Міністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі в інтерв’ю газеті «Сегодня» розповів про те, як працюватиме платна медицина, скільки держава виділяє на функціонування галузі, які схеми були в МОЗ і що робить Міністерство для зниження цін на ліки.
— Петро Порошенко заявив, що настав час, коли треба переходити від безкоштовної до медицини платної. Які кроки ви робите в цьому напрямку?
— На практиці безкоштовної медицини, яка гарантована нам Конституцією, сьогодні немає. Українці давно перестали в неї вірити. Соціально-орієнтована держава має надавати базовий обов’язковий набір медичних послуг усім, при цьому піклуватися в першу чергу про тих людей, які не можуть подбати про себе самостійно. Для цього потрібні зміни в законодавстві. Ми розробили проекти законів, які проходять останню експертизу у юристів.
Ці закони дадуть можливість лікарням легалізувати ті доходи, які у них є зараз. Через благодійні фонди лікарні шукають додаткові джерела фінансування. Ми хочемо, щоб заклади займалися цим відкрито, тоді оцінимо, скільки легальних грошей може генерувати медична система, адже сьогодні в країні немає достовірних або навіть близьких до достовірних даних про перелік тих послуг, які держава оплачує для населення.
Це дозволить відмовитися від системи, коли фінансування йде з розрахунку на ліжко-місця, а 70% бюджету, який виділяє держава, витрачається на амортизацію будівель медичних закладів. Потрібен принцип фінансування медустанов за надані послуги.
Держава фінансуватиме для всіх якісь послуги: первинна і невідкладна медицина, лікування дітей до 3-х років, пологи, імунізація… Це перший пакет послуг. Другий стосуватиметься незахищених верств населення, яким не по кишені платні послуги. Є ваучерна система для соціально незахищених, щоправда, в Україні вона погано сприймається через назву. Але можна ж це назвати інакше чи видавати картки, посвідчення, за якими послуги в лікарні будуть надавати безкоштовно.
— Зараз за перебування в лікарні люди платять не тільки лікарю, а й у касу…
— Суми, які йдуть в обхід державної системи, — 2/3 усіх грошей, що витрачаються на охорону здоров’я, — такий висновок зробили експерти Світового банку. Держава фінансує галузь лише на 1/3.
Цікаво те, що завантаженість усіх лікарень по країні — теж 1/3. Кількість ліжок на 100 тис. населення в Україні — 890, а в Швеції — 270. Середня тривалість перебування в лікарні в Україні 12 днів, а в тій же Швеції — 5. Який вис-
новок? Або статистика некоректна, або лікарні зацікавлені тримати пацієнта довше, щоб одержати більше грошей.
— Ви говорите про те, що до 2016 р. вже матимете розцінки на послуги в лікарнях. А чи вистачить в держави коштів заплатити за малозабезпечених?
— У Міністерстві соціальної політики є база таких громадян, в якій близько 17 млн осіб, що отримують різні дотації. От і треба розраховувати з огляду на цю цифру. Беремо 46 млрд грн, котрі виділяються на медицину, і направляємо на пацієнтів, а не на інфраструктуру.
Взагалі не треба відокремлювати систему охорони здоров’я від звичайного ринку. Це такий же бізнес, як і всі інші. Але він дуже важливий, із соціальною функцією. Має бути конкуренція — наші реформи якраз і спрямовані на те, щоб вона була. Я вважаю, державні лікарні теж повинні конкурувати в боротьбі за пацієнтів.
— Так, це хороший бізнес, на якому і зараз заробляють колосальні статки. Але ведуться розмови про те, що будуть закриватися лікарні в центрі міст, і ці будівлі разом із дорогими ділянками підуть з молотка. Це правда?
— Я не є прихильником закриття лікарень та ручного переформатування. Треба йти цивілізованим шляхом, а не вручну когось закривати, когось із кимось об’єднувати… Необхідно проаналізувати, які лікарні неефективні, куди люди практично не ходять, і тоді можна говорити про об’єднання.
— Неофіційно медики говорять про те, що вже є списки лікарень, які можуть бути закриті або переведені в інші будівлі…
— Не все так просто з переведенням. Але треба враховувати і той факт, що близько 90% медичних споруд, котрі з’явилися в 70-х роках, не відповідають сучасним стандартам.
У медицині багато змінюється, технології розвиваються, і ці будівлі не пристосовані під нові технології.
В Європі, США, наприклад, розрахована траєкторія руху пацієнта, і з урахуванням цього зводиться будівля. Всі сервіси, які надає лікарня, мають знаходитись в одному місці, пацієнт не повинен їздити по всьому місту. В Києві, щоправда, висока концентрація лікарень. Чого не скажеш про Київську область. Україна — одна з останніх у Європі країн, де люди їздять лікуватися до столиці. Німці не їдуть до лікаря в Берлін.
— Склалося враження, що найбільший корупціонер у системі охорони здоров’я — це МОЗ. Ви в Міністерстві вже побороли корупцію?
— Так, звичайно. Але якщо серйозно, то побороти корупцію і за 10 років неможливо. Це процес, який не повинен зупинятися. Якщо навіть поставити святого на місце головного корупціонера і він не буде брати хабарів, то схема почне працювати в обхід нього. Мені знадобилося багато часу, щоб зрозуміти, як працює ця система: всі були зациклені на закупівлях, а що буде потім, нікого не хвилювало. Там, де можна було відразу вийти на виробника, з’являлися посередники. За деякими програмами ми закуповували 120% (на 20% більше норми), за іншими — 3% чи 12% від потреби. Нікого не звинувачую, бо існувала колективна форма відповідальності та прийняття рішень.
— Як зміниться система держзакупівель?
— Незабаром будемо виносити на розгляд ще один пакет законів, який дасть можливість працювати безпосередньо з виробниками, виходити на прямі торги за багаторічними контрактами, де прописується зважена ціна на 3-5 років. Це дозволить домовитися, наприклад, про постачання вакцин для дітей, скажімо, на 3 роки за фіксованою ціною. Для міжнародної компанії це вигідно, оскільки там знають, що продадуть усі виготовлені препарати. А для нас — дешевше, ніж закуповувати ті самі вакцини на тендерах, але за комерційною ціною.
Не всі препарати, які ми можемо придбати через ЮНІСЕФ та інші організації, зареєстровані в Україні. Із 15 використовуваних в нашій країні вакцин тільки 4 можна завезти за допомогою ЮНІСЕФ. А реєстрацію свого препарату в Україні повинен проводити виробник. Навіщо ж йому вкладати кошти в цю процедуру, якщо немає гарантії, що він виграє тендер, та й невідомо, яку кількість вакцини буде закуплено.
— Для цих вакцин варто скасувати реєстрацію?
— Так, є країни, які пропускають без реєстрації все, що є в переліку ВООЗ і рекомендоване ЮНІСЕФ. Препарати високоякісні, пройшли сертифікацію і дослідження.
— Але там теж є корупціонери?
— Немає жодної країни світу, яка змогла б повністю викорінити корупцію при проведенні держзакупівель. Просто потрібно вибудовувати прозорі системи, щоб будь-які корупційні наміри були видні.
— Сьогодні в аптеку багато людей ходять ніби до музею. Ціни на ліки, особливо на імпортні, злетіли в рази…
— Вже є проект Постанови Кабінету Міністрів про часткову або повну компенсацію вартості ліків для соціально незахищених пацієнтів із різними хронічними захворюваннями. Але таке рішення буде тимчасовим. Щоб вирішити системну проблему з цінами, потрібно відкривати ринок, підвищувати конкуренцію. Законопроект, який ми намагалися провести через Верховну Раду в грудні, не пройшов — спробуємо ще раз. У країні має з’явитися більша кількість прейскурантів, а у людей — більший вибір. Приміром, є аспірин, вироблений у Німеччині, Чехії та Словаччині. Всі ці препарати зареєстровані в Європі єдиним регулятором. Тобто, за складом і якістю чеський аспірин нічим не відрізняється від німецького, але коштує вдвічі дешевше.
— Чи прийдемо ми до того, щоб держзакупівлі проводили лікарні на місцях, а не МОЗ?
— Лікарня не зможе закуповувати ліки від СНІДу, туберкульозу… Тобто від тих захворювань, що контролюються держпрограмами.
За матеріалами газети «Сегодня»
