мануальні прийоми категорично заборонені.
Біля витоків методу
Методика постізометричної релаксації (ПІР) є порівняно молодим технічним різновидом мануальної терапії: методику так званого «безкровного витягнення сідничного нерва» вперше описав відомий нейрохірург Пуусеп у 1906 році. Досягнутий лікувальний ефект — релаксація й аналгезія м’язів, згідно з уявленнями того часу, пов’язані з вивільненням стовбура сідничного нерва з рубців, що формуються в результаті ішіасу. Звичайно, технічне виконання ПІР того часу відрізнялося від сучасної техніки.
У подальшому можливість релаксації м’язів під впливом ваги звисаючої кінцівки з успіхом використовували для вправляння вивихнутої кінцівки за методикою Джанелідзе. Хворого клали на високу кушетку таким чином, щоб його нога вільно звисала протягом кількох хвилин. У результаті цього в м’язі виникала стійка гіпотонія, яка не перешкоджала вправлянню вивихнутого суглоба.
У 1979 році в Америці ця методика була описана під назвою Muscle Energy Procedures. Вона застосовувалася для мобілізації суглобів перед проведенням деблокування. У подальшому її визначили як постізометричну релаксацію і використовували, аби викликати гіпотонію м’яза в лікуванні тендінозу, патологічних моторних стереотипів, а також як самостійний лікувальний прийом.
Суть м’язового розслаблення
Основні принципи ПІР скелетної мускулатури наступні. По-перше, активне зусилля пацієнта — ізометрична робота — має бути мінімальної інтенсивності і досить короткочасне. Зусилля середньої, тим більше великої інтенсивності, викликають у мускулатури зміни абсолютно іншого роду, в результаті чого релаксація м’язів не наступає. По-друге, значні часові інтервали спричиняють стомлення м’яза, а надто короткочасне зусилля не здатне зумовити в м’язі просторові перебудови скорочувального субстрату, що в лікувальному відношенні неефективно.
У практичній роботі ПІР включає 2 фази впливу: перша — це ізометричне скорочення м’язів при спробі подолання пацієнтом помірної протидії руху в протилежному напрямку. Ця фаза здійснюється на вдиху протягом 5-10 секунд; друга фаза — це постізометрична релаксація м’язів пацієнтом і пасивне слабке їх розтягнення у напрямку поздовжньої осі м’яза на видиху протягом 10-20 секунд. Повторення таких скорочень проводиться 3-6 разів. У результаті в м’язі виникає стійка гіпотонія і зникає початкова болісність. Релаксуючий ефект цієї безболісної процедури часто не поступається новокаїнізації м’яза, зігріванню його і іншим впливам (хлоретілова блокада; ішемізуюче розчавлювання ділянки м’яза).
Для прикладу…
…розглянемо техніку проведення ПІР верхньої частини трапецієподібного м’яза і м’язів, що піднімають лопатку. Пацієнт сидить або лежить на кушетці, лікар знаходиться збоку на протилежному від ураженого м’яза боці, кисть однієї руки лежить на потилиці, другої — фіксує плече пацієнта. Лікар нахиляє голову пацієнта в здоровий бік до відчуття опору, після чого хворий повільно глибоко вдихає, переводить погляд на своє плече, злегка намагаючись підвести його. Лікар протирухом перешкоджає цьому. Фаза ізометричної напруги триває 10 секунд. Потім хворий повільно видихає і повертає погляд в інший бік та повністю розслабляється, лікар м’яко тягне голову пацієнта на себе і відтягує його плече (на стороні ураженого м’яза) вниз до появи мінімального м’язового опору. Прийом повторюється 5-7 разів.
За таким самим принципом проводять постізометричну релаксацію інших м’язів та відділів. Виконувати прийоми ПІР на шийному відділі хребта досить зручно, оскільки ця ділянка дуже рухлива і відкрита для доступу до шийних хребетно-рухових сегментів. Водночас, працюючи саме із цим відділом, потрібно бути найбільш уважним та обережним.
Фізіологічний феномен ПІР
Механізм лікувальної дії ПІР складний. За сучасними уявленнями релаксуючий і аналгезуючий ефекти пояснюються наступним чином. Ізометрична робота потребує участі всього м’яза проти зовнішнього зусилля. М’яз із міофасцикулярним гіпертонусом здатен реалізувати цю напругу тільки за рахунок своєї неураженої частини. Оскільки при цьому режимі роботи весь м’яз залишається незмінним у своїй вихідній довжині, функціонально активна його частина при скороченні починає розтягувати цю пасивну (в даних умовах) ділянку гіпертонусу. Подальше пасивне розтягування всього м’яза до максимальної величини сприяє подальшому зменшенню розмірів гіпертонусу з периферії. При повторній ізометричній роботі в умовах зафіксованої довжини м’яза розтягуючий вплив «здорових» ділянок на уражену ще більше посилюється. Це призводить до повторного зменшення розміру гіпертонусу. При максимальному пасивному розтягуванні м’яза до його можливих фізіологічних характеристик скорочувальна здатність взагалі падає до нуля. Як правило, це означає, що в м’язі виникла гіпотонія. Через 25-30 хвилин м’яз повертає «звичну» для себе довжину без відновлення наявного гіпертонусу. При збереженні патологічного динамічного стереотипу гіпертонуси можуть повернутися через 36-48 годин. Повторення ПІР викликає подовження терміну рецидиву гіпертонусу, для повного його усунення буває достатньо 5-7 сеансів. Проте уявлення про механічно-розтягувальний ефект як єдиний лікувальний фактор ПІР, звичайно ж, є спрощенням складного явища. Якщо навіть допустити, що від розтягування м’яз стає млявим, гіпотонічним, то яким же чином у ньому розвивається аналгезія? Цей ефект ПІР пов’язаний зі складними односпрямованими змінами в системах аферентації в діяльності сегментарного апарату спинного мозку.
Наталія МУРАШКО, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Рефлексотерапія», завідувач кафедри неврології та рефлексотерапії НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор
На сьогодні, крім ПІР, існують і інші м’язово-релаксуючі методики. Наприклад, постреципрокна релаксація, яка досягається попереднім напруженням м’яза-антагоніста, або постізотонічна релаксація, що проводиться після попереднього розтягування хворого м’яза, а потім при активній його напрузі виконується поступальна робота протягом 15-20 секунд. Ще один різновид — міотерапія — включає варіанти енергійного і тривалого (протягом 1-2 хвилин) тиску пальцями на перенапружені м’язи.
Методика використовується у випадках «незручної» для розтягування локалізації м’яза. Однак саме ПІР вважається найефективнішою та найм’якшою технікою. Ми викладаємо нюанси ПІР у тематичних циклах «Спеціалізація з рефлексотерапії». Методика може бути використана як альтернатива маніпуляції на суглобах. Релаксуючий ефект ПІР практично не реалізується на клінічно здорових м’язах, що виключає побічну дію методики. Постізометрична релаксація ефективна при функціональних блоках та больових м’язових синдромах будь-якої локалізації, наявності локального м’язового гіпертонусу, м’язово-скелетного болю не тільки вертеброгенного та вісцерального, а й іншого ґенезу (переохолодження, травми, рубці). Крім того, ПІР ефективна при головному болю напруги, нестабільності шийного відділу хребта, грижах і протрузіях. Проте методика протипоказана в разі гнійних захворювань шкіри, екземи, лихоманки, а також при появі сильного болю під час розтягування м’язів.
Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
