Довгоочікуване підвищення зарплат працівникам галузі втішило їх не стільки сумами отриманих коштів, як увагою, котру вони нарешті відчули з боку влади. Однак виплати за вересень розчарували частину фахівців, які працюють з підвищеним навантаженням, в тому числі й нарощуючи обсяги тестувань на COVID – 19, але не отримали додаткових виплат.
Помилка чи несправедливість?
Як відомо, Уряд встановив з 1 вересня до 31 грудня 2020 року доплати до заробітної плати лікарям (незалежно від посад) – у розмірі 70% посадового окладу, визначеного за 14 тарифним розрядом ЄТС; фахівцям, які відповідають кваліфікаційним вимогам – 50% мінімальної заробітної плати та молодшим медичним сестрам – 25% «мінімалки». Це передбачено Постановою КМУ «Деякі питання оплати праці медичних та інших працівників закладів охорони здоров’я» від 19. 06. 2020 р. № 610. Перелік закладів та посад, для яких встановлено такі доплати, затверджено Наказом МОЗ України від 03. 09. 2020 року № 2021. Однак яким же було здивування професіоналів з вищою немедичною освітою (бактеріологів, біологів, біохіміків, вірусологів, генетиків, мікробіологів, імунологів), які працюють у закладах охорони здоров’я, але не знайшли себе у згаданому переліку.
Вікторія КОВАЛЬ, Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України– Парадокс у тому, що ця категорія фахівців внесена до Переліку посад медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії, який було затверджено наказом МОЗ від 15. 07. 2020 року № 1604, що зумовлює їх право на відповідні доплати. Однак чомусь у новому наказі МОЗ від 29.09.2020 року № 2215, яким внесено зміни до Переліку посад медичних та інших працівників, що мають право на встановлення доплати до заробітної плати з 1 вересня, професіоналів з вищою немедичною освітою, допущених до медичної діяльності в закладах охорони здоров’я, «загубили». Спочатку ми вважали, що сталася технічна помилка, але відсутність позитивної реакції на наші звернення з цього приводу змушує запідозрити небажання виправити ситуацію.
Сказати, що це несправедливо – майже нічого не сказати. Адже на сьогодні до 90% працівників лабораторних підрозділів закладів охорони здоров’я, які здійснюють тестування населення на COVID-19, належать саме до згаданої категорії. Можна лише уявити інтенсивність їх роботи та рівень професійного ризику, до того ж це єдина опора нашої лабораторної служби, яка критично недоукомплектована лікарськими кадрами.
Так сталося, що в нашій державі не було підготовки лікарів-лаборантів у медичних вишах. Тому на ці посади традиційно приймали випускників біологічних факультетів університетів. Окремим наказом МОЗ (від 25. 12. 1992 року № 195) було затверджено перелік навчальних закладів, підготовка в яких дає право займатися медичною й фармацевтичною діяльністю. Також вийшов наказ МОЗ від 12.08. 2009 року № 588 «Про атестацію професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють в системі охорони здоров’я», завдяки чому їх мали право залучати до роботи на лікарських посадах (зокрема лікарів-лаборантів) у закладах охорони здоров’я із відповідною оплатою праці. Донині нічого не змінилося, лікарів-лаборантів в медуніверситетах не навчають, випускники медичних вишів практично не йдуть працювати в лабораторну службу, тож вона тримається на професіоналах без медичної освіти. Чи ж припустимо зневажати їхні інтереси? Профспілка звернулася до Прем’єр-міністра України з проханням відновити справедливість в оплаті праці згаданої категорії працівників. Якщо вони почнуть звільнятися – у роботі лабораторної служби, яка сьогодні працює на межі можливостей, настане колапс. Така сама ситуація із професіоналами судово-медичної експертизи – під дію Постанови №610 не потрапили судові експерти ( токсиколог , цитолог, імунолог), тоді як у переліку до Наказу № 1604 вони є.
Платять за роботу чи за диплом?
Лідія ПРОДУСЕВИЧ, завідувачка централізованої клініко – діагностичної лабораторії КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня» Лише 10 з 24 лікарів-лаборантів, які працюють у нашій лабораторії, мають вищу медичну освіту, і вони вже отримали доплати за вересень, передбачені Постановою № 610. Решта спеціалістів залишилися без підвищення зарплат лише тому, що у них інші дипломи. При тому, що вони виконують таку саму роботу, працюють в однакових умовах, та й підвищення кваліфікації проходять на рівних. Спеціаліст, який закінчив біофак університету й працевлаштовується в медичний заклад, проходить стажування, після чого його допускають до роботи і планують спеціалізацію за фахом, який відповідає його посаді та диплому. Після цього він отримує відповідний сертифікат (лабораторного імунолога, лабораторного генетика, вірусолога, бактеріолога, біохіміка тощо), періодично проходить атестацію на отримання категорії. Тобто все так само, як і лікарі-лаборанти з медичною освітою. Тому незрозуміло, чому вони мають отримувати різні зарплати. Уявіть, як їм прикро відчувати себе обділеними. Я вважаю, що це сталося через відсутність погодження відповідного наказу з експертами з лабораторної діагностики, які б ніколи не допустили подібного непорозуміння. На разі ж економісти не мають жодних підстав для нарахування доплат до зарплати професіоналам з вищою немедичною освітою. У деяких закладах готові доплачувати їм хоча б як фахівцям, а не професіоналам (50% мінімальної зарплати), доки не внесуть необхідні зміни до наказу МОЗ, аби усунути цю колізію. Та чи відновить такий половинчастий крок справедливість? Наприклад, ПЛР-дослідження на коронавірус у нас проводить вірусолог, за фахом біолог, однак доплату не отримує. А без цього (з урахуванням підвищень для решти категорій працівників) зарплата в нього буде майже така, як і в середнього медперсоналу. Тобто ми знову повертаємося до зрівнялівки?
Рук не вистачає, роботи більшає
До 1 квітня наша лабораторія була недоукомплектована середнім медичним персоналом (фельдшер-лаборант, лаборант) на 50%, тому дозволялося суміщення й заміщення, люди працювали на 1, 5 ставки, отримували доплати за інтенсивність праці. Для того аби увійти в реформу й підписати договір з НСЗУ, потрібно розраховувати фінансування зарплати на фізичних осіб, тому ми були змушені згорнути вакантні посади. Тепер наші фахівці працюють «за двох». Зрештою, вони готові до такого режиму, але за відповідної оплати. У МОЗ говорять: збільшиться інтенсивність праці, збільшиться й зарплата. Однак поки що ми не маємо змоги запровадити коефіцієнт трудової участі при оплаті праці. До того ж виникає проблема – відомий наказ МОЗ України № 33, який регламентував навантаження на працівників, скасовано, іншого не напрацьовано, тож довести, що хтось працює понад норму, неможливо.
А навантаження на працівників у зв’язку з поширенням пандемії зростає. На початку карантину, коли були обмеження щодо планової госпіталізації та надання консультацій у поліклініці, воно зменшилося на 70%, однак починаючи з вересня ми потроху відновлюємо обсяги роботи. До того ж проводяться ПЛР та ІФА-тестування медичних працівників закладу і пацієнтів, яких госпіталізують до нашої лікарні, а також осіб, що звертаються для діагностики коронавірусної хвороби без направлення сімейного лікаря (для останніх таке обстеження платне, але порівняно недороге – 610 грн, тому бажаючих багато, ми не можемо всіх задовольнити).
Щодня проводимо 282 ПЛР-дослідження на COVID-19, більше не маємо змоги саме через дефіцит персоналу, оскільки намагаємося вкластися в оптимальні терміни для видачі результатів (24 години для пріоритетних хворих, яких госпіталізуємо, від 48 до 72 годин – для самозвернень). Наразі ще два фахівці, які робитимуть такі дослідження, проходять стажування в нашому закладі, тож за потреби зможемо збільшити кількість ПЛР до 500. Якщо епідемія набуде непередбачуваних темпів поширення, розглядається можливість переведення відділу ПЛР-досліджень на цілодобовий режим роботи (в цілому лабораторія працює в режимі 24/7). Також сьогодні ми проводимо до 200 ІФА-тестувань на COVID-19 і маємо змогу збільшити їх кількість до 300.
Нещодавно придбали нову автоматичну станцію для виділення нуклеїнової кислоти та новий прилад для ампліфікації вірусу, що дозволило нам інтенсифікувати роботу. Адже наш заклад готується підписати договір з НСЗУ на «ковід-пакети». До цього часу ми не були опорною лікарнею для лікування хворих на COVID-19, але з 20 жовтня вже приймаємо таких пацієнтів, відтак маємо бути готовими видати результати на підтвердження чи скасування діагнозу максимум впродовж доби. Тож на персонал лабораторії лягає ще більше відповідальності.
Приватні лабораторії – магніт для кадрів
Зарплата лікарів нашого закладу до початку другого етапу реформи була мінімальною, однак залежно від категорії й стажу нараховувалися надбавки, тож у цілому вона становила 6 тис грн. На сьогодні це приблизно 10 тис. грн. Працівники нашої лікарні не отримували доплат у розмірі 300% на відміну від медиків закладів, котрі визначенні для лікування COVID-19. Однак керівництво нашої лікарні виплачувало премії за роботу з такими пацієнтами, якщо вони потрапляли до нас на ургентну госпіталізацію. Тому доплати лікарям-лаборантам у розмірі 70% від 14 тарифного розряду ЄТС вагомі для них. На жаль, лабораторна діагностика в державному секторі охорони здоров’я є низькооплачуваною на відміну від приватних лабораторій, де лікарі-лаборанти отримують зарплати у 2-3 рази вищі. Тому і відбувається відтік кваліфікованих кадрів у приватний сектор. У нашому закладі вже кілька разів змінювався колектив лабораторії – щойно лікар набуде кваліфікації, отримає категорію, одразу знаходить більш оплачувану роботу. Ми дуже чекаємо на випускників медичного факультету Національного університету ім. Тараса Шевченка, де почали готувати спеціалістів для лабораторій (тих же біохіміків, вірусологів, мікробіологів тощо). Через 2 роки вони отримають дипломи уже за спеціальністю «медицина». Але чи прийдуть вони до нас, у комунальні заклади охорони здоров’я, якщо приватні лабораторії притягуватимуть їх «магнітом» високих зарплат, а держава забуватиме підвищити зарплату навіть у такі складні часи, які ми переживаємо сьогодні?
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
