Населення України потерпає від хронічних неінфекційних захворювань, рівень поширеності яких є високим, а смертність неухильно зростає. За прогнозами фахівців, ця проблема буде актуалізуватися і в найближчому майбутньому. Більше того — нині неінфекційні захворювання (НІЗ) помітно помолодшали й ця тенденція прогресує. І головна причина цього явища полягає не стільки в неспроможності системи охорони здоров’я подолати проблему, скільки у невмінні її попередити: у низькій обізнаності населення щодо профілактики хвороб і у відсутності стратегії популяризації здорового способу життя, зокрема, серед підростаючих поколінь. Чи усвідомлює суспільство наслідки такого «неуцтва» і чи готове подбати про здоров’я ще здорових — про це наша розмова із заступником директора ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України», головним позаштатним спеціалістом МОЗ України за спеціальністю « Гігієна дітей та підлітків», членом-кореспондентом НАМН України, доктором медичних наук, професором Надією ПОЛЬКОЮ.
ВЗ Якщо оцінити нинішню «пропагандистську кампанію» щодо запобігання хворобам у дітей, вона здебільшого зводиться до схеми: говоримо «профілактика» — маємо на увазі «щеплення», і навпаки. Це чимось виправдано?
— Звичайно ж ні! Не хочу виглядати людиною, яка ідеалізує минуле, але наведу приклад, як за часів Союзу дітей (та й дорослих) навчали бути здоровими. Тоді в усіх школах, дошкільних закладах розміщували наглядну агітацію щодо небезпеки хвороб та правил їх профілактики — у вигляді плакатів, стіннівок, санбюлетенів. Звичайно, у час Інтернету це вже виглядає примітивно — тож потрібно використовувати нові, привабливіші форми донесення подібної інформації до дітей. У минулому столітті «стратегією медичної просвіти» займався Республіканський будинок санітарної освіти, який водночас був центром методичної, просвітницької і видавничої діяльності в цьому напрямку. Їхні методисти співпрацювали з НДІ, МОЗ, розробляли методичні матеріали адресно, для кожної вікової групи і залежно від освітнього рівня читача чи слухача. Що заважає зробити це зараз? Одне — відсутність уваги до профілактичного напряму. До читання лекції на тему збереження здоров’я свого часу залучалися не лише вчителі біології, а й медичні працівники, котрих нині в багатьох школах взагалі немає.
У плані роботи кожного медпрацівника дошкільного закладу, школи, поліклініки такі лекції були обов’язковими, виконання цього плану чітко перевіряли й у разі «прогулу» лекції накладалися штрафні санкції. Нині ми це втратили, натомість нічого не запропонувавши взамін. А «головним вихователем» способу життя наших дітей (і найактивнішим, і найпривабливішим) стала реклама того, що шкодить здоров’ю. Відкрита вона чи прихована — в будь-якому разі агресивна, бо уміло полонить дитячу психіку, наприклад, пропонує з’їсти пачку чіпсів та отримати ще одну в подарунок або виграти приз. Якби таку оригінальність і вигадливість та пропагандистам здорового способу життя! Тоді б вдалося досягти головної мети — прищепити дітям та підліткам знання про елементарні гігієнічні навички, шкідливі звички та їхні наслідки, навчити їх бути здоровими. А вони ці знання використали б у вихованні своїх дітей — саме так мода на здоров’я може передаватися з покоління в покоління як найкраща традиція.
ВЗ Тобто «здорове» виховання найкраще починати з колиски?
— Так, і профілактика як «турбота про здоров’я здорових» буде найефективнішою, якщо починається з найперших років життя. Але ще одна категорія, яка потребує особливої уваги, — підлітки. По-перше, виховувати їх (а найчастіше вже перевиховувати) набагато складніше — через особливості розвитку в цей період, в тому числі і психологічні. По-друге, підлітки є найуразливішою категорію дитячого населення щодо впливу на здоров’я раціону харчування, фізичної активності і, зрештою, їх ризикової поведінки. Адже саме у віці 13-15 років діти найчастіше залучаються до шкідливих звичок, якщо виховати міцні устої здорового життя виявилося неможливим.
Фахівці нашого Інституту двічі проводили анонімне опитування дітей цієї вікової категорії. Анкета була розроблена у співпраці з групою іноземних фахівців — вона передбачала, що нещиру відповідь дитини на одне з майже сотні запитань виявлять інші відповіді. Так от, з’ясувалося, що за 5 років (стільки часу минуло між двома опитуваннями) тенденції поведінки підлітків змінилися аж ніяк не на користь збереження здоров’я. Приміром, дівчатка почали курити більше і долучаються до цього раніше, ніж їхні ровесниці 5 років тому. До того ж, окрім цигарок молодь почала активніше використовувати нюхальні суміші, кальян. І, на наше здивування, в елітних школах ця «мода» більше поширена, ніж у звичайних. Втім, зросла кількість підлітків-курців і в сільській місцевості. Це лише кілька приводів до того, щоб почати бити на сполох: здоров’я наших дітей під великою загрозою. Але, окрім закликів і емоцій, нам потрібна дієва державна політика щодо формування здорового способу життя підлітків, раннього виявлення та запобігання у них проблемам фізичного та психічного здоров’я, захисту від ризикових форм поведінки, створення сприятливого середовища у сім’ї та суспільстві.
ВЗ Здоров’я — це не лише відсутність шкідливих звичок, а й належні умови життя, харчування, відсутність екологічних проблем, якісна медицина…
— Безперечно, роль медиків тут також значуща. Але лише за умови, що система охорони здоров’я підлітків базуватиметься на профілактичному фундаменті. Світова практика довела, що, спираючись на доктрину «факторів ризику», лікарі первинної ланки охорони здоров’я можуть проводити реальну профілактичну роботу не тільки на індивідуальному рівні, але й впливати на формування суспільної потреби в здоровому способі життя (зокрема, молоді). Однак те, чому навчає профілактична медицина, можна реалізувати лише за певних соціально-економічних умов. Приміром, особливий вплив на здоров’я підлітка (як і його здоров’я у майбутньому) має харчування. Адже в період швидкого росту організму зростають потреби в поживних речовинах та енергії. Багато дітей, особливо з малозабезпечених сімей, споживають продукти, що містять велику кількість рослинного жиру та цукру, втім у їхньому раціоні не вистачає тваринних білків. Навіть у сільській місцевості діти недоотримують м’яса, риби, молочних продуктів. Та якщо у деяких сім’ях це трапляється через малі доходи родини, то в більшості випадків — через нерозуміння основ раціонального харчування. Діти, виховані у таких сім’ях, самі віддають перевагу «штучній» їжі замість натуральних продуктів. Бо у родинах не культивують здорове харчування і не прищеплюють думку, що найкраща їжа — приготована маминими руками.
Нині накопичено досить великий об’єм даних про те, що погане харчування призводить до розвитку хронічних неінфекційних захворювань. У зв’язку з цим майже в 30 країнах світу проводиться постійний моніторинг харчових звичок підлітків та їх ставлення до власного здоров’я. На жаль те, як харчуються підлітки в Україні, можна вважати катастрофою. Науковці нашого інституту опитали кілька тисяч дітей Київської області і встановили, що вони здебільшого не ознайомлені з принципами здорового харчування у сім’ї і саме там криються корені дитячої «пристрасті» до сухих сніданків, чіпсів, фаст-фуду, солодких напоїв. До того їх стимулюють і реклама, і численні заклади швидкого харчування, і навіть шкільні буфети (хоча нормативні документи забороняють продавати у шкільних буфетах їжу, яка в усьому світі здобула влучну назву «їжа-сміття»).
ВЗ А як щодо безпеки харчування, вона у шкільних та дошкільних закладах гарантована?
— На жаль, гарантії стосовно організованого харчування в школах, дитсадочках, закладах відпочинку дітей — нині під великим питанням, оскільки функції контролю його безпеки були передані від СЕС ветеринарній службі. Багато питань і до того, чому серед переможців тендерів на постачання продукції в школи, дитсадки, оздоровчі заклади трапляються недобросовісні постачальники.
Наші фахівці разом із представниками прокуратури (без попередження) перевіряли якість і безпеку харчування дітей у дитячих закладах. До того ці ж заклади перевіряла СЕС (як і належить по закону, попередивши про це за 10 днів). Так от, результати цих перевірок з інтервалом у 2 місяці — як-то кажуть, дві великі різниці. На жаль, в Україні не існує чіткої державної політики в галузі здорового харчування населення (хоча держава вже поставила перед науковцями завдання розробити загальнодержавну концепцію здорового харчування і нещодавно сформовано робочу групу, яка над цим працюватиме). Поки що у нас відсутня спеціальна адміністративна структура або спеціальний (дорадчий) орган для розробки і здійснення комплексних довгострокових програм у сфері раціонального і безпечного харчування, як це має місце в країнах ЄС. Фактично харчування населення України (і дітей у тому числі) залежить від доходів родин, а не від рекомендацій фахівців.
Хоча й обізнаність наших громадян у питаннях раціонального харчування, ризиків, пов’язаних із його порушенням, недостатньою фізичною активністю, а також щодо профілактики хронічних неінфекційних хвороб є неприпустимо низькою. Як наслідок — висока поширеність цієї групи хвороб серед дорослого населення і невміння вберегти від них своїх дітей. Втім, стратегія «збереження здоров’я здорових» передбачає спрямування зусиль громади і держави саме на дітей і підлітків. По-перше, тому, що в цьому віці ще можна суттєво вплинути на формування здорового способу життя і самого здоров’я. По-друге, тому що це шлях збереження потенціалу майбутнього здоров’я нації. Недооцінка цих аспектів неодмінно позначиться на популяційному рівні, зашкодить не лише окремим людям, а й суспільству в цілому, державі, яка втрачатиме трудові ресурси, а отже, й можливості економічного зростання.
ВЗ Чи помітно, що держава це усвідомлює? Наприклад, через прийняття відповідних законів, реалізацію відповідних програм?
— Не можу не відзначити, що останнім часом приймаються відповідні обмеження щодо реклами алкоголю, тютюну, пропагуються заходи первинної профілактики на основі коригування способу життя. Втім, суттєвим недоліком профілактики НІЗ програмно-цільовим методом є те, що подібні програми діють ізольовано одна від одної, не існує узгодженості між ними на національному рівні. А відсутність програми інтегрованої профілактики хронічних захворювань на державному рівні не дає змоги втілити необхідні профілактичні заходи в повному обсязі. Таким всеохоплюючим документом має стати загальнонаціональна державна програма « Здоров’я-2020: український вимір», яка відповідає духу своєї європейської попередниці.
На жаль, вітчизняне правове поле також не повною мірою відповідає «місії» формування здорового способу життя (зокрема, забезпеченню умов для раціонального харчування, розвитку фізичної активності та профілактики неінфекційних хвороб). Правові норми щодо цих питань містяться у понад 160 нормативно-правових актах, які належать до різних галузей законодавства і в окремих випадках навіть суперечать один одному. Багато положень чинного законодавства дублюються, є декларативними, а часто і зовсім не виконуються, що зазвичай пояснюється відсутністю або несвоєчасною розробкою відповідних підзаконних нормативних актів.
Однак у цілому ці положення чинного законодавства України відповідають пріоритетам Глобальної стратегії ВООЗ щодо профілактики хронічних захворювань та Основам політики досягнення «Здоров’я для всіх у ХХІ столітті у Європейському регіоні».
Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
