Оксана Лобортас: Лікар має надихати на одужання

Чому саме сімейна медицина?

З раннього дитинства, відколи себе пам’ятаю, весь час намагалася когось лікувати. Тобто це для мене не просто професія, а мрія довжиною в життя.

У нашій родині не було медиків, саме тому ми з батьками вирішили, що почати варто з медичного училища. Закінчивши його з відзнакою, до медичного університету я вступила зі щирим переконанням: медицина — саме те, що мені потрібно. Відверто кажучи, мало хто, вступаючи в медичний університет, мріє бути сімейним лікарем. Тож і я хотіла стати гінекологом. Але вчилася за бюджетний кошт, тому про те, що буду сімейним лікарем, дізналася… після розподілу. Однак нині я справді «кайфую» від своєї роботи. Аналізуючи шлях, яким досі довелося йти, розумію, що для мене професія лікаря — не просто дитячі мрії. Це справж­нє покликання.

Головна професійна мета і як її досягти?

Здоров’я — найбільший скарб кожної людини, як би пафосно це не звучало. На жаль, люди не завжди це розуміють, саме тому на лікаря покладена ще й відповідальність за формування «здорового» світогляду своїх пацієнтів. Я маю стати для них опорою, сильним плечем, на яке вони могли б спертися, а також людиною, котра «закладе фундамент» подальшого збереження та зміцнення їх здоров’я.

Я прагну бути не тільки лікарем для родин своїх пацієнтів, а й другом та порадником. У своїй роботі завжди дотримуюся принципів чесності, об’єктивності, партнерства, конфіденційності й індивідуального підходу до кожного пацієнта.

Добре, що нині пацієнт має можливість обрати лікаря, якому він довіряє. Довіра між пацієнтом і лікарем — основа вдалого лікування та профілактики хвороб, оскільки досить часто сімейний лікар лікує не лише тіло, а й душу, вселяючи в серце віру та надію на одужання.

Найбільший ваш професійний успіх?

Скажу, можливо, банальну фразу, але найголовніший професійний успіх — це щоденна допомога людям. Успіх для лікаря починається тоді, коли пацієнт розуміє його рекомендації та виконує їх. Скажімо, коли пацієнт з артеріальною гіпертензію починає регулярно приймати антигіпертензивні препарати. Коли чоловік, який був курцем, кидає палити, а батьки, котрі раніше категорично відмовлялися від вакцинації, розуміють її важливість та щеплять дітей.

Звісно, можна розповідати про особисті досягнення, професійний розвиток, успіхи в роботі. Їх також багато, але всі вони пов’язані з чудовими людьми, які зустрічаються мені в житті. Це, насамперед, колектив, у якому я працюю, його керівники і, звісно, моя права рука — медична сестра.

Однак коли говорити про найбільший успіх, то це — вдячні очі та посмішка мого пацієнта. Коли чую щире «Дякую», хочеться працювати далі.

Пацієнт для вас — це…

…передусім особистість, яка прагне отримати допомогу й хоче бути почутою. Двері сімейного лікаря відчиняються приблизно кожні 10-15 хвилин, і ти не знаєш, що на тебе чекає, з якою проблемою до тебе прийш­ли. Це може бути дитина, дорослий чоловік чи жінка, людина похилого віку. Причини звернення найрізноманітніші й не завжди пов’язані з недугою. Досить часто це психологічні проблеми, інколи — соціальні. Кожний випадок унікальний і неповторний. Але лікар мусить знайти відповіді будь-що.

Інколи на те, щоб донести до пацієнта інформацію, потрібно витратити навіть більше енергії й зусиль, ніж на пошук тієї самої відповіді. Але коли займаєшся улюбленою справою, то не сприймаєш роботу як тягар.

Що найскладніше в роботі сімейного лікаря?

Навіть найдобріший і найвідповідальніший лікар не зможе допомогти своїм пацієнтам, якщо в нього обмаль знань, умінь і навичок. Застосовувати знання на практиці швидко та в потрібний момент — вик­лик, який стоїть перед кожним із нас. Для цього потрібно постійно навчатися, вдосконалюватися і ніколи не зупинятися на досягнутому. Треба вміти донести інформацію так, щоб пацієнт зрозумів, наскільки важливі такі поняття, як профілактика, вакцинація, здорове харчування, відмова від поганих звичок. Інакше хворого можна тривалий час лікувати, однак одужання не наставатиме.

Але найтяжче в моїй роботі — боротися зі смертю, страхами, хворобами, які позбавляють працездатності, бачити страждання тяжкохворих і їх родин. У подібних ситуаціях
важливо бути здатним на співчуття, вміти підібрати необхідні слова та зробити так, щоб слово теж лікувало. Саме тоді страх перед хворобою зникає, бо лікар надихає на одужання — як дивно це не звучало б.

Насправді складнощів у роботі сімейного лікаря багато, але чи знаєте ви професію, у якій їх немає? Якщо лікар (та й будь-хто інший) любить те, що робить, то всі труднощі вдасться подолати, бо кожна з них — це можливість і стимул для подальшого розвитку.