Сьогодення диктує жорсткі умови людству і дедалі більше намагається зламати природні стереотипи й ритми: сучасна людина рухається значно менше, ніж її предок ще якихось 100 років тому. Але все має свою ціну і за гіподинамію нам доводиться розплачуватися зниженням метаболізму, порушенням трофіки та ранньою дегенерацією клітин та тканин. Такі зміни суттєво впливають на опорно-рухову систему, викликаючи різні патологічні стани. Однією з найпоширеніших проблем в цьому аспекті є стан, що відомий широкому загалу як остеохондроз.
Як запобігти ускладненням та що може запропонувати сучасна медицина, розповідає лікар-невролог клініки вертеброневрології та кінезіотерапії Prima Vertebra, дійсний член Української асоціації з вивчення болю, Асоціації превентивної та антиейджинг медицини Катерина Шмаргальова.
Що таке остеохондроз?
Катерина ШМАРГАЛЬОВА, лікар-невролог клініки вертеброневрології та кінезіотерапії Prima Vertebra, дійсний член Української асоціації з вивчення болю, Асоціації превентивної та антиейджинг медицини Наш хребет першим відчув наслідки малорухливого способу життя. Нині остеохондроз, або більш влучне та патогенетичне його ім’я у МКБ-10, дегенеративно-дистрофічні зміни хребта, з патології, більш притаманній літнім людям, перетворився на серйозну проблему для більшості людей працездатного віку. Навіть у підлітків ми досить часто знаходимо такі зміни з відповідними клінічними проявами. Тож не дивно, що кожен день на прийомі у сімейного лікаря значну частку пацієнтів становлять люди зі скаргами на біль у спині чи шиї. На перший погляд, біль у попереку зустрічається значно частіше, але таке враження складається тому, що ураження шийного відділу, як хамелеон, часто маскуються під головний біль, зниження гостроти зору, підвищенням артеріального тиску чи навіть панічні атаки.
Які зміни відбуваються у хребті
Першим на хронічні травматичні ураження (піднімання великої ваги, довге статичне або нефізіологічне динамічне навантаження), відсутність якісного відпочинку і сну реагує міжхребцевий диск. Його м’яка частина – пульпозне ядро, що забезпечує амортизацію, поступово дегідратується, знижуючи висоту стояння сусідніх хребців та перенавантажуючи волокна фіброзного кільця, яке утримує його в середині диска. Коли ресурс і цієї ланки вичерпується, диск не тільки зменшує амортизацію, а й на місці ушкодженого – стоншеного – фіброзного кільця поступово формує пролапс, або славнозвісну протрузію. Досить часто ці протрузії розташовуються біля місця виходу нервового корінця, подразнення або компресія якого викликає біль і змушує пацієнта нарешті звернутись до лікаря. Але якщо лікування не було ефективним або хворий не дотримався рекомендацій лікаря, то згодом фіброзне кільце не витримує, волокна його розриваються й пульпозне ядро виходить за межі диска, не лише здавлюючи нервові корінці та відшаровуючи зв’язки, а й викликаючи набряк і запалення у постраждалій ділянці. Так виглядає кила міжхребцевого диска.
Всі ці зміни провокують відносну нестабільність хребетного сегменту (суміжних хребців та диску між ними), що загрожує порушенням постави та руху. В цих умовах організм вимушений йти на крайні заходи і відрощувати кісткові вирости на тілах хребців (остеофіти), які дещо стабілізують становище, але викликають спондильоз. Згодом, при зменшенні рухливості хребетно-рухового сегменту з’являється й артроз маленьких міжхребцевих суглобів (спонділоартроз), що не тільки дає клінічний прояв у вигляді «ранкової скутості» та болю, а ще й замикає патологічне коло: зменшення рухливості – гіпотрофія – дегенерація.
Поширені симптоми остеохондрозу шийного відділу хребта
- Біль, найчастіше ниючий, що може локалізуватися не лише у шиї, а й у потиличній ділянці, у плечовому суглобі чи у руці. Амплітудні рухи у шийному відділі хребта здатні значно підвищувати інтенсивність цього болю, а за наявності секвестрованої кили міжхребцевого диску біль може провокувати навіть зміна положення (вертикалізація) пацієнта.
- Не треба забувати й про міофасціальний больовий синдром, що характеризується тонічним напруженням мускулатури шиї та скальпу, а також формуванням специфічних тригерних зон. Пальпаторне подразнення тригеру у м’язах здатне не тільки значно підсилювати біль, але й тягне з собою каскад вазомоторних та вегетативних змін.
За умови ігнорування симптомів та бездіяльності хворого біль із симптому переростає у самостійне захворювання, стає нестерпним, пекучим, забираючи спокій та сон. Такий різновид болю ми називаємо нейропатичним і лікувати його за допомогою НПВП недоречно.
- Якщо страждають чутливі волокна нервового корінця, то в хворого з’являється ще й оніміння, відчуття затерплості, або характерного «повзання мурашок» в тій ділянці шкіри, яку він іннервує.
- Зважаючи на специфічне розташування у кістковому каналі, досить часто при дегенеративних змінах шийного відділу страждає і хребтова артерія. В залежності від ступеня її компресії, наявності атеросклеротичних бляшок або вродженої гіпоплазії чи патологічної звитості, спектр клінічних проявів варіює від «мушок перед очима», запаморочення та легкого шуму у вухах до грізного ангіоспастичного стану у вертебро-базілярному басейні.
- Синдром хребтової артерії (з подразненням симпатичного сплетіння, що охоплює цю судину) також часто призводить до симптоматичної артеріальної гіпертензії та ішемії стовбурових відділів головного мозку, що проявляється вегетативною дисфункцією, емоційною лабільністю, порушенням сну, панічними атаками та навіть втратою свідомості, або навпаки – раптовою втратою м’язового тонусу при збереженні свідомості (дроп-атаки).
- Часто пацієнти з дегенеративно-дистрофічними змінами хребта скаржаться на характерний «хрускіт», «клацання» у шийному відділі при поворотах голови. І хоча вчені за допомогою МРТ-сканування у режимі реального часу довели, що хрускіт ми чуємо через формування пухирців з розчиненого у синовіальній рідини газу при тимчасовій дефігурації суглоба та розтягненні капсули. Проте, не треба захоплюватись і щодня видавати «мелодію суглоба», особливо на рівні шиї. Такі «вправи» підвищують ризик розвитку нестабільності та травмування великих нервових та судинних стовбурів.
Сучасні методи діагностики денегеративно-дистрофічних змін
Найінформативнішим діагностичним методом в наш час вважається МРТ шийного відділу хребта. За умови використання високотеслового томографу (від 1,5 Тл та вище) ми можемо отримати досить чіткі зрізи у сагітальній та фронтальній площині, що дає змогу оцінити не тільки просторове співвідношення морфологічних структур (хребців, зв’язок, міжхребцевого диску, спинного мозку, артерій, тощо), а й їх функціональний стан на момент обстеження (дегідратацію, ангіоспазм, наявність артрозу у фасеткових суглобах, компресію корінця або мієлопатію).
За наявності протипоказань до МРТ можна скористатись КТ або функціональною рентгенографією. Треба пам’ятати, що ці методи дослідження несуть певне променеве навантаження та «добре бачать» зміни у кістковій системі, проте показують лише непрямі ознаки дегенерації міжхребцевого диску та змін зв’язкового апарату хребта.
У разі залучення у патологічний процес хребтової артерії багато інформації може надати ультразвукова доплерографія судин голови та шиї, яку можна доповнити виконанням ротаційних проб. Так ми не лише побачимо швидкість та наповнення кровотоку у судинах, а й зможемо оцінити стан інтими, наявність патологічної звитості, турбулентних токів крові тощо.
Лікування та профілактика: головні акценти
Звісно, методи та об’єми лікування напряму залежать від ступеня важкості стану хворого, клінічної картини та морфологічного субстрату хвороби. Зазвичай пацієнтам призначають нестероїдні протизапальні засоби, вітаміни групи В та хондропротектори. Інколи необхідно залучити й вазоактивні речовини з метою покращення мікроциркуляції та венозного відтоку. Але не треба нехтувати і такими методами, як лікувальний масаж, різноманітні фізіотерапевтичні процедури (магнітолазерна терапія, електроміостимуляція, ультрафонофорез тощо). За наявності великої секвестрованої кили міжхребцевого диску, або при формуванні стенозу хребтового каналу з компресією спинного мозку потрібна консультація нейрохірурга з метою вирішення подальшої терапевтичної тактики.
Дуже важливо після зняття болю, запалення та спазму професійно провести реабілітацію пацієнта, пояснити необхідність лікувальної фізкультури та навчити правильному виконанню комплексу спеціальних вправ.
Читайте також – Остеохондроз грудного відділу хребта – від дегенерації диску до генетичної хвороби.
