Минулого тижня Олександр Квіташвілі дав інтерв’ю Першому Національному каналу України УТ-1. Формулювання деяких відповідей Міністра були досить своєрідними, колоритними, часом непростими для розуміння.
— Якщо говорити про медичну реформу Грузії, які основні складові її успіху?
— Головні для успіху три речі: треба вірити в те, що робиш, мати політичну підтримку і щоб суспільство до цього було готове. Я бачу всі ці три складові в Україні. Грузинські реформи були важкі, але це маленька країна, де 50 осіб могли змінити курс реформ. Копіювати те, що було в Грузії, неможливо, недоцільно і неправильно.
Ми відмінили «зрівнялівку» та почали ефективно витрачати бюджетні кошти. Люди, які потребують більше, у нас і отримують більше. У цифрах це, може, й не такі великі суми (Грузія — дуже бідна країна), але зараз у Грузії всі знаходяться під медичною опікою держави.
Я дуже пишаюся, що нам вдалося побудувати систему, де є дуже якісні, високотехнологічні центри, де можуть лікуватися і пенсіонери, і люди, що знаходяться за межею бідності, і міністри, і мільйонери.
— Прошу вас як керівника галузі встановити діагноз українській медицині. Головні хвороби, які нам треба лікувати?
— Головна проблема в тому, що система працює, як працювала за Радянського Союзу. Принципи надання послуг у галузі охорони здоров’я не змінилися. Фінансування виділяється з урахуванням ліжко-місць, що не дає можливості зважати на якість послуг. Це дуже нечесна система щодо оплати праці лікарів. Усі отримують однакову зарплату, незважаючи на те, що інтенсивність і якість роботи у когось кращі, у когось гірші.
В Україні декларована безкоштовна медицина, але це самообман. У реальності громадянин України платить двічі — один раз податковими відрахуваннями, другий — потрапляючи до тієї чи іншої лікарні. Це треба міняти.
— Міняти норму Конституції, пане Міністре?
— Багато що потрібно змінювати. Починаючи з Конституції — до останнього закону.
— З ким ви реформуватимете українську медицину? Хто входить до вашої команди?
— Я поки набираю команду. Спілкуюся з багатьма людьми. Буде підтримка міжнародних організацій щодо реформи, котрі зможуть залучити та профінансувати людей, які сьогодні не хочуть іти на держслужбу через низький рівень зарплат.
— Управлінську команду необхідно міняти, на вашу думку? Чи ви зможете спрацюватися з людьми, які зараз працюють у Міністерстві?
— Я не вірю, що, замінивши людей, змінимо щось. Треба міняти систему, треба міняти функції і запрошувати людей, які можуть ці функції добре виконувати — у мене такий підхід. Заміни, звичайно ж, будуть. Залучатимуться нові люди, «нова кров». Тягнути таку систему дуже важко, якщо немає генерації нових ідей. Сподіваюся на прихід молодих людей, які хочуть зробити щось для своєї Батьківщини. Готові приймати і тих, хто ніколи не працював у цій системі та не знає, що таке держслужба.
— Вони не обов’язково повинні бути представниками медичної галузі?
— Ні, вони можуть бути просто ефективними менеджерами. Зараз підйом патріотизму в Україні — треба користуватися цим.
— Є досвід Міністерства оборони, де на певних управлінських посадах — волонтери, які забезпечують українську армію і довели свою ефективність. Ця модель можлива в МОЗ? Чи збираєтесь ви працювати з громадськими організаціями, які раніше сприймалися як опоненти, а не партнери чиновників?
— На волонтерів можна спиратися тиждень-два. Але тягнути такі важкі реформи без оплати праці, на мою думку, неправильно.
— Ваші попередники проводили реформу, яка передбачала створення інституту сімейних лікарів…
— Не треба себе обтяжувати пошуком якихось нових способів вирішення проблем, коли очевидно, що головна мотивація — це гроші. Якщо людям платитимуть нормальні гроші, вони працюватимуть. Можна тренінги влаштовувати, запрошувати різних професорів із різних країн, але без фінансової мотивації ми нічого не зробимо. Коли фінансової мотивації немає, і лікарям доводиться бігати за пацієнтами, принижувати себе, збирати гроші… Вони лікуватимуть добре й відповідально, коли буде все легально.
Дуже багато успішних людей, політиків — за освітою лікарі. І треба, щоб у них була свобода дій, свобода вибору. Це принципи, на яких має триматися система охорони здоров’я. А техніка й технології — другорядні в цьому плані.
— Щодо надання допомоги у селах і маленьких містах. У деяких із них не тільки устаткування часів Сталіна, а й жахливі умови. Іноді цих лікарень взагалі немає. У Грузії цю проблему вирішили?
— Вирішили на 80-90%. Лікарям, які працювали в селах, ми дозволили реєструватися як підприємцям, як бізнесменам. Вони були звільнені від податків. У 2008 році ми давали державні гранти всім, хто йшов працювати в села. Гранти в кілька тисяч доларів — цього вистачало на облаштування кабінету, на елементарні речі. Адже віра в якісну послугу повинна з’являтися у людини при вході до лікарні.
— Тендери 2014 року вже завершені?
— Деякі завершені, деякі ще чекають підписання договорів. Ми зараз робимо аналіз на 2015 рік по закупівлях. Якщо щось закінчується, то треба починати закупівлі не в червні і липні, а вже з січня-лютого. Слід переходити зі швидких і нервових на планові закупівлі. До речі, перша реформа, яка піде, — стосовно реєстрації фармзасобів і медичних технічних засобів. Це має нам дати результат уже через кілька місяців. Тоді ціни на ліки впадуть відсотків на 20-30%.
— А з тим, чого зараз немає, допоможуть донори?
— Повинні. Ми просимо, щоб вони були готові. У 2015 році ми будемо проводити тендери по-іншому. Треба працювати з міжнародними організаціями. Система ООН, ЮНІСЕФ працює дуже добре, поставляючи ліки майже 100 державам, — у них апріорі співвідношення якості та ціни дуже гарне.
— Чи будуть закриватися лікарні?
— Лікарні не можуть закриватися за Конституцією. Це не самоціль, і Уряд цього не робитиме.
— Скорочення лікарів протягом 2015 року не буде?
— Цього теж у наших планах немає. У наших планах — зробити систему більш конкурентоспроможною. Фінансувати лікарів, як це зараз робиться, тобто орієнтуючись на кількість ліжок, тощо, — на це держава виділяти гроші не буде. Держава проплачуватиме послуги, і вже лікарні почнуть вирішувати, як вони працюватимуть. Вони можуть залишити хоч увесь штат… Але ж проблема ще й у тому, що є міста, де дуже багато лікарів, а є такі, де їх дуже мало, отже треба буде їх перерозподіляти.
— Які будуть методи боротьби з корупцією в галузі?
— У корупції дві складові. Це людина, яка будує якісь схеми, і та, яка у цих схемах бере участь. Бізнес воює з іншим бізнесом, залучаючи до цього державу… Ми мінятимемо систему закупівель, щоб уже на першому етапі позбутися корупційних моментів, і щоб журналісти могли спостерігати за цим процесом від початку до кінця.
За матеріалами Першого Національного каналу України УТ-1
