Назофарингіт (НФ) – респіраторне захворювання верхніх дихальних шляхів, з яким звертається до лікарів кожен третій пацієнт, уже маючи характерні симптоми. Гострий НФ розвивається на тлі проникнення бактерій, вірусів або грибків. Втім, основним пусковим механізмом майже завжди є вірусна інфекція. А от хронічна форма хвороби має здебільшого алергічну природу.
Юрій ГАВРИЛЕНКО, доктор медичних наук«Запалення слизової оболонки носоглотки, її почервоніння і набряк – все це симптоми гострого назофарингіту (ГНФ). Синонімами можуть бути ринофарингіт, епіфарингіт, аденоїдит – усі ці патологічні стани відповідають специфічному запаленню лімфоїдної тканини і слизової оболонки носоглотки понад її фізіологічну норму. Процес супроводжується виділенням рідини, спочатку серозної, потім більш густої – слизової або гнійної. Часто буває складно поставити чіткий діагноз, особливо у дитячому віці. Адже при алергічному назофарингіті (АНФ), хвороба може маскуватися. Таке явище пов’язане із введенням прикормів у ранньому періоді вигодовування і спрогнозувати патологічну реакцію буває досить непросто», – такі дані у рамках школи доказової медицини озвучив доктор медичних наук Юрій Гавриленко.
Етіологія алергічного і неалергічного назофарингіту
Щодо етіології НФ, то домінуючою причиною розвитку гострого запального процесу є вірусна інфекція – респіраторно-синцитіальний вірус, аденовірус, риновірус, коронавірус, віруси грипу і парагрипу, вірус Епштейна-Барр, вірус Коксакі та інші.
Бактеріальні інфекції теж можуть спричинити ГНФ. У цьому випадку збудниками виступають стрептококи, стафілококи, диплококи, пневмококи й інша мікрофлора, що зазвичай виявляється у носоглотці у непатогенній формі. Найчастіше зустрічається назофарингіт, викликаний бета-гемолітичним стрептококом групи А (Streptococcus pyogenes). Бактеріальне інфікування фіксується у межах 15-20% пацієнтів за даними різних авторів.
Грибкова інфекція, спричинена дріжджоподібними, пліснявими, патогенними грибами, що викликають глибокі мікози, більш характерна для дорослих пацієнтів. У дітей цей етіологічний чинник спостерігається дуже рідко.
Алергічний назофарингіт (АНФ), у тому числі алергічний аденоїдит, – хронічне захворювання слизової оболонки носа, верхнього відділу глотки та глоткового мигдалика, яке розвивається внаслідок контакту з алергенами. Домінуючими алергенами, що викликають АНФ, є пилові кліщі, хутро домашніх тварин, пилок рослин, домашній пил, цвіль. Щодо поширеності алергічного назофарингіту, то тут прослідковується, на жаль, тенденція до збільшення захворюваності на алергічний риніт, який є коморбідним перебігом назофарингіту, у всіх країнах світу.
Епідеміологія АНФ:
- кожен 5 українець страждає на прояви алергії;
- у 35% жителів Європи діагностовано АР;
- понад 20% населення розвинутих країн живуть з АР;
- 10-30% дорослого населення та 40% дітей;
- 70% пацієнтів із АР скаржаться на зниження працездатності;
- 90% пацієнтів з АР відмічають негативний вплив на якість життя.
Диференціальна діагностика алергічного і неалергічного назофарингіту
Неінфекційний назофарингіт без системної атопії (алергічний НФ) може мати інтермітуючий (епізодичний) і персистуючий (постійний) перебіг. Вітчизняний протокол пропонує інтермітуючий АР називати сезонним (САР), при полінозі, а персистуючий – цілорічним. Такий розподіл викликає дискусіє серед спеціалістів. фахівців, хоча це й викликає дискусію серед фахівців, що займаються проблемами риніту. Тому при розмежуванні САР і ЦАР варто звертати увагу на частоту симптомів (<4 днів на тиждень або <4 тижні на рік і >4 днів на тиждень або >4 тижні на рік відповідно).
Неалергічні НФ можуть мати кілька чинників:
- інфекційний;
- професійний;
- гормональний;
- іритативний;
- спричинений їжею;
- спричинений емоціями;
- пов’язаний із ГЕРХ;
- індукований наркотиками;
- ідіопатичний (неалергічний, з еозинофілією).
Основні прояви алергічного назофарингіту: наявність вираженого чхання, ринорея, закладеність носа, свербіж очей, носа, піднебіння, постназальне затікання, кашель, аносмія, вушний та головний біль, втома, сонливість.
Щодо клінічної картини, то тут на перший план виходять особливості запального процесу. При огляді пацієнта у разі алергічного назофарингіту спостерігається набряк носових раковин. Слизова блідо-рожева. Рясні слизові виділення з носа. Лімфоїдна гіперплазія та затікання слизу із носоглотки. Однак ці симптоми не настільки виражені, як при гострому НФ інфекційного ґенезу. Спостерігається ретракція та порушення гнучкості БП (доведено, що при тривалому назофарингіті зміни барабанної перетинки проявляються у певній ретракції, тобто втягнутості, проявах негнійного захворювання середнього вуха. Тобто можуть бути ознаки наявності сальпінгоотиту або секреторного середнього отиту. (Частіше секреторний середній отит має характер хронічного запалення). Можуть спостерігатися: гіперемія, набряк кон’юнктиви повік, сльозотеча, складки Денні-Моргана та темні кола під очима.
При неалергічному НФ на перше місце виходять закладеність та виділення із носа, гнусавість; неприємні відчуття у носоглотці, збільшення задньошийних л/в, підвищення температури тіла, закладеність, поклацування, шум та біль у вухах. Часто біль у потилиці.
При огляді спостерігається виражена гіперемія і набряк слизової оболонки носоглотки, особливо набряк нижніх носових раковин. Виражена гіперемія на задній стінці глотки. В’язкі виділення на глотковому мигдалику і задній стінці глотки. Помітні характерні натікання по задній стінці глотки, які візуалізуються при проведенні орофарингоскопії. Саме це обстеження проінформує про характер запального процесу.
Інкубаційний період залежить від виду збудника:
- при грипі – від 3-х годин до 2-х днів;
- при респіраторно-синцитіальному вірусі – від 2-х до 5-и днів.
Найбільш виражена симптоматика спостерігається на 3-й день хвороби, а до 5-го дня симптоми різко згасають. Захворювання може тривати до 14 днів.
Специфічні тести і лабораторна діагностика при гострому назофарингіті
При гострому НФ насамперед необхідно провести традиційний збір анамнезу і об’єктивний огляд пацієнта. Це вже дозволить побачити характерні зміни і прояви хвороби. У діагностично складних або у атипових, тривалих випадках НФ для уточнення діагнозу можуть призначатися допоміжні методи діагностики.
- Загальний аналіз крові+формула.
- Стреп-тест (Сito Test Strep A).
- Шкала Mclsaac – диференціювання вірусного НФ від спричиненого β-гемолітичним стрептококом.
Діагностика алергічного НФ також структурована і безумовно включає збір анамнезу, об’єктивний огляд пацієнта, призначення алерготестування. Не можна нехтувати у даному випадку консультаціями фахівців суміжних спеціальностей. Зокрема, необхідний додатковий огляд педіатра, якщо дитина хворіє більше 10 разів на рік.
Особливості терапії
АНФ не буває ізольованим, а є коморбідним станом із АР, тому вже маємо захворювання середньої тяжкості. Згідно клінічної настанови «Алергічний риніт» такий пацієнт не може лікуватись монотерапією, а потребує комбінованої фармакотерапії (АГП-2 і ТКС).
Лікування алергічного НФ
Противірусні препарати для лікування гострого інфекційного назофарингіту призначають лише у разі тяжкого перебігу і застосовують у перші години (дні) захворювання. Пацієнтам з легким або середньотяжким перебігом хвороби противірусна терапія не показана. Синтетичні противірусні засоби (занамивір, осельтамівір) довели свою ефективність тільки для лікування грипу і їх прийом показаний не пізніше, як 2 доби з моменту появи симптомів.
Пацієнтам з неалергічним НФ рекомендується:
- пити багато рідини;
- іригаційна терапія (промивання ізотонічними сольовими розчинами);
- місцеві антисептики для горла (перевага препаратам, до складу яких входить бензидаміну гідрохлорид);
- жарознижуючі препарати (за необхідністю);
- АБТ за відомої чи передбачуваної бактеріальної (стрептококової) етіології завжди є відстроченою. Призначаються переважно антибактеріальні препарати пеніцилінового ряду, рідше цефалоспорини. При алергії на β-лактами – макроліди.
Щоб диференціювати вірусний назофарингіт від спричиненого β-гемолітичними стрептококами, потрібно провести оцінювання за діагностичною системою оцінки з допомогою модифікованої шкали Centor/McIsaac.
Оцінка згідно шкали Mclsaac
При проведенні антибактеріальної терапії гострого бактеріального (стрептококового) назофарингіту варто звернути увагу на деякі важливі моменти:
- для ерадикації β-гемолітичного стрептококу групи А необхідний 10-денний курс антибактеріальної терапії;
- раннє, але обґрунтоване, призначення антибіотиків значно зменшує тривалість і тяжкість захворювання;
- повторне мікробіологічне дослідження після закінчення антибактеріальної терапії показане дітям з ревматичним анамнезом, за наявності стрептококового фарингіту та тонзиліту в організованих колективах, а також при високій захворюваності ревматичною лихоманкою у даному регіоні.
Крім того, завжди важливо пам’ятати про ймовірність хронізації процесу. А також про ризик розвитку ускладнень у суміжних анатомічних зонах, які можуть виникнути при несвоєчасній діагностиці і лікуванні пацієнта з НФ. Це отити, синусити, гнійні шийні лімфаденіти, бронхіальна астма. Такі стани нерідко спонукають до розгляду оперативного лікування пацієнта.
Антоніна ЛІВАНДОВСЬКА, «ВЗ»
Дізнайтеся більше: Алергічний риніт: ефективність лікування залежить від вчасної діагностики.
