Складні часи медичної реформи, що збіглася з пандемією COVID-19, поставили на межу виживання і лікувальні заклади, і медичну науку. А якщо це «два в одному», як, приміром, відомий Інститут педіатрії, акушерства та гінекології? Він, до речі, не входить і до Пілотного проєкту НАМНУ, отже може розраховувати лише на власні сили.
ВЗ Як вплинула пандемія на педіатричну галузь? Чи досі діти вважаються категорією, якій COVID-19 не загрожує?
Юрій АНТИПКІН, директор Інституту педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О.М. Лук’янової НАМН України, академік НАМН України, професор, доктор медичних наук, Заслужений діяч науки і техніки України, Президент асоціації педіатрів України– Коли світ зіткнувся з коронавірусом, то мене як педіатра хвилювало, наскільки ця проблема торкнеться дітей. Перші повідомлення, що діти нечутливі до коронавірусної інфекції, і мене, і багатьох заспокоїли. Ми не матимемо великих проблем у педіатрії на тлі COVID-19! Але потім з’ясувалося, що це була ілюзія. Із самого початку діти справді були менш уразливою категорією і хворіли дуже легко. В основному їх розглядали як переносників – проміжну ланку, яка інфікувалася і не знала про це. Таку картину ми спостерігали весною, рік тому. Але потім почали з’являтися повідомлення, які нас занепокоїли. Країни, де були широкі масштаби інфікування (Латинська Америка, Іспанія, Італія, Греція, США) повідомляли, що під час епідемії фіксувалися автоімунні захворювання у дітей. Не знаю, наскільки це було пов’язано з коронавірусом, але відсоток дітей з автоімунними захворюваннями збільшився і у нас. Потім з’явилися поодинокі повідомлення, що нібито коронавірусна інфекція впливає на репродуктивну функцію хлопчиків. Одним словом, картина впливу на здоров’я дитини коронавірусної інфекції досі не вивчена. Вона різностороння, різнопланова і вимагає ретельного дослідження. Тому у минулому році ми вирішили заявити таку науково-дослідницьку тему у щойно створений Національний фонд досліджень і виграли грант «Особливості перебігу коронавірусної інфекції COVID-19 серед жінок та дітей України».
ВЗ Як ви планували робити таке дослідження? Силами Інституту педіатрії, акушерства та гінекології?
– По-перше, ми зв’язалися з українськими центрами, які приймали дітей з COVID-19. Далі розробили спеціальну анкету, яку будуть заповнювати мами перехворілих дітей та жінки, що перенесли коронавірус. Це опитувальник, в якому дуже багато питань. Окрім цього ми заклали туди різні показники – вони допомагатимуть розібратися, як саме організм реагує на цю інфекцію. Це робота в співдружності з вченими-імунологами та генетиками. Ми вивчаємо гени. Є гени ризику і є гени-протектори, які можуть відповісти на питання, чому вірус у одних протікає у легкій формі, у інших – у середній, а у декого – в тяжкій. Ми вивчаємо панель генів, які будуть характеризувати імунний стан людини. Ці гени визначають функцію певного ферменту, який буде активізувати чи, навпаки, пригнічувати вірус. Хочу сказати, що це новий напрямок досліджень для України і ми сподіваємось отримати фундаментальні результати.
ВЗ На який проміжок часу розраховано дослідження?
– Національний фонд хоче отримати важливі результати якомога швидше. А швидко в науці нічого не робиться. Нам треба набрати матеріал та проаналізувати. Це дослідження розраховано на один рік та два місяці. Ми почали в листопаді минулого року
ВЗ Складно було високоспеціалізованому закладу пристосуватися до роботи в умовах пандемії?
– Коли почалися обмеження та карантинні заходи, багато пацієнтів відмовлялися звертатися по медичну допомогу до лікарень. І ми не виключення. ІПАГ не зачиняли, але потік пацієнтів зменшився наполовину. І це стало проблемою як для самих пацієнтів, так і для медичного закладу. Ми науково-дослідницький інститут, прикладний заклад, де мусить бути багато клінічних випадків. Ми не можемо робити науку без пацієнтів! Зараз ситуація потроху вирівнюється та стабілізується. Окрім цього мінімум третина наших медиків перехворіла на коронавірус. Могло бути й більше, але завдяки нашій імунологічній лабораторії ми всіх своїх співробітників регулярно обстежували та вчасно ізолювали.
ВЗ Тобто, в період пандемії ви, як і раніше, розроджуєте вагітних?
– Не всіх. Ми не приймаємо вагітних та породіль з коронавірусом. Специфіка нашого Інституту – важкі супутні патології вагітності. Якщо в цю когорту вагітних запустити ще й COVID-19, то будуть справді дуже великі проблеми. Для вагітних з супутніми патологіями, які, на жаль, не вбереглися від вірусу, було створено кілька відділень – в четвертому та п’ятому пологових будинках. Там виділили окремі корпуси, принаймні, в Києві це питання було вирішено таким чином.
ВЗ А чи немає проблеми з кадрами, які мусять надавати таку високоспеціалізовану допомогу?
– У нас проблеми з кадрами немає. Наша проблема в іншому: ми не можемо забезпечити гідну зарплатню таким співробітникам! Те, що наразі отримує науковець чи лікар – сльози! Нещодавно на 20% підвищили зарплату. Наприклад, молодший науковий співробітник отримує без відрахувань шість тисяч. А «чистими» – максимум п’ять.
Ну не може сьогодні фахівець жити на цю мізерну зарплату. Не може! Дуже неприємно, коли людина, яка отримала вищу освіту, витративши на це не п’ять, не шість, а вісім років, не може себе впевнено відчувати в житті. Такі ж самі гроші отримує прибиральниця в лікарні. Я нічого не маю проти достойної оплати праці людини, яка слідкує за чистотою. Але не можна зрівнювати науковця та двірника.
Я думаю, що з роками все менше і менше буде таких ентузіастів, які працюватимуть без грошей.
ВЗ А підписати договір з НСЗУ на відшкодування вартості пологів, як це роблять заклади вторинки, я так розумію, ви не можете?
– На сьогодні ІПАГ є державною установою і закладом Академії медичних наук України. Самоврядна організація, яка отримує напряму гроші і для клініки, і для науки через бюджетний комітет. Ми намагаємося знайти компроміс і вирішити цю проблему. На практиці виходить так: вагітна жінка впевнена, що держава за неї заплатить гроші і що вона може сама обирати медичний заклад. І коли вона обрала нас, тоді всі витрати на себе бере… інститут, адже НСЗУ ще не співпрацює з клініками Академії. Хтось має вирішити це питання на законодавчому рівні.
Якщо кажуть, що гроші ідуть за пацієнтом, то вони мають йти. Не важливо де розродили породіллю – в Чернігові, чи в Інституті педіатрії, акушерства і гінекології. Туди, де народився малюк, і повинні прийти кошти. І я ще раз хочу акцентувати увагу: у нас, як правило, проходять не звичайні пологи. Ми маємо справу з важкими випадками, які обійдуться державі значно більше, аніж вісім тисяч гривень. Не рідко ми одночасно робимо кесарів розтин і кардіохірурги одразу починають операцію на серці породіллі. Після цього ще тривалий період відновлення для матері й новонародженого. Купа неузгоджених моментів!
Тетяна ПРИХОДЬКО, спеціально для «ВЗ»
