У Сполучених Штатах медичні фахівці оперують терміном off-lable use, тобто «застосування лікарського засобу не за показаннями, наведеними в офіційній інструкції». Використовують ліки «не за призначенням» здебільшого пацієнти з любов’ю до ризику. Але завдяки таким експериментам відомі засоби знаходять нові ролі.
Перший у своєму класі
Метформін — сьогодні найчастіше застосовуваний у клінічній практиці пероральний гіпоглікемічний засіб. Його популяризації спряли доведена ефективність, низька вартість, мінімальний ризик виникнення гіпоглікемії та нейтральність щодо впливу на масу тіла. І ось численні дослідження продемонстрували ще одну вірогідну перевагу метформіну — можливе зменшення захворюваності на рак та смертності від цієї недуги.
Когортне дослідження «випадок-контроль» із залученням понад 20 тис. жінок, хворих на цукровий діабет 2-го типу, показало: застосування метформіну протягом щонайменше 5 років супроводжувалося зниженням ризику виникнення раку молочної залози. Метааналіз 2017 року, котрий охоплював дані майже 9 тис. осіб, які вживали метформін, підтвердив зниження ризику розвитку колоректальної аденоми.
Далі виявили, що метформін може сповільнювати прогресування інших форм раку (голови та шиї, яєчників, підшлункової залози та легень) і підвищувати виживаність таких пацієнтів.
Хоча цей ефект не був підтверджений епідеміологічними дослідженнями, зараз активно вивчаються протекторні протипухлинні властивості препарату.
Сечогінні з бажаними побічними явищами
Мабуть, лідером незвичних лікарських призначень варто визнати спіронолактон: за останні два десятиліття цей діуретик набув надзвичайної популярності як у клініцистів, так і в дослідників. Іще в 1999-му в дослідженні RALES було встановлено, що спіронолактон у поєднанні зі стандартною терапією значно знижує ризик захворюваності на тяжку серцеву недостатність унаслідок систолічної дисфункції лівого шлуночка та смертність від цієї недуги. Протягом останнього десятиліття він проявив себе з кращого боку і в лікуванні рефрактерної гіпертензії.
Завдяки антиандрогенному ефекту спіронолактон розглядають також як варіант лікування гірсутизму в жінок, вугрової хвороби, дерматологічних проявів синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ) та андрогенетичної алопеції за жіночим типом.
Поки найбільшу доказову базу зібрано на користь застосування цього діуретика при гірсутизмі та СПКЯ, хоча останнім часом з’явилися повідомлення про ефективність спіронолактону при акне та облисінні. Крім того, його намагаються застосовувати при захворюваннях, які супроводжуються запаленням: спіронолактон блокує дію альдостерону та пригнічує синтез цитокінів. У двох недавніх клінічних дослідженнях перевіряли потенційний терапевтичний ефект спіронолактону при остеоартрозі. Перше проспективне рандомізоване дослідження за участю 200 пацієнтів з остеоартрозом колінного суглоба з випотом показало, що низькі дози спіронолактону перевершували ефект ібупрофену, льоду та плацебо. Проте в другому рандомізованому плацебо-контрольованому подвійному сліпому дослідженні з включенням дорослих хворих із симптомами колінного остеоартрозу цей препарат не сприяв відновленню функції ураженого суглоба.
Зате деякі проблеми з опорно-руховим апаратом допомогли вирішити інші діуретики, тіазидні: вони зменшують екскрецію кальцію із сечею, завдяки чому підвищують щільність кісткової тканини. Ще у знаменитому Фремінгемському дослідженні серця було показано, що в пацієнтів, котрі отримують тіазиди, знижувався ризик переломів стегна, і такий захисний ефект зберігався лише під час застосування сечогінних засобів цього класу. Відтоді отримані результати підтвердили численні рандомізовані дослідження. Сьогодні західні фахівці рекомендують враховувати такий ефект тіазидів при зіставленні варіантів можливої антигіпертензивної терапії в пацієнток із ризиком переломів унаслідок остеопорозу.
Інша роль лозартану
Додаткова перевага застосування лозартану як антигіпертензивного препарату в пацієнтів із гіперурикемією полягає в тому, що він знижує рівень сечової кислоти в сироватці крові. Лозартан підвищує pH сечі, що посилює екскрецію сечової кислоти і, відповідно, знижує ризик утворення її кристалів.
Дані популяційних досліджень за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримували препарати лозартану, свідчать про те, що застосування антагоніста ангіо-тензину II дійсно було пов’язане з меншим ризиком виникнення подагри.
Лозартан вважають поки що єдиним блокатором рецепторів ангіотензину II, котрий демонструє значне зниження рівня сечової кислоти і, здається, є безпечним і ефективним у пацієнтів з гіперурикемією.
Ще один засіб від мігрені
Антидопамінергічний агент метоклопрамід уже давно розглядають у якості ефективного варіанта лікування гострої мігрені. Часто в таких хворих виникає гастропарез, який вважають причиною нудоти під час нападу. Метоклопрамід може зменшити прояви гастропарезу, а також покращити абсорбцію інших пероральних препаратів, котрі вживає пацієнт для усунення болю.
У подвійному сліпому рандомізованому перехресному дослідженні за участю хворих, які не відповідали на терапію трипланами, було підтверджено, що метоклопрамід дійсно може бути корисним у якості допоміжної терапії при мігрені: 63% пацієнтів, котрі отримували комбінацію суматриптану та метоклопраміду, повідомили про значне полегшення симптомів, порівняно з 31% учасників, яким призначили лише суматриптан.
Наразі у Сполучених Штатах навіть йде мова про те, що при гострій мігрені метоклопрамід у якості терапії першої лінії слід застосовувати частіше, ніж опіоїди.
Від епілепсії та… хронічного кашлю
Лише фахівцям відомо, наскільки складною проблемою є хронічний кашель: у понад 90% таких хворих розвиваються (окремо або в комбінації) синдром кашлю верхніх дихальних шляхів, бронхіальна астма, неастматичний еозинофільний бронхіт або гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. До того ж серед них чимало таких, хто не реагує на звичайні засоби від кашлю. І їм може допомогти антиконвульсант габапентин: у 10-тижневому плацебо-контрольованому рандомізованому подвійному сліпому дослідженні за участю 62 пацієнтів із резистентним хронічним кашлем встановлено, що вказаний препарат ефективно знижує частоту нападів кашлю та підвищує якість життя. Це дослідження змінило американські рекомендації щодо контролю кашлю: тепер габапентин призначають для лікування хронічного кашлю пацієнтам, які не відповіли на «класичні» препарати.
Поза кардіологією
Нітрогліцерин — давня зброя кардіологів (і навіть просто зброя), як виявилося, ще може здивувати фахівців: у разі місцевого застосування цей засіб продемонстрував ефективність у лікуванні епікондиліту ліктьового суглоба. У рандомізованому контрольованому дослідженні 90% пацієнтів, котрі отримували таку експериментальну терапію у вигляді пластирів, повідомили про зменшення болю та поліпшення функціональності суглоба, тоді як у добровольців із групи плацебо позитивних змін не відбулося. Результати були підтверджені в подальшому шестимісячному спостереженні, а недавній систематичний огляд статей на основі стандартизованого аналізу показав, що гліцерин тринітрат може розглядатися як варіант допоміжної терапії при тендинопатії.
І це ще не все! За рахунок покращення кровотоку та відновлення тиску в ділянці м’яза — замикачавідхідника цей засіб здатен зменшувати болючі прояви хронічної тріщини відхідника. Топічні форми нітрогліцерину (0,4%) уже схвалено FDA для лікування помірного та тяжкого болю, пов’язаного із цим станом.
Підготувала Любомира ПРОТАСЮК, спеціально для «ВЗ» за матеріалами ресурсу Medscape
