Озон від 100 хвороб

У 1840 р. швейцарський хімік Християн Фрідріх Шенбейн відкрив і описав озон. У медичній практиці його почали застосовувати під час війни — як антисептичний засіб. Однак з появою нових сильнодіючих антибіотиків інтерес до озонотерапії незаслужено згас. Через кілька десятиліть стало очевидно: застосування антибіотиків у низці випадків недоцільне. І тут згадали про лікувальні властивості озону. Почалися великі та систематичні дослідження застосування озонотерапії при багатьох нозологіях.

Методики застосування

Нині озонотерапію з успіхом використовують лікарі Європи та Америки. Методики застосування озону відпрацьовані роками, вони високоефективні й у досвідчених руках абсолютно безпечні. Під час внутрішньовенної озонотерапії використовують звичайний фізіологічний розчин хлориду натрію, через який пропускається озон, — киснева суміш із концентрацією озону 4-6 мг/л. Свої цілющі властивості розчин зберігає протягом 20 хвилин після насичення, тому лікування доцільно проводити в умовах клініки, де є апарат озонотерапії. Сеанс являє собою звичайне внутрішньовенне вливання (крапельницю). Процедура займає близько 15 хвилин. Така методика лікування вважається найефективнішою.

Озонова аутогемотерапія починається з взяття венозної крові пацієнта (від 50 до 150 мл), яку поміщають у спеціальний контейнер з ліками, що перешкоджає її згортанню. Потім туди вводять киснево-озонову газову суміш (50-300 мл із концентрацією озону 5-30 мкг/мл). Згідно з цією методикою вміст контейнера ретельно перемішують і вводять пацієнту внутрішньовенно.

Для зовнішнього застосування використовують озоновану рослинну олію, котру готують з очищеної соняшникової, оливкової та кукурудзяної з концентрацією озону відповідно до конкретного захворювання. Олію можна застосовувати тривало, концентрація озону зберігається 3 місяці (за кімнатної температури) або протягом 2 років (у разі перебування в холодильнику).

Ефект озонотерапії обумовлюється високим відновним потенціалом газу, що забезпечує подвійний механізм його дії: перший — системний, який сприяє синтезу та перетворенню біологічно активних речовин, посиленню активності імунних клітин, поліпшенню властивостей крові, другий — місцевий, котрий зумовлює знищення бактерій, вірусів і грибів.

Неврологія

Основними показаннями до застосування озонотерапії є неврологічні прояви остеохонд­розу хребта, спондилоартроз, міжхребцеві грижі, артрози великих і дрібних суглобів, поліо-стеоартроз, міофасціальний синдром, компресійно-ішемічні нейропатії. Використання озонотерапії в комплексному лікуванні хворих з надсегментарними вегетативними порушеннями значно поліпшує їх самопочуття, позбавляє головного болю або зменшує його інтенсивність, знижує частоту та силу вегетативних кризів, нормалізує сон, підвищує настрій, зменшує метеозалежість шляхом нормалізації адаптаційних реакцій. Озонотерапія чинить вегетомодулюючу дію, посилює первинно знижену вегетативну реактивність. Окрім поліпшення функціонування мембран нейронів, нормалізації реологічних показників крові спостерігають знеболювальний ефект інфузії озону завдяки втручанню в метаболізм основних медіаторів ноци- й антиноцицептивних систем головного мозку.

Гастроентерологія

Одним з найважливіших напрямків застосування озону є лікування гепатиту. Газ справляє виражений антивірусний ефект, котрий проявляється як безпосередньо через вплив озону на вірус, так і опосередковано — через вплив на вірус пероксидів, що утворюються внаслідок його взаємодії з біологічними структурами організму. Озон стимулює фагоцитоз, захищає здорові клітини, одночасно підвищуючи елімінацію клітин, уражених вірусом. При хронічному вірусному гепатиті курс лікування включає 12 сеансів. Нормалізація клінічних і лабораторних проявів гострого вірусного гепатиту відбувається протягом 1-2 тижнів.

При хронічному гепатиті, цирозі печінки проводять сеанси озонотерапії з дозою озону 2-6 мг 1-2 рази на тиждень (20-25 сеансів). Основним методом є внутрішньовенне крапельне введення озонованого фізіологічного розчину або аутогемотерапія. Жодного негативного впливу озону на слизову оболонку шлунка та дванадцятипалої кишки під час лікування не виявлено.

Озон з успіхом застосовують і при лікуванні хвороби Крона. Ефективність у цьому випадку визначається тим, що порівняно з антибіотиками озон проявляє свою активність не тільки щодо мікроорганізмів, а й щодо грибів і вірусів. При цьому не розвивається резистентності мікрофлори.

При хронічному коліті різної етіології рекомендують застосування газоподібного озону (200-500 мл газової суміші з концентрацією озону до 60 мкг/мл), клізм з розчиненим озоном, внутрішньовенне введення озонованого фізіологічного розчину. При гострому та хронічному панк­реатиті призначають внутрішньовенне введення озонованого фізіологічного розчину, аутогемотерапію, вживання озонованої води.

Цікавими є результати досліджень щодо застосування озону при виразковій хворобі. Ерадикація Helicobacter pylori відбувається краще, коли препарати субцитрату вісмуту використовують разом з внутрішньовенним уведенням озону. Найефективнішою є така схема: омепразол (по 20 мг 1 раз на ніч), препарати субцитрату вісмуту та внутрішньовенне краплинне введення озонованого фізіологічного розчину. Після такої терапії Helicobacter pylori виявляли тільки у 2% хворих. Протягом 3 років проліковані пацієнти перебували під постійним спостереженням: кількість рецидивів у разі застосування озону була знач­но нижчою, ніж у разі використання традиційної терапії. Терапевтична дія озону в лікуванні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки вірогідно проявляється через стимуляцію імунної системи, мікроциркуляції та антиоксидантного захисту, що в комплексі з антихелікобактерною дією препаратів вісмуту сприяє значному покращенню стану хворого без застосування антибактеріальних препаратів і зменшенню кількості випадків рецидиву захворювання.

Ендокринологія

Озонотерапія в комплексному лікуванні цукрового діабету та його ускладнень за ефективністю посідає одне з провідних місць. Медичний озон підвищує проникність клітинних мембран для глюкози, що досягається шляхом стимуляції пентозофосфатного шунта й аеробного гліколізу, які пригнічуються при цьому захворюванні. Це сприяє зниженню гіперглікемії за рахунок кращого надход­ження глюкози в тканини. Відбувається окислення глюкози до кінцевих продуктів, а в результаті відновлюється основна функція вуглеводів — енергетична. Дуже важливо, що під дією озону активніше відбувається обмін глюкози в еритроцитах, поліпшується віддача гемоглобіном кисню тканинам, усувається гіпоксія, що відіграє чи не ключову роль у процесі лікування. Озонотерапія запобігає розвитку та прогресуванню процесів, пов’язаних з низьким надходженням глюкози в клітину, таких як нейропатії, артропатії, ангіопатії. Необхідно враховувати імуномодулюючу дію озону, особливо при інсулінозалежній формі цук­рового діабету, що супроводжується хронічними інфекціями та гнійничковими ураженнями на тлі пригніченого імунітету.

Основа терапії — 10-14 внутрішньовенних інфузій озону, які проводяться через день. Вони можуть бути замінені ректальними введеннями озону за тією самою схемою. У зв’язку з тим, що озоново-киснева суміш чинить гіпоглікемічну дію, під час лікування необхідний контроль рівня глюкози в крові та корекція дози цукрознижувальних препаратів, кількість яких у процесі терапії в середньому вдається знизити на 15-20% від початкової. Повторні курси озонотерапії при діабеті рекомендується проводити через 3-6 місяців. Побічних ефектів під час лікування не спостерігається.

Алергологія

Нині тривають широкомасштабні дослідження ефективності застосування озонотерапії в алергології в університетах Відня, Майнца та Франкфурта-на-Майні. При лікуванні алергічних захворювань озоном активізуються антиоксидантні системи організму, що сприяє виведенню можливих антигенів, усувається метаболічна інтоксикація та зменшується сенсибілізація. Також озон забезпечує виникнення від’ємного заряду мембран еритроцитів. Це запобігає їх склеюванню — поліпшуються процеси мікроциркуляції й обміну речовин, повноцінно реалізується доставка до тканин кисню і виведення вуглекислого газу. Усе це зменшує прояви симптомів алергії. Крім того, алергія зав­жди супроводжується запальним процесом за рахунок гіперактивації імунітету на власні клітини та тканини. Потрапляючи в організм, озон взаємодіє з клітинним і гуморальним імунітетом, сприяючи нормалізації його функцій.

Акушерство та гінекологія

Це найблагодатніша галузь для терапевтичних можливостей озонотерапії. Перелік показань до озонотерапії в акушерстві та гінекології такий самий широкий, як і сукупність клінічних ситуацій, що вимагають поліпшення макро- і мікрогемоциркуляції, стимуляції гормонопродукуючої функції плаценти, корекції імунологічного статусу або процесів ліпопероксидації. Найдоцільніше застосовувати озонотерапію при звичному невиношуванні вагітності, анемії вагітних, фетоплацентарній недостатності, запальних захворюваннях внутрішніх статевих органів. При зовнішньому застосуванні високих концентрацій озону його значний окислювальний потенціал забезпечує бактерицидний, фунгіцидний і вірусоцидний ефекти щодо основ­них видів грампозитивних і грамнегативних бактерій, вірусів, грибів, а також низки патогенних найпростіших. Внутрішньовенне крапельне введення озонованого фізіологічного розчину добре переноситься пацієнтками, особливо підходить для лікування акушерських ускладнень. Внутрішньоматкові маніпуляції з озоном використовують у лікуванні гострих, підгострих і хронічних ендометритів. Аплікації озонованої оливкової олії ефективні при запальних процесах нижніх відділів статевих органів.

Кардіологія

Найчастіше озонотерапію застосовують при серцево-судинній недостатності, ішемічній хворобі серця, стенокардії, аритмії, гіпертонічній хворобі, атеросклерозі. Озон усуває дисбаланс між процесами окислення ліпідів й антиоксидантною захисною системою організму, активує діяльність ферментативної системи, що сприяє гальмуванню основного пускового атеросклеротичного механізму — реакцій вільних радикалів — і запобігає ушкодженню тканин міокарда. Активний кисень справляє позитивний вплив на систему гемостазу в цілому, знижуючи здатність крові до згортання й перешкоджаючи утворенню тромбів усередині судин. А це особ­ливо важливо для ділянок з уповільненим кровотоком. Таким чином, пацієнти з ішемічною хворобою серця отримують необхідне доповне­ня до комплексу лікування та реабілітації.

Озон також сприяє активізації метаболічних процесів в еритроцитах. Відбувається зниження в’язкості їх мембрани, у результаті — полегшується процес вивільнення кисню з еритроцитів у прилеглі тканини та забезпечується його краще використання. Зрештою усувається гіпоксія та відновлюються функції клітин. Результатом впливу терапевтичних доз озонокисневої суміші є поліпшення току крові й мікроциркуляції, що забезпечує терапевтичний ефект лікування.

У хворих з ішемічною хворобою серця окислювальну терапію проводять на тлі раніше призначеного медикаментозного лікування. З урахуванням того, як відбуваються стабілізація та поліпшення стану пацієнтів, у ході лікування дозу лікарських препаратів поступово знижують.

Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»