Відданий своїй професії лікар не перестає ним бути ані у вихідні, ані у тривалій відпустці. Ось і терапевт з Ужгорода Оксана Борович, мама 2-річної дівчинки Софійки, з посмішкою зауважує: лікарі в декреті не засиджуються. Тож вона встигає поєднувати материнство й професійну допомогу людям: молода лікарка консультує пацієнтів онлайн.
Створення власної фейсбук-спільноти для консультації пацієнтів онлайн
«Я завжди хотіла бути медиком. Ще в школі дуже любила природничі науки. А ЗНО склала на такий високий бал, що в рейтингу на медичний факультет Ужгородського національного університету посіла першу сходинку. Тож вибір був очевидний, — розповідає лікарка Оксана Борович. — І в процесі навчання жодного разу не пошкодувала про це. Після університету пройшла інтернатуру з терапії в Ужгородській міській лікарні. Я працювала і вчилася в найкращих лікарів нашої області, причому мене не просто посадили заповнювати історії хвороби, як часто роблять із молодими лікарями, а все докладно пояснювали, давали можливість самостійно оглядати хворих, встановлювати діагнози та призначати лікування. Це був справді дуже важливий практичний досвід».
Після інтернатури Оксана Борович планувала працювати за направленням в Іршаві — райцентрі на Закарпатті, звідки вона родом. Проте майже одразу після її закінчення, у серпні 2017 року, молода лікарка стала мамою. Перші кілька місяців медицині довелося поступитися — усю увагу жінка приділяла своїй крихітці Софійці. Переломним моментом стала реєстрація в різноманітних групах для мам у Фейсбуці.
«Жінки в таких спільнотах діляться порадами. Проте більшість із цих порад не просто неефективні, а навпаки — можуть призвести до доволі сумних наслідків. Наприклад, радять лікувати опіки гусячим жиром або давати яблучний сік одномісячній дитині… З особливою люттю жінки обговорювали вакцинацію: наскільки це неефективно і неправильно. Читала — і волосся ставало дибки, — зізнається лікарка. — Коли ж спробувала втрутитися і з точки зору доказової медицини пояснити помилки «одногрупниць», то лише викликала хвилю обурення, лайки й образ на свою адресу. Саме після цього вирішила: у соцмережах необхідно поширювати правдиву інформацію. Створила у Фейсбуці групу «Якісні медичні поради», адже сьогодні люди найчастіше шукають інформацію про захворювання саме в інтернеті — навіть після консультації лікаря. Однак, на жаль, її якість не витримує критики. Я ж пропоную учасникам групи поради, що ґрунтуються на рекомендаціях ВООЗ, міжнародних та українських протоколах лікування. Звісно, я не лікую онлайн, проте маю змогу порадити, до якого фахівця звернутися, пояснити незрозумілі моменти в діагностиці та лікуванні, звернути увагу на симптоми, котрі не можна ігнорувати, зрештою, підтримати людей».
За якими порадами та за якою консультацією онлайн звертаються підписники?
За два роки існування група «Якісні медичні поради» набрала понад 10 тис. підписників. Це абсолютно різні люди з різних куточків України. Щоб отримати консультацію онлайн пацієнти залишають питання у групі кожного дня. З приводу якогось симптому чи захворювання вони більше не звертаються за порадами до Google, а пишуть безпосередньо ужгородській лікарці.
«Питання зазвичай мають сезонний характер. Восени, наприклад, найчастіше люди шукають «чарівну пігулку», що допоможе захиститися від грипу та ГРВІ. Не втомлююся повторювати: при ГРВІ важливо багато пити, збивати температуру за потреби та відлежатися. А від грипу найкращий захист — вакцинація, — наполягає Оксана. — Хтось дослухається, звертається до свого терапевта і потім пише мені, що дійсно спеціального лікування не призначили. Деяким людям не подобається, коли вони виходять з кабінету лікаря без довгого переліку виписаних ліків. Вони теж пишуть мені. Коли сумніваються — раджу звертатися до інших фахівців за консультацією. Головне, до чого намагаюся закликати: не використовувати для лікування доведено неефективні інтерферони, противірусні препарати й антибіотики. Усі ці ліки є у вільному доступі в аптеках, тож пацієнти часто самі собі їх призначають. Треба боротися з таким самолікуванням — медикаменти мають призначати фахівці».
Рішення лікарки консультувати пацієнтів онлайн було успішним
Доволі часто до лікаря-терапевта звертаються із запитаннями про захворювання травного тракту: гастрит, панкреатит, холецистит.
«Радію від того, що багатьох людей мої статті спонукають піти до лікаря. Є пацієнти, які роками страждають від ранкової нудоти, але нічого не роблять, щоб виправити ситуацію. Одні бояться, інші самі собі призначили розрекламовані ліки, які не завжди є дієвими. Так було вже з кількома пацієнтами, котрі після тривалого спілкування зі мною в приватному режимі все-таки звернулися до гастроентеролога, і в них діагностували хелікобактерасоційований гастрит або ж хронічний панкреатит, який потребує підтримки і лікування, аби не запустити хворобу, — каже лікарка. — Коли мені дякують і розповідають, що призначив лікар і наскільки тепер покращилося їхнє самопочуття, розумію: моє рішення вести діалог у соцмережах було правильним, адже обернулося користю для людей. Якісна інформація — це те, що зараз дуже потрібно нашому суспільству, а завдяки соцмережам ми, лікарі, можемо стати ближчими до пацієнтів».
Як врятувати життя хворому через інтернет
«То був вечір п’ятниці, я отримала повідомлення, у якому чоловік описував свої симптоми: блювота та випорожнення чорного кольору. Запитував: чи можна перечекати вихідні й уже в понеділок звернутися до лікаря? У мене аж серце стиснулося: зрозуміла, що пацієнт описує симптоми шлункової кровотечі. Порадила негайно викликати швидку або ж їхати до найближчої лікарні, — говорить Оксана. — Звісно, дуже хвилювалася, чи дослухався до поради. Через кілька днів чоловік написав мені приватне повідомлення: у нього дійсно виявили шлункову кровотечу, і завдяки вчасному зверненню її вдалося спинити. Страшно уявити, що могло б трапитися, якби він вагався іще два дні…»
В Україні — дуже низька ревматологічна настороженість лікарів
У своїй спільноті Оксана Борович розвінчує деякі міфи. Скажімо, розповідає, що вегетосудинної дистонії (ВСД) насправді не існує. Хоча чимало людей її запитують, як боротися із симптомами цієї хвороби.
«Лікарі дійсно часто списують осінню хандру, пригніченість, головний біль на симптоми ВСД. Проте науковці давно підтвердили: такої недуги немає. Одній зі своїх дописувачок із подібними скаргами я порадила звернутися до ендокринолога. Виявилося, що в жінки прогресував автоімунний тиреоїдит. Тож після вживання призначеного L-тироксину якість її життя набагато підвищилася», — каже терапевт.
Однією з найпроблемніших галузей медицини України ужгородська лікарка називає ревматологію, бо симптомам ревматичних хвороб чомусь не надають значення. А потім, на жаль, уже діагностують задавнені форми, встановлюють групу інвалідності.
«Мені пощастило — у мене був чудовий наставник з ревматології. Він навчив мене як терапевта симптоматиці ревматичних захворювань. Нещодавно мені написав 50-річний чоловік: «У мене біль у суглобах, лікар призначив протизапальні та знеболювальні засоби. Однак тільки-но перестаю їх вживати — біль повертається». Не знаю чому, але в нашій країні — дуже низька ревматологічна настороженість лікарів. Так, деякі із цих хвороб невиліковні, але ж їх можна тримати під контролем, не допускаючи інвалідизації! Той самий ревматоїдний артрит легше лікувати на ранніх стадіях, аніж тоді, коли в людини вже відбулася серйозна деформація суглобів. І захворювання, вважаю, має вчасно виявити лікар первинної ланки, а потім спрямувати пацієнта на консультацію до ревматолога. Так уже кілька років поспіль лікарі працюють на вчасне виявлення онкологічних хвороб. Те саме варто впроваджувати і щодо ревматичних», — переконана Оксана.
Абсолютне табу в онлайн-консультуванні Оксани Борович — на призначення будь-якого лікування. Лікарка зазначає: створила просвітницьку групу, а лікувати, не бачачи пацієнта, — це порушення всіх можливих норм медичної етики та професіоналізму. Головне завдання, яке вона ставить перед собою, — пояснити, порадити, направити до фахівця. А допомагають їй у цьому «вузькі» спеціалісти, котрі також консультують у групі «Якісні медичні поради» онлайн: акушер-гінеколог, психолог і сімейний лікар.
Найщасливіша мить у житті лікарки
У медичній групі Оксани Борович — чимало прохань про фінансову допомогу на лікування дітей. Жінка каже: ніколи не зможе пройти повз подібну біду, бо і її крихітку нещодавно саме завдяки небайдужим людям вдалося прооперувати в Туреччині.
«Влітку цього року Софійці встановили діагноз «двобічна нейросенсорна глухота». Ми були в розпачі. Хоча те, що донечка не чує, я зауважила ще від її народження. Вона не реагувала на мій голос, на гучні звуки… Та всі лікарі, до яких ми зверталися, — педіатри, ЛОРи, невропатологи — переконували, що я помиляюся. Зрештою, правильний діагноз встановили лише цьогоріч медики Закарпатської обласної дитячої лікарні, — розповідає Оксана. — Софійка нічого не чула, а отже, не могланавчитися говорити. Єдина можливість виправити це — кохлеарна імплантація. Виконати операцію потрібно було якнайшвидше, бо з віком адаптація та реабілітація ускладнюються. Таке втручання в Україні можна провести за кошт держави, однак на той момент у черзі стояли 443 дитини, а ми не могли чекати. Тому почали збирати кошти бодай на один імплант. Його вартість — 25 тис. Євро. Таку значну для нашої родини суму завдяки небайдужим людям вдалося зібрати буквально за місяць! Операцію провели в одній із турецьких клінік. І найщасливішою стала для нас мить, коли у відповідь на слова: «Ми тебе любимо» донечка посміхнулася».
Нині, попри те що Оксана всю увагу приділяє реабілітації дитини й невимовно тішиться її першому лепету, вона продовжує вести групу. Консультує і відповідає на запитання, коли Софійка спить або грається з чоловіком.
«На жаль, сучасний лікар настільки завантажений, що йому часто бракує часу та сил на звичайне спілкування з пацієнтом, — констатує лікарка. — А хворі цього дуже потребують. Пацієнт точно прийде на консультацію, коли знатиме, що лікар говоритиме з ним на рівних, що пояснить, яке в нього захворювання і чому саме така тактика лікування буде дієвою, просто вислухає і підтримає. Переконана: сучасним лікарям варто працювати і розвиватися в цьому плані. Чимало ужгородців запитують, коли я вийду на роботу та чи можна підписати зі мною декларацію. Звісно, це приємно чути. Однак поки що я дуже потрібна своїй Софійці. А пацієнтам готова й далі допомагати онлайн — на це в мене завжди є час і бажання. Хоча й за практичною діяльністю вже неймовірно скучила».
Ольга КАМСЬКА, спеціально для «ВЗ»
