Науковці вивчають мікробний «пейзаж» України

371

Аби успішно боротися з антибіотикорезистентністю необхідно детально вивчити шляхи поширення таких бактерій та місця і умови їх виникнення. В цьому лікарям та вченим має допомогти “мікробна мапа, що допоможе відслідкувати тенденції поширення АБР у державі.

Ігор БЕРЕЗНЯКОВ, завідувач кафедри терапії Харківської медичної академії післядипломної освіти, президент ГО «Українська асоціація за доцільне використання антибіотиків», доктор медичних наук, професор
«Передусім потрібно розрізняти резистентність госпітальних і негоспітальних збудників. Адже антибактеріальні препарати частіше використовують у стаціонарних закладах охорони здоров’я, які, по суті, стають резервуарами виникнення, зберігання та поширення стійких до антибіотиків штамів бактерій. Тому кожна клініка має слідкувати за мікробним «пейзажем» у кожному відділенні, а також за тенденціями до виникнення чи поширення АБР. Деякі лікарні намагаються це робити, однак рівень мікробіологічної служби на місцях залишає бажати кращого. Зокрема, немає розуміння (а відтак і дотримання) правил взяття, збереження, транспортування, попередньої оцінки придатності та відбраковування зразків матеріалів для мікробіологічного дослідження. Ми маємо у своєму розпорядженні результати масштабного дослідження Української асоціації за доцільне використання антибіотиків, виконаного в різних регіонах України (на базі 9 областей), щодо чутливості збудників патологічного вмісту ран (інфекції шкіри і м’яких тканих, інтраабдомінальні інфекції, інфекції кісток та суглобів) до антибіотиків. Не можу гарантувати, що воно проведене з дотриманням 100% вимог мікробіологічних досліджень, але його результати показові й дуже важливі. Будуть представлені дані щодо 800 штамів збудників, зібраних у різних регіонах держави, і це допоможе не лише краще зрозуміти проблему антибіотикорезистентності в Україні, а й виявити найбільш загрозливі мікроорганізми щодо їх стійкості до антибіотиків розширеного спектра дії.

Щодо збудників негоспітальних інфекцій в Україні, то найбільш значущими серед них є пневмококи та гемофільні палички. В цьому напрямку також проведено серію досліджень на дуже високому рівні, починаючи з 2008-2009 років. На сьогодні зібрано дані трьох серій таких досліджень. На жаль, результати останніх з них оприлюднені лише в зарубіжних журналах. На їх підставі можна зробити невтішні висновки. За останні 10 років ситуація в Україні щодо чутливості пневмококів і гемофільних паличок до антибіотиків значно погіршилась, хоча в цілому ще не досягла критичної позначки. Ми поки що можемо розраховувати на беталактамні антибіотики в терапії пневмококових інфекцій.

Водночас намітилася тенденція до зниження чутливості пневмококів до макролідів. Коли 10 років тому вона становила 94-96%, то нині — 84%. Якщо показник чутливості знизиться до 80% і менше, тоді в Україні виникне справжня проблема — ми не зможемо використовувати макроліди для лікування пневмококової інфекції. Цей приклад яскраво підтверджує важливість відстеження тенденцій поширення АБР у державі.

Хотілося б розраховувати й на програми підтримки подібних досліджень. Адже це серйозна проблема. По-перше, коли рівень резистентності певних збудників досягає порога і перевищує його, ми фактично втрачаємо можливість використовувати окремі антибіотики в лікуванні інфекційних захворювань. Іноді виникають ситуації, коли засобів для боротьби з деякими інфекціями не залишається взагалі. Тож є ризик опинитися в ері «до антибіотиків».

По-друге, ця проблема суттєво впливає на систему охорони здоров’я, відбираючи ресурси на пошуки альтернативних, потужніших схем антибіотикотерапії, вдосконалення мік­робіологічної діагностики тощо. До того ж це величезні трудовитрати, оскільки наявність чи нове інфікування резистентними мікроорганізмами зазвичай призводить до збільшення терміну перебування хворих у стаціонарі, здорожчання лікування та додаткових втрат робочого часу. Тому це комплексна проблема, і вирішувати її потрібно не відкладаючи на завтра.

Однією зі складових цього комплексу є запровадження рецептурного відпуску антибіотиків, які не є засобами першої допомоги, тому таке рішення я вважаю цілком правильним. Однак воно потребує врегулювання супутніх проблем. Бо заклики чиновників покарати лікарів, які, на їхню думку, використовують антибіотики «наліво й направо», — безглуздя. Швидше потрібно покарати чиновників, котрі озвучують подібні ідеї в якості «вирішення проблеми». Адже в медичній практиці виникає дуже багато ситуацій так званої діагностичної невизначеності, коли лікар не може одразу встановити, бактеріальна це інфекція, вірусна, чи ж взагалі не інфекційне захворювання. Тоді хто може дорікнути йому в призначенні антибіотика пацієнту заради порятунку життя або здоров’я?

Більше того, незважаючи на велику кількість навчальних програм для лікарів з раціонального використання антибіотиків, кількість їх призначень у розвинених країнах не зменшується, а навпаки — збільшується. Зрештою, доказова база в багатьох випадках також не витримує критики. Навіть один із сучасних підходів до застосування антибіо­тиків, який можна звести до мантри «лікуй якомога швидше, що означає якнайкраще», не завжди відповідає дійсності.

Тому відпуск антибіотиків за рецептом — це правильно, але з лікарями потрібно співпрацювати, а не карати їх. І що не менш важливо — чиновники, які приймають подіб­ні рішення, повинні мати достатній рівень освіти, аби дискутувати з лікарями на ці теми».

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я