Комісії з розслідування випадків профзахворювань на COVID- 19 не справляються з потоком справ. Медики місяцями очікують «ковідних лікарняних», а родичі померлих – відшкодувань. Навіть обіцяне Урядом спрощення процедури розгляду випадків смертей медиків обернулося новими проблемами. Бюрократія безсмертна?
Обіцяли як краще, вийшло – як завжди?
Сергій КАЛЮЖНИЙ, технічний інспектор праці федерації профспілок Черкаської області 5 січня 2021 року прийнято постанову Кабміну № 1 «Деякі питання розслідування випадків смерті окремих категорій медичних працівників», яка й покликана була спростити процедуру розслідування випадків гострих профзахворювань на COVID- 19, пов’язаних зі смертю медиків. Спрощення полягало у тому, що акт про захворювання медпрацівника на робочому місці вже складатиме не комісія, до складу якої входили представник Держпраці та інші спеціалісти, а комісія самого закладу охорони здоров’я, де працював медик. Одразу після цього акт має бути передано у фонд Соцстраху. По ідеї це мало б скоротити терміни розслідування і спростити порядок його проведення.
Але насправді все виявилося не так «геніально», як це виглядає на папері. Наприклад, новим порядком передбачено, що до «спрощеної» комісії з розслідування, яка формується у закладі, мають увійти інженер з охорони праці (голова), головний бухгалтер, начальник відділу кадрів та представник профспілкової організації. Але ці працівники взагалі не компетентні у проведенні подібних розслідувань, вони ніколи ними не займалися, їх ніхто навіть не навчив азам цієї процедури.
Яскравий тому приклад. З дня виходу нової постанови у нашій області сталося 2 випадки смерті медпрацівників від COVID- 19. І жоден з них не взялися розслідувати медичні заклади, категорично заявивши про те, що не знають, як це робити. Вони звернулися до нас з листом, аби ми провели таке розслідування (добре, що таку можливість не було скасовано при затвердженні нового положення). Навіть ті заклади, де ще не сталося подібних випадків, уже заздалегідь оговорюють можливість розслідувань нашою комісією, бо розуміють, що неспроможні провести їх власними силами.
Замкнуте коло
Ще одна важлива деталь, чи швидше непорозуміння, яке допустили розробники нового порядку розслідування. Аби в його процесі довести, що випадок смерті медпрацівника дійсно пов’язаний з виконанням професійних обов’язків, передусім потрібно виявити епідфактор. Натомість епідкарту складає лабораторний центр. Тож коли заклад, який проводить розслідування, заявляє, що йому потрібна така карта, всі розводять руками : згідно з новою постановою у складі комісії немає представника лабораторного центру. А без епідкарти не може бути підтвердження профзахворювання. Виходить замкнуте коло. Також якщо це смертельний випадок, в епікризі обов’язково мають бути підписи лікаря-інфекціоніста та профпатолога. Однак далеко не в кожному лікувальному закладі у штаті є такі фахівці, тож заклади звертаються за допомогою до обласних спеціалістів, які зайняті безліччю таких звернень. Тож про яке прискорення процедури можна говорити? Вона розтягнеться до півроку, а не до 10 днів! Тож у цілому ми отримали нову систему, яка на практиці не працюватиме. Тому в нашій області випадки гострих профзахворювань на COVID- 19, пов’язаних зі смертю медиків, розглядаються старим складом комісії. Бо склад нових є вкрай непродуманим. Або ж перед тим, як щось «міняти на переправі», потрібно було почати з підготовки працівників, котрі тепер вимушені займатися зовсім незрозумілою і незвичною для них справою.
Чому забули про головне?
Спрощення мало б відбутися й у плані зменшення кількості затребуваних для розслідування паперів. Ми висували таку пропозицію, але жодних змін щодо цього не було внесено. Та головне, що немає розробленого чіткого алгоритму розслідування. Наприклад, лабораторія, яка складає епідкарту, має направити її до Києва впродовж доби. Однак при цьому вона не може так швидко вказати місце зараження медпрацівника, бо воно ще не встановлене. Це зробить комісія під час розслідування випадку (можливо навіть через кілька днів), але вона вже не зможе внести доповнення до епідкарти, бо документ у Києві. Внаслідок такого неузгодженого алгоритму виходить, що в епідкарті вказано: місце інфікування лікаря (вдома чи на роботі) не встановлене, а висновок комісії вже нічого не може змінити. Бо в кожного з підрозділів, які складають «пазли» розслідування – своє керівництво, яке чомусь жодного разу не зустрілося й не обговорило ці проблеми на державному рівні, а також не затвердило чіткого алгоритму спільних дій. Тож рухаємося як Лебідь, Рак і Щука, а віз стає все важчим – кількість темпами, в захворілих медпрацівників накопичується стрімкими нашій області вже 20 випадків повторного інфікування. Однак фахівців, які дійсно «розрулюють» проблему на місцях, ніхто не запрошує для розробки чи бодай обговорення рішень щодо «спрощення», «прискорення» та інших новацій. Тому вони нікому не полегшують життя.
Скільки чекати «ковідних» відшкодувань?
Сергій КУБАНСЬКИЙ, Голова Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’яПостанова Кабміну стосується лише процедури розслідування випадків смерті медпрацівників внаслідок COVID-19. Натомість ніхто не врахував того, що величезна кількість випадків стосується лише факту захворювання і втрати працездатності, які дуже довго розслідуються. Комісії збирають купу різних документів, розглядають їх, а тим часом медичні працівники місяцями не отримують компенсацій за втрату непрацездатності. Вони чекають на остаточний висновок. Бо якщо випадок захворювання буде пов’язано з виробництвом, тоді медик отримає компенсацію і 100% виплат за лікарняним, в іншому разі цей відсоток залежатиме від стажу роботи працівника. Тож буває, що лікар ще не отримав виплат за першим лікарняним, як вже встиг вдруге за пів року захворіти на COVID-19. На жаль, процедуру таких розслідувань жодним чином не спростили. Тому деякі медпрацівники відмовляються від розслідування й погоджуються на звичайну оплату листків непрацездатності (аби лише це відбулося швидше). Хтось при цьому втрачає кошти. Та навіть якщо медик має право на 100% лікарняні згідно зі своїм стажем роботи, але випадок профзахворювання при цьому не підтверджено, то у разі настання якихось несприятливих віддалених наслідків COVID-19 він вже не зможе нічого довести. Наприклад, якщо через деякий час у нього розвинеться фіброз легень, серйозні порушення роботи серця чи інше ускладнення, яке призведе до інвалідності, то працівник вже не зможе претендувати на ті великі виплати, які передбачені законом для медиків, котрі отримали інвалідність внаслідок COVID-19. Те ж саме й у випадку смерті – довести зв’язок «заднім числом» практично нереально. Адже на разі ми бачимо, що це складно зробити навіть по гарячих слідах. Щодо розслідування смертельних випадків, прийнята постанова також не спростила, а заплутала цю процедуру. Всю роботу переклали на комісії закладів охорони здоров’я, при цьому Фонд соцстраху і Держпраці, яких усунули від функції розслідування, не втратили контрольних функцій і можуть оскаржувати рішення таких комісій. При цьому Порядком, який наразі змінили, вже не передбачено, хто може переглянути «сумнівне» рішення. Тож все знову повернеться до тієї ж комісії медзакладу, як правило, очолюваної керівником служби з охорони праці, який і повинен створювати безпечні та нешкідливі умови праці персоналу. Тобто виникає навіть певний конфлікт інтересів. До того ж таких фахівців обмаль, вони працюють на пів чи й чверть ставки, та навіть якщо на повну, то отримують мінімалку, бо не є медпрацівниками й не можуть розраховувати на доплати. Багато таких посад залишаються вакантними. Тож можна уявити «швидкість» прийняття рішень цими комісіями. Аби звернути увагу на ці та інші абсурдні речі, ми звернулися з офіційним листом до Прем’єр-міністра України. І на виконання його доручень отримали від Міністерства економічного розвитку та сільського господарства (до його сфери відання з 2019 року віднесено регулювання трудових правовідносин), стандартну відписку про те, що «все спрощено». Однак, досі жодний державний орган навіть не провів в рамках соціального діалогу наради з усіма зацікавленими сторонами, яка була б спрямована на пошук шляхів реального спрощення таких розслідувань і, головне, дотримання прав працівників під час їх проведення.
Держава просто «умила руки»
Володимир ФЕСАН, головний інспектор з охорони праці Профспілки працівників охорони здоров’я УкраїниДержава зрозуміла, що не в змозі належним чином організувати розслідування смертей медиків, пов’язаних з COVID-19, оскільки в Україні наразі не вистачає ні інспекторів, ні лікарів-гігієністів, ні інших експертів, які для цього необхідні. Тож їх всіх просто вивели зі складу комісій і переклали відповідальність за належне проведення розслідування на заклади охорони здоров’я. Тепер у разі порушення термінів чи неякісного розслідування, яке проводитимуть головні бухгалтери та начальники відділу кадрів на чолі з інженером з охорони праці, вони ж і будуть визнані винними – не впоралися. І таких випадків буде багато. Якщо колишні комісії затримувалися з розслідуванням, то нинішні й поготів – скорочення терміну розслідування до 5 робочих днів неможливо реалізувати. Тож єдине, що спрощено в цій процедурі – це відповідальність держави за якісне розслідування професійних захворювань медиків зі смертельним наслідком. А перепони як були, так і залишилися.
Нічого зайвого?
Зокрема, Профспілка наполягала: після того, як COVID-19 внесено в перелік професійних захворювань, консультація з профпатологом стала зайвою бюрократичною процедурою. Бо раніше функція профпатолога якраз і полягала в тому, щоб підтвердити «професійність» COVID-19, наразі це визнається автоматично. Однак МОЗ наполягає на необхідності висновку профпатолога. Тобто формально все зводиться до того, що лікар-профпатолог ознайомиться з результатами ПЛР- дослідження, де підтверджено COVID-19, потім знайде такий діагноз у переліку професійних захворювань і погодиться, що «все на місці». Але при цьому у закладу, який проводить розслідування, з’явиться додатковий «головний біль»: потрібно оголосити й провести тендер на закупівлю послуг профпатолога (адже його не включено до складу комісії, це фахівець «зі сторони») і заплатити від 190 до 280 грн за один випадок розслідування. Скільки клопоту, аби отримати папірець про те, що вже всім відомо: COVID-19 є інфекційним і може бути професійним захворюванням! Це зайва процедура, яка до всього затягує час розслідування.
Своєю чергою Фонд соцстрахування чомусь нав’язує своє бачення чинного законодавства, вважаючи, що рішення комісії повинні прийматися відповідно до висновку епідеміолога. Хоча такої вимоги ніде не прописано! У чинній інструкції із застосування переліку професійних захворювань її також не вказано. Висновок епідрозслідування – це робочий документ, він повинен просто враховуватися. А вимоги інструкції – це нормативний документ, і ним потрібно керуватися. Порядок розслідування передбачає, що епідеміологи можуть брати в ньому участь. Але я не зустрічав жодної комісії, куди б включали епідеміологів.
Що змінилося для медпрацівників?
Для самого працівника практично нічого не змінилося. Єдине, що ми наполегливо рекомендуємо медикам – вести власний облік контактів, під час яких вони могли інфікуватися COVID-19 чи бодай запідозрили такий ризик. Щоб потім, у разі захворювання, повідомити епідеміологу про ці контакти. Бо нині ніхто краще за вас про вас не подбає. На жаль, Профспілка констатує збільшення кількості випадків неякісного розслідування фактів інфікування медиків. Трапляються випадки, коли розслідування взагалі проводять через телефон! Якщо комісія не визнала професійне походження COVID-19, медпрацівник може оскаржити це рішення (один раз), звернувшись до керівника органу, який призначив комісію з розслідування з вимогою призначити повторне – із заміною всіх членів комісії. Рішення комісії з повторного розслідування можливо оскаржити тільки в суді.
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
