Ми звикли вважати онкологічне захворювання вироком. Відчай позбавляє сил і бажання боротися, роблячи пацієнта заручником хвороби. Добре, коли поруч є люди, які не втрачають надію, і лікарі, що можуть виправити помилку колег. Адже завжди є вірогідність того, що діагноз був помилковим. Навіщо ж ховати себе передчасно?
Світлана, 60 років (м. Одеса):
— Все почалося в кінці минулого року: я почала відчувати тяжкість у животі. Спочатку мене цей симптом не схвилював, подумала, що з’явилися проблеми з травленням. Але після новорічних свят додався незначний ниючий біль. Я вирішила не затягувати з візитом до лікаря і звернулася для початку до гінеколога. Лікар оглянула мене на кріслі і дала направлення на УЗД з діагнозом «Асцит» під питанням. Після УЗД я вийшла ледь жива. У висновку звучало: «Карциноматоз. Асцит». Гінеколог співчутливо порадила пройти надійнішу діагностичну процедуру, тому що результати УЗД, на її думку, часто бувають помилковими. Я звернулася в один із приватних діагностичних центрів Одеси із заключенням УЗД. Мені запропонували пройти КТ — малого таза й очеревини. Виявилося, що це два різних дослідження, за які я повинна окремо заплатити. Обидва результати були невтішними. На комп’ютерній томограмі органів малого таза сечовий міхур, матка і яєчники рентгеноконтрастних ділянок не мали. Всі органи були без особливостей. Однак виявили велику кількість високощільної рідини і знову поставили діагноз «Асцит». У заключенні КТ очеревини значилося: позаорганне утворення верхньої ділянки черевної порожнини (мезенхімального ряду?), карциноматоз черевної порожнини.
Із цими висновками мене направили до онколога. З виразу обличчя лікаря я зрозуміла, що зробити вже нічого не можна. Мені пояснили, що таке карциноматоз, і пообіцяли два-три місяці життя. Моїм дітям порадили «готуватися і кріпитися». Кілька тижнів уся родина проіснувала, як у тумані. Але донька не склала руки. Вона зібрала всі мої обстеження і ми поїхали до столиці — шукати «іншу думку». Для початку вирішили пройти повторну діагностику на іншій апаратурі. Звернулися в центр магнітно-резонансної терапії ЛДЦ МІБС. Для початку ми просто хотіли записатися на обстеження, але коли показали заключення КТ, нас запросили до головного лікаря. Він уважно вивчив результати всіх досліджень і сказав, що діагноз явно перебільшений та порадив не витрачати гроші даремно на МРТ, а розставити всі крапки над «і» в діагнозі. Це було можливо тільки за допомогою біопсії. Не довго думавши, ми звернулися в хірургічне відділення, і того ж дня я лягла в стаціонар для діагностичної лапароскопії. Результат вразив усіх: всередині очеревини була величезна гематома, що за розміром вдвічі перевищувала підшлункову залозу! Лікарі відразу прийняли рішення і прибрали це скупчення крові. Коли я відійшла від наркозу, мені поставили запитання: «Чи не падала я кілька років тому і чи не отримувала травму живота?». Я відразу ж згадала випадок дворічної давнини, коли через ожеледицю впала і сильно вдарилася. Удар якраз прийшовся у те місце, де я вперше відчула важкість…
Олексій ІВАХНЕНКО, головний лікар Центру магнітно-резонансної терапії Лікувально-діагностичного центру Міжнародного інституту біологічних систем, Київ:
— Світлана з донькою прийшли до нашого Центру абсолютно зневіреними. Втрачати їм було нічого, адже, грубо кажучи, їх відправили додому помирати. Тому вони вирішили «перевірити» місцевих фахівців. Наш адміністратор, подивившись дослідження, вирішила запитати у мене як у керівника — чи можемо ми проводити дослідження при такому діагнозі? Таким чином усі «папірці» Світлани потрапили на мій стіл.
Перше, на що я звернув увагу, — аналіз крові. Біохімія жінки була ідеальною і абсолютно не відповідала страшному онкологічному діагнозу, та ще й у задавненій стадії. Тоді я запросив пацієнтку з донькою для бесіди. Виявилося, що хвору майже нічого не турбувало. У неї було певне відчуття тяжкості в животі і періодичний ниючий біль. У висновку ж онкологів значився «Карциноматоз черевної порожнини». Це онкологічне захворювання, в якому злоякісна пухлина розвивається і дає множинні метастази в серозні оболонки, які вкривають внутрішні органи. Це надзвичайно активне розселення злоякісних клітин за допомогою кровотоку і лімфотоку. Як правило, дане захворювання виникає в результаті вже наявної у пацієнта первинної пухлини (саркома, лейкоз, лімфома, аденокарциноми шлунково-кишкового тракту тощо). Але найчастіше карциноматоз очеревини спричиняють ракові пухлини, що локалізуються в органах черевної порожнини. Органи ж Світлани були в абсолютній нормі.
Оскільки карциноматоз є захворюванням вторинним, то і виявляється воно вже на останній, четвертій, стадії раку. Тому, власне, і прогнози лікарів були вкрай невтішними. Однак чомусь ніхто не врахував, що карциноматоз черевної порожнини проявляється принаймні наростаючим болем у животі, нудотою, блюванням, втратою маси тіла. При огляді у таких пацієнтів сильно збільшений живіт. Але жодного з перерахованих вище симптомів у Світлани не було. Вона дійсно виглядала цілком здоровою, але «паралізованою» страхом.
Єдиний вихід, який я бачив, із ситуації, що склалася, — біопсія. Тому я відразу ж порадив лягати в стаціонар і спокійно чекати результатів маніпуляції. Біопсія дійсно розставила всім акценти. Уже в ході самої операції хірурги були впевнені, що ніякого канцероматозу в жінки немає. Вони виявили величезну гематому і відразу її видалили: результати біопсії підтвердили відсутність злоякісних клітин.
Найбільше, що вразило в цій історії, — «хрест», який так завчасно був поставлений лікарями на людські долі. Адже навіть складно уявити, в якому страхітті прожили останні тижні всі члени сім’ї Світлани. Родина не розуміла: як їхня усміхнена і жвава бабуся та мати може бути смертельно хворою із задавненим онкологічним захворюванням? Хочу нагадати, що, навпаки, описано безліч випадків, коли відчай і сильний страх викликають розвиток важких захворювань. І ми, лікарі, маючи справу з такими хворобами, як рак, повинні бути в першу чергу психологами, а не катами. Надію потрібно залишати у будь-якому разі. Часто саме вона творить дива.
Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
