У центрі Києва, на вулиці Богдана Хмельницького, у будівлі, що є пам’яткою архітектури ХІХ століття, розмістився Національний музей медицини України. Вона пережила падіння Російської імперії, розпад Радянського Союзу, навчилася виживати в умовах капіталізму, але зараз її життєві ресурси на межі: потрібен капітальний ремонт і допомога держави. Ціна виживання — близько 120 млн грн.
Національний музей медицини України займає приміщення колишнього Анатомічного театру медичного факультету Київського університету Святого Володимира (нині — Київський національний університет ім. Тараса Шевченка), збудованому у 1853 році за проектом відомого архітектора Олександра Беретті. Саме тут Володимир Бец у 1874 році відкрив гігантські пірамідні клітини кори великого мозку, а Петро Перемежко у 1878 — «непрямий поділ клітин тварин (мітоз)», прославивши Київський університет і вітчизняну медичну науку на весь світ.
Життя під «червоним прапором»
У ХХ столітті, після приходу більшовиків до влади, роль Анатомічного театру в розвитку медичної науки зменшилася: для будівництва житлового будинку, центральної станції швидкої допомоги та нової поліклініки забирають території, зносять паркан, флігелі, колодязі та допоміжні будівлі. Врешті-решт від потужного наукового медичного закладу залишається лише головний корпус, де власне і розташовується зараз Національний музей медицини України, двері якого для відвідувачів відчинили у 1973 році (а от урочисте відкриття відбулося майже на 10 років пізніше — у жовтні 1982-го) завдяки ініціативі й наполегливості професора кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров’я Київського медичного інституту Олександра Грандо.
За словами завідувача науково-методичного відділу Василя Догузова, спочатку музей створювали для медичної спільноти, здебільшого — студентів-медиків. Проте відкриття, яке приурочили до 1500-річчя Києва, зробило його надзвичайно популярним. Уже на той час музей мав унікальну технічну складову, в основі якої — новітня концепція музеєзнавства, що давала змогу використовувати науково-методичні та документальні матеріали й експонати в комплексі з архітектурними, художньо-технічними і аудіовізуальними засобами (які, до речі, представлені трьома мовами — українською, англійською та російською). Крім стендової експозиції було створено оригінальні інтер’єри з фігурами відомих учених і лікарів та діорами, присвячені найвизначнішим подіям в українській медицині. Не дивно, що музей приваблював представників радянської еліти й іноземних високопосадовців. Зокрема, тут побував екс-президент Франції Жак Ширак і знаменитий американський мільярдер та філантроп Арманд Хамер. Він завітав до музею о 3-й ночі 1986 року зі своїм зятем, доктором Робертом Гейлом, котрий приїздив допомагати постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС.
Незалежність — вміння бути конкурентоспроможними
За роки незалежності України колекція експонатів розширилася, дещо змістилися акценти в подачі інформації. Зокрема, створено діорамний комплекс про Голодомор в Україні (1932-1933 роки) та репресії лікарів і вчених у період тоталітарного режиму (1937 рік). Також за допомогою діорам, експонатів і фотографій відтворено події, пов’язані з Чорнобильською трагедією. Експозиція новітнього залу закінчується діяльністю створеної в 90-ті роки Національної академії медичних наук України й останніми досягненнями сучасної медичної науки в країні.
«Загалом експозиції охоплюють усю історію медицини — від доісторичних часів до сучасності. Тут можна побачити черепи зі слідами трепанації, яким уже 4-4,5 тис. років. Вони були знайдені під час розкопок на півдні України в Миколаївській та Херсонській областях, — розповідає Василь Догузов. — Лікарі мають можливість на власні очі побачити, як розвивалася медицина з найдавніших часів до сьогодення, як лікували найпоширеніші хвороби, порівняти роль і суспільне становище лікаря в різні епохи. Крім того, ми постійно розширюємо межі експозицій, робимо їх доступнішими. Зокрема, останні 2-3 роки майже половина відвідувачів музею — діти. Причина такої зацікавленості — театралізовані ігрові екскурсії, котрі надзвичайно популярні у дітей. Варто зауважити: усі вони розроблені нашими працівниками, які самостійно пишуть сценарії та створюють костюми».
Держава мало опікується наповненням музею. Більшість тутешніх експонатів — подарунки з приватних колекцій лікарів. І зараз працівники установи знову клопочуться поповненням: збирають матеріали для відкриття експозиції, присвяченої подіям на Сході України.
«У радянські часи все фінансувалося за кошти державного бюджету. Зараз із бюджету оплачується лише заробітна плата та комунальні послуги. На всі інші потреби музей заробляє самостійно: за рахунок екскурсій та спільного проведення заходів. За власний кошт або за підтримки спонсорів музейники також видають наукові праці з історії медицини, — розповідає Василь Догузов. — Крім того, орієнтовно раз на два роки ми намагаємося видавати об’ємну працю (ред. — книги) з цієї тематики. Це може бути персонально наше видання або у співавторстві з інститутами, медичними університетами, приватними клініками. Здебільшого зосереджуємо увагу на медичній біографістиці, історії установ (як медичних, так і управління охорони здоров’я). Також поза увагою не залишається і написання тематичних статей, присвячених окремим галузям (наприклад, історії акушерства, хірургії, неврології тощо). За рік публікуємо близько 12-15 матеріалів. Друкуємося як в українських, так і закордонних періодичних виданнях, зокрема у профільних журналах, бюлетені Європейської асоціації музеїв історії медицини. Варто зауважити: історія української медицини дуже цікавить закордонні видання. Наприклад, у мене вийшла стаття в Міжнародному журналі психічного здоров’я, присвячена історії винищення психічно хворих за часів німецької окупації. У ній розповідається про те, як вчені, що працювали на гітлерівську Німеччину, створили ідеологічне підґрунтя, згідно з яким після захоплення чергового міста, як то Київ, Харків, Вінниця, айнзатцгрупи збирали і системно знищували психічно хворих, аби ті «не тягнули суспільство вниз». Відомості про розстріли в Бабиному Яру, фізичне знищення медиків, які намагалися врятувати психічно хворих пацієнтів (ховали в себе вдома, вмовляли родичів забирати їх додому), досі маловивчені і потребують висвітлення».
Крім того, понад 20 років музей входить до Європейської асоціації музеїв історії медичних наук (EAMHMS), тому в його приміщенні систематично проводять міжнародні наукові семінари.
Секрети Анатомічного театру
За приміщенням Національного музею медицини України тягнеться шлейф містичних історій. Розповідають, що в порожніх кімнатах будівлі чути стогони, уночі — гучні кроки і шарудіння, деякі відвідувачі будинку без причини непритомніють, а працівники бачать розмиті обриси примар і привидів.
«Уся ця місцевість, Афанасіїв яр, користувалася не дуже доброю славою в ХІХ ст.
По-перше, вона геологічно не дуже стабільна: навколо яри, пагорби, ями, тому під час будівництва постійно доводилося вдаватися до її перепланування. Коли в 1853 році було завершено зведення головної будівлі Анатомічного театру (по суті, наукового моргу), це був не надто заселений район — тут стояло всього кілька хаток.
По-друге, у будівлі є підвал (у деяких джерелах його ще називають «лідник») — раніше тут зберігали трупи. Побудований він у 1904-1907 роках і розміщений на 11-метровій глибині. Говорять, що це одна з перших бетонних споруд такого масштабу в Києві. У 20-ті роки ХХ століття його закатали в асфальт, а знайшли через кілька десятиліть — наприкінці 80-х (під час відкриття у підвалі виявили людські хребці, ребра тощо). На жаль, зараз через технічний стан «лідника» його не можна відкрити для відвідувачів, хоча з наукової та інженерної точки зору це цінна й цікава локація. Саме ці фактори стали причиною появи містичних історій», — досить буденно пояснює зустріч із «привидами і примарами», які бентежать не одне покоління киян, Василь Догузов.
Перманентне очікування держфінансування
Будівля Національного музею медицини України ніколи не бачила капітального ремонту, а якщо бути точними — більше 160 років. Свого часу, щоб зрушити питання ремонту з мертвої точки і почати роботу над «вибиванням» фінансування, керівництву музею в судовому порядку вдалося домогтися передачі приміщення колишнього Анатомічного театру з балансу Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця на баланс Національного музею медицини. Тепер треба знайти кошти на капітальний ремонт. За словами директора музею Вадима Шипуліна, згідно з підрахунками потрібно близько 120 млн грн.
«За час перебування на посаді директора Національного музею медицини України я безліч разів намагався вибити кошти на капітальний ремонт приміщення. Кілька разів мені це навіть вдавалося, але постійні зміни економічних реалій та керівництва Міністерства охорони здоров’я призвели до того, що до ремонту справа так і не дійшла. Максимум, на що спромоглися — це проект, який із часом застарів. Цього року ми взяли участь у конкурсі інвестиційних проектів. Уже відбулося засідання конкурсної комісії під головуванням Першого віце-прем’єр-міністра України — міністра економічного розвитку і торгівлі Степана Кубіва. Нам повідомили, що в рамках трирічного гранта ми регулярно отримуватимемо кошти на виконання ремонтно-реставраційних робіт», — розповідає Вадим Шипулін.
І справді, у червні 2017 року на засіданні Міжвідомчої комісії з питань державних інвестиційних проектів одноголосно прийняте рішення про розробку та реалізацію державного інвестиційного проекту за рахунок капітальних вкладень із 2018 року на «Ремонтно-реставраційні роботи по пам’ятці архітектури ХІХ ст. будівлі Національного музею медицини України (Анатомічний театр арх. О. Беретті — 1853 рік)». Тобто держава пообіцяла надати фінансування на капремонт будівлі протягом 2018-2022 років. На реалізацію проекту передбачили 113,77 млн грн. Проте в Закон України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» ці видатки не внесено. Тому питання про те, чи виконає свою обіцянку держава, а якщо і виконає, то коли, й досі залишається відкритим. А тим часом музей продовжує працювати, незважаючи на тріщини і дах, що протікає, за власний кошт робить косметичні ремонти й замінює тепломережі, планує найближчим часом відкрити квест-кімнату і все сподівається: держава знайде обіцяні гроші на капітальний ремонт.
Здавалося б, проблем у медичній галузі настільки багато, що питання капітального ремонту Національного музею медицини України зовсім не на часі. Проте, якщо бути відвертим, питання культури й історії в нашій державі завжди не на часі, аж доки в один момент не озирнешся і побачиш: пам’ятки архітектури напівзруйновані, медики забули, чому вони прийшли у професію, і живуть за рахунок хабарів, а пропаганда робить зі співвітчизників сепаратистів. Але тоді виділяти кошти на будь-які капітальні ремонти буде вже запізно, бо ми самі лежатимемо на руїнах історії.
Тетяна КОЛІСНИК, «ВЗ»
