Національний проект «Нове життя – нова якість охорони материнства та дитинства» передбачає не лише відкриття перинатальних центрів ІІІ рівня в усіх регіонах України (на разі такі центри вже працюють у Кіровоградській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Житомирській областях, м. Києві, до кінця нинішнього року їх планується профінансувати ще 11), а й створення цілісної системи перинатальної допомоги нового рівня.
АМБІТНА ПРОГРАМА
«Національний проект «Нове життя – нова якість охорони материнства і дитинства» – досить амбіційна програма, яка ставить перед собою завдання не лише скорочення смертності матерів і дітей на 20%, а й створення нової якості охорони материнства і дитинства, – підкреслив Владислав Каськів, голова Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України. – Ця програма повинна бути реалізована протягом 3-х років. Проект функціонує лише один рік, і ми можемо на сьогодні зафіксувати його предметні конкретні результати: відкрито 6 перинатальних центрів із 27, які повинні запрацювати вже протягом наступних календарних 2-х років. Нині – найзручніший момент, щоб наростити їх компетенцію».
На жаль, сьогодні материнська смертність в Україні втроє-вчетверо перевищує європейські показники, смертність новонароджених – у 2,4 разу. Світовий досвід переконує, що саме дієве функціонування системи перинатальної допомоги забезпечує зниження материнської і малюкової смертності та захворюваності. Та й в Україні завдяки системній роботі зі створення та структуризації перинатальної допомоги в усіх регіонах України останнім часом намітилася тенденція до зниження материнської смертності: сьогодні цей показник в 1,5 разу нижчий, ніж у 2011 році. Поступово в Україні з’являються і перинатальні центри ІІ рівня, відкриття яких, можливо, відбувається не так помпезно, однак їх роль не менш важлива. Перший із них відкрито у Кривому Розі на Дніпропетровщині.
Оновлена система перинатальної допомоги має сягнути первинного рівня, який також є невід’ємною і надзвичайно значущою її частиною. Та якщо від центру на периферію будуть рухатися лише будівельники, які споруджуватимуть нові і переоснащуватимуть старі приміщення, і навіть якщо це супроводжуватиметься потоком унікальної дороговартісної техніки на місця, система перинатальної допомоги від того не стане дієвою, а проголошені цілі проекту залишаться на папері. Тому одночасно із забезпеченням матеріально-технічної бази перинатальних центрів розв’язується питання кадрове. Новий рівень надання медичної допомоги потребує нових знань від медичного персоналу.
ЗНАТИ Й УМІТИ БІЛЬШЕ
Наприкінці червня 2012 року МОЗ України, Федеральне МОЗ Німеччини та Державна Агенція з Інвестицій та Керування Національними Проектами України підписали Меморандум про партнерство у галузі акушерства, перинатальної медицини та неонатології. Показники материнської і перинатальної захворюваності та смертності у Німеччині є на сьогодні одними з найнижчих серед країн ЄС, тож українським медикам є чого повчитися у рамках такого партнерства. Меморандум передбачає обмін досвідом між українськими та німецькими медиками шляхом проведення лекцій, навчальних заходів, симпозіумів у галузі акушерства, пренатальної та перинатальної медицини й неонатології. Нашим лікарям та викладачам відкриються унікальні можливості співпраці та навчання в провідних університетських клініках Німеччини.
«Одним із ключових напрямків Проекту є підготовка, перепідготовка, постійний тренінг кадрів, – заявила під час підписання Меморандуму перший заступник глави Адміністрації Президента України Ірина Акімова. – У цьому плані МОЗу дуже допомагає Національна академія медичних наук України, яка має свій план перепідготовки спеціалістів на місцях. Але ми дуже раді, коли у проекту з’являються нові партнери. Тристоронній меморандум, який підписано, започатковує трирічний цикл тренінгів для наших спеціалістів на території України, а в майбутньому і на території Німеччини. Він охопить понад 600 осіб, частина отримає можливість інтенсивного навчання у кращих спеціалізованих центрах Німеччини. І це стосується не лише лікувальної частини діяльності центрів – нашій медицині не вистачає кваліфікованих менеджерів. Тому ми вдячні німецьким колегам за те, що у рамках цих тренінгів і курсів буде обов’язкова складова з менеджменту, управління медичними закладами. Німецька сторона взяла частину фінансування цього проекту (його забезпечення на території Німеччини), другу частину бере на себе Фонд підтримки економічних реформ, який підтримуватиме функціонування семінарів в Україні, запрошуватиме спеціалістів та організовуватиме роботу по відбору і залученню наших кадрів. Таким чином ми зможемо сформувати якісний людський потенціал, без якого розв’язання завдань цього проекту неможливе».
Упродовж наступних трьох років втілення українсько-німецької партнерської ініціативи в перинатальних центрах нашої країни буде проведено 5 тренінгів для акушерів-гінекологів, 4 – для неонатологів, 3 – для фахівців пренатальної діагностики та медицини плода, 2 – для анестезіологів, які працюють в акушерських клініках, 1 – для організаторів охорони здоров’я (головних лікарів перинатальних центрів, їх заступників, головних фахівців управлінь охорони здоров’я). Клінічне стажування в Німеччині (тривалістю від 3 місяців до 3 років) зможуть пройти 12–15 українських лікарів.
ПЕРША ЛАСТІВКА
І вже наприкінці червня в Україні відбувся перший тренінг для акушерів-гінекологів та неонатологів України. Перша ластівка німецького досвіду прилетіла до Дніпропетровського регіонального перинатального центру. Професори Університетської клініки ім. Вольфганга Гете впродовж кількох лекційних днів доповідали про свої напрацювання у запобіганні передчасним пологам, діагностиці, профілактиці та тактиці ведення жінок із прееклампсією, розродженні вагітних у разі тазових передлежань плода з мінімальним ризиком для матері та дитини, неонатальній допомозі під час народження немовлят із надзвичайно малою масою тіла, ознайомили із сучасними європейськими протоколами інтенсивної терапії новонароджених тощо. Окрім того,вони провели практичні тренінги для українських колег – медичних працівників перинатальних центрів ІІІ рівня, викладачів кафедр ВМНЗ ІІІ та ІV рівнів акредитації, представників інститутів системи НАМНУ, фаховихмедичних асоціацій, головних обласних фахівців із неонатології, акушерства та гінекології. Втім, якісна підготовка лікарів можлива лише за умови їх безперервного навчання. Адже темп оновлення бази знань нині надзвичайно стрімкий: щороку на 5% оновлюється теоретична база і на 20% – професійна. Унаслідок появи нової інформації знання «старіють» – у медицині це відбувається менш як через 5 років.
ШАНС ВИЖИТИ – КОЖНІЙ ДИТИНІ
Те, що виживання новонароджених залежить здебільшого не від дороговартісних медичних технологій, а від доступності основних медичних послуг – аксіома, визнана у світі. Тому там давно налагодили цілісну систему організації надання перинатальної допомоги відповідно до рівня закладу. Цим шляхом пішла й Україна. МОЗ спільно з НАМНУ та міжнародними партнерами розробили та затвердили Національне керівництво з регіоналізації перинатальної допомоги, а також підготували основну нормативну базу для цього. Про це йшлося, зокрема, на конференції, організованій МОЗ України спільно з Проектом «Здоров’я матері та дитини». Експерти презентували не лише найкращий міжнародний, а й вітчизняний досвід регіоналізації перинатальної допомоги. Основна мета регіоналізації – організація єдиної служби перинатальної допомоги, яка передбачає інтеграцію та взаємодію між родопомічними закладами усіх рівнів, впровадження єдиних стандартів надання медичної допомоги, правил госпіталізації пацієнтів тощо. Така трирівнева система формується не лише у масштабах країни, а й у кожній області. Для закладів кожного рівня розроблено уніфіковані національні стандарти обсягів допомоги. Фахівці недаремно покладають оптимістичні надії на регіоналізацію перинатальної допомоги: приміром, у штаті Колорадо після її впровадження діти з масою тіла менше 1 кг почали здебільшого народжуватися у закладах третинного рівня, а малюки, які з’явилися на світ у перинатальних центрах, мали на 60% нижчий ризик смертності, ніж ті, які народилися у медичних закладах нижчого рівня. Частота народження таких дітей у регіоні зросла з 45 до 54,5%.
Утім, щоб надати шанс на життя кожному новонародженому в Україні, потрібно створити умови надання своєчасної консультації складних випадків, належним чином забезпечити процес транспортування пацієнтів (кадрові, матеріально-технічні, правові аспекти) з одного рівня на інший, добре підготувати фахівців усіх рівнів і створити єдину інформаційно-аналітичну систему. Тож попереду у фахівців багато роботи. Але вона варта того, щоб її розпочинати.
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
Національний проект «Нове життя – нова якість охорони материнства та дитинства» передбачає не лише відкриття перинатальних центрів ІІІ рівня в усіх регіонах України (на разі такі центри вже працюють у Кіровоградській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Житомирській областях, м. Києві, до кінця нинішнього року їх планується профінансувати ще 11), а й створення цілісної системи перинатальної допомоги нового рівня.
