4 липня 2012 Верховна Рада України прийняла закон «Про внесення зміни до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо встановлення обмежень під час провадження керівниками та працівниками лікувально-профілактичних і фармацевтичних (аптечних) закладів професійної діяльності» №10560 (далі – Закон). Документ набув чинності з 1 серпня 2012 року.Якщо дуже стисло, то нововведення можна охарактеризувати таким чином: лікарям заборонили отримувати від фармкомпаній винагороду, зразки лікарських засобів, а також зазначати в рецепті виробника препарату.
Для того, аби застерегти вас, шановні колеги, від прикрих помилок, пропонуємо вашій увазі юридичний коментар із цього приводу Радника, Керівника Практики Фармацевтики та Охорони здоров’я АО «Arzinger» Лани Сінічкіної та думку головного лікаря КМКЛ № 6, доктора медичних наук Вадима Крижевського щодо суто технічного виконання цього Закону.
Передусім нагадаємо основні тези Закону: фармацевтичним працівникам під час здійснення ними професійної діяльності забороняється:
1) одержувати від суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво та / або реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення, а також їх представників неправомірну вигоду;
2) одержувати від суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво та / або реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення, їх представників зразки лікарських засобів, виробів медичного призначення для використання у професійній діяльності (крім випадків, пов’язаних із проведенням відповідно до договорів клінічних досліджень лікарських засобів або клінічних випробувань виробів медичного призначення);
3) рекламувати лікарські засоби, вироби медичного призначення, у тому числі виписувати лікарські засоби на бланках, що містять інформацію рекламного характеру, та зазначати виробників лікарських засобів (торговельних марок);
4) на вимогу споживача під час реалізації (відпуску) лікарського засобу не надавати або надавати недостовірну інформацію про наявність у даному аптечному закладі лікарських засобів із такою самою діючою речовиною (за міжнародною непатентованою назвою), формою відпуску та дозуванням, зокрема приховувати інформацію про наявність таких лікарських засобів за нижчою ціною.
Останній пункт стосується тільки фармацевтичних працівників.
Відповідальність за порушення цих обмежень. Законом передбачено Адміністративний штраф — 5100,0 грн, повторне порушення карається штрафом у 20 400,0 грн.
Тетяна СТАСЕНКО, спеціально для «ВЗ»
КОМЕНТАРІ
Лана СІНІЧКІНА, Радник, Керівник Практики Фармацевтики та Охорони здоров’я АО «Arzinger»
Що таке «неправомірна вигода»?
— Поряд із іншими обмеженнями, які встановлюються цим законом, було введено обмеження, згідно з яким медичні і фармацевтичні працівники під час здійснення ними професійної діяльності не мають права одержувати від суб’єктів господарської діяльності, які здійснюють виробництво та / або реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення (у тому числі від фармацевтичних компаній, дистриб’юторів, аптек) та їх представників неправомірну вигоду. Аналізуючи дану норму, відзначимо, що таке обмеження не є зовсім новим для українського законодавства, поняття «неправомірна вигода» і раніше було передбачено Законом України «Про принципи протидії та запобігання корупції» (далі «антикорупційний закон»), який набув чинності ще 01.07.2011 року.
Ми не випадково згадали антикорупційний закон, оскільки є важливим розуміти, як ці акти законодавства співвідносяться один із одним і як у правозастосовчій практиці зазначені норми (що регулюють питання «неправомірної вигоди») мають використовуватися. Спільним у цих двох законів є визначення поняття «неправомірна вигода». В усьому іншому правопорушення щодо неправомірної вигоди, передбачене Законом про обмеження та правопорушення, передбачене антикорупційним законом, є різними з точки зору суб’єктного складу, його характеру та навіть відповідальності.
Отже, оскільки Закон про обмеження не дає визначення поняття «неправомірна вигода», за принципом аналогії закону слід використовувати визначення, яке міститься в антикорупційному законі, а також дублюється і в Кодексі про адміністративні правопорушення (КпАП), і у Кримінальному кодексі України (ККУ). А саме: «неправомірна вигода» — це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що без законних на те підстав обіцяють, пропонують або отримують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.
Таким чином, відповідно до вищенаведеного, вигода трактуватиметься як неправомірна за наступних умов:
а) така вигода не має законних підстав (наприклад, відповідного договору);
б) така вигода надавалася безкоштовно або за ціною нижче мінімальної ринкової.
Слід також зазначити, що прийняті зміни не забороняють співпрацю медичних і фармацевтичних працівників із фармацевтичними компаніями на підставі договорів про надання послуг, оскільки виплати, які здійснюються (у такому випадку) фармацевтичною компанією, мають усі законні підстави (договір на надання послуг). Крім того, в рамках чинного законодавства можливе отримання фахівцем охорони здоров’я інших благ — як, наприклад, компенсація витрат на участь у професійних заходах. Для того щоб зазначені блага не кваліфікувалися як «неправомірні», велике значення має правильне і своєчасне документування правовідносин як із боку одержувача такого блага, так і з боку особи, що його надає.
Отже, новели законодавства у сфері обмежень для професійної діяльності медичних і фармацевтичних працівників не забороняють співробітництво в рамках договорів на надання послуг різного характеру, крім того, як і раніше, можлива участь фахівців охорони здоров’я в семінарах, конференціях і симпозіумах із медичної тематики за умови дотримання вимог чинного законодавства України.
Вадим КРИЖЕВСЬКИЙ, головний лікар КМКЛ № 6, доктор медичних наук
— Закон прийнято і його потрібно виконувати. Тут, на мою думку, все зрозуміло. Тим паче, що ці обмеження, швидше, повертають лікарів до виконання своїх суто професійних обов’язків, аніж ускладнюють роботу. Адже лікар — не рекламний носій і не повинен займатися промоцією ліків, отримуючи за це сумнівні принади у вигляді ручок, календарів тощо.
Щодо технічних аспектів, які потрібно запровадити. Усі ми знаємо про таку поважну установу як Державний експертний центр МОЗ України. У сьогоднішніх умовах важливо налагодити більш тісний контакт лікарень із цією структурою, адже саме від спеціалістів Центру ми маємо отримувати інформацію про нові актуальні лікарські засоби та рекомендації для тих препаратів, які ми плануємо використовувати у своїй медичній практиці.
Напевно, це має бути список (і його потрібно оновлювати принаймні раз на квартал) рекомендованих для використання ліків із урахуванням епідеміологічної ситуації та такий, що відповідав би максимальній кількості нозологій. До речі, тут не потрібно «вигадувати велосипед», достатньо вивчити досвід інших країн, наприклад Росії.
Зі свого боку, ми плануємо створити групу із 3 спеціалістів (найімовірніше, це має бути бактеріолог, хірург та лікар-реаніматолог), які б здійснювали підготовку такого списку та забезпечували контроль за правильністю призначень (що, до речі, дозволило б ще й знизити ризик поліпрагмазії). Відповідальну особу з цього напрямку вже призначено.
Щодо інформації, яку лікарі отримували від представників фармацевтичних компаній, то, зауважте, доступ до неї ніхто насправді не обмежував. Але я певен, більшість лікарів погодяться зі мною в тому, що така інформація має бути толерантною, неупередженою, відповідати інтересам пацієнта, а не конкретного фармвиробника.
У нашому закладі існує традиція запрошувати щотижня ведучих спеціалістів із медичної практики (фармакології, бактеріології тощо), які знайомлять наш медичний персонал із новітніми медичними технологіями, інноваційними лікарськими засобами тощо. Таким чином, фахівці мають постійний доступ до актуальної інформації та умови постійно підвищувати свій професійний рівень. Вважаю, доречною була б участь у таких симпозіумах представників і Державного експертного центру, і кафедр Інституту удосконалення лікарів тощо. Саме вони мають аналізувати і доносити до лікарів інформацію про нові лікарські препарати, наукові дослідження тощо.
