Леся БРАЦЮНЬ, виконавчий директор Всеукраїнської ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, асистент кафедри паліативної та хоспісної допомоги НМАПО імені П.Л. Шупика
Нагадуємо читачам газети «Ваше здоров’я», що ВГО «Всеукраїнська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги» створена наприкінці 2010 року, вона об’єднала у своїх рядах практикуючих у сфері надання паліативної допомоги медичних працівників, науковців, психологів, представників духовенства, волонтерів та всіх тих, кому не байдужі страждання хворих із невиліковними недугами в кінцевій стадії перебігу хвороби. Основне завдання, яке поставила перед собою організація, – привернення уваги держави та громадськості до розвитку та належної якості надання паліативної допомоги в Україні.
Паліативна допомога – це один із найважливіших напрямків в охороні здоров’я. Увесь комплекс заходів, який включає паліативний догляд, спрямований на полегшення страждань хворого, збереження його людської гідності та підтримку якості життя в його фінальному періоді. Головними завданнями паліативної допомоги є позбавлення від болю, усунення або зменшення розладів життєдіяльності та інших важких проявів хвороби, догляд, психологічна, юридична, соціальна та духовна допомога пацієнту і його рідним, як в умовах спеціалізованого медико-соціального закладу – хоспісу, так і вдома. Оскільки подолання больового синдрому є обов’язковою та неодмінною складовою ведення онкологічних та інших хворих, особливо в фінальному періоді життя, пропонуємо розпочати обговорення саме з теми знеболення.
Наша громадська організація поставила перед собою два основні завдання: перше – змінити ситуацію з доступом до знеболення, друге – добитися від держави дозволу використовувати таблетований морфін.
Хочу нагадати, що при МОЗ України створено робочу групу для напрацювання змін нормативно-правових документів щодо доступності до знеболювальних препаратів, співголовою якої є Василь Князевич.
Позиція Василя Князевича, голови Правління Ліги, чітка і прозора: «Для нас визначальним приорітетом є припинення знущань над хворими, які не отримують адекватного знеболення. Наша задача дати лікарю можливість використовувати всі доступні засоби, щоб допомагати хворому. Необхідно підвищити роль і відповідальність лікаря за свою професійну діяльність. Зняти з медицини парадигму злочину у сфері обігу наркотичних засобів. Тобто створити баланс доступності й контролю лікарських засобів, що містять наркотичні речовини».
Ліга займається розробкою та просуванням проекту Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я України». Координує цей напрямок у МОЗ перший заступник міністра охорони здоров’я Раїса Моісеєнко.
На сторінках газети в окремій рубриці «Паліативна допомога» ми бажаємо розпочати обговорення цієї Постанови, основних понятійних визначень у сфері паліативної допомоги, а також поділитися тим практичним досвідом, який у нас в Україні набутий протягом 15 років від початку заснування перших хоспісів. Якщо паліативна допомога як добре налагоджена система з чітко виписаними правилами, настановами, протоколами ще не існує, то все ж таки є досвід практикуючих медичних та соціальних працівників, богопосвячених осіб, психологів та волонтерів у наданні допомоги паліативним пацієнтам та супроводі їхніх родин, який може стати в пригоді тим, хто сьогодні тільки починає вивчення та надання такої допомоги.
Які схеми знеболення слід застосовувати, якими наявними та доступними лікарськими засобами слід користуватися для контролювання хронічного больового синдрому в паліативних пацієнтів, тим самим зменшуючи їхні страждання та покращуючи якість життя, поділилася головний лікар Івано-Франківської обласної лікарні «Хоспіс», член Правління Ліги Людмила Іванівна Андріїшин.
Основні терміни і поняття
Уперше термін «паліативна допомога» як окремий вид медичної допомоги визначено в Законі України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги», стаття 35-4, від 07.07.2011 року:
«На останніх стадіях перебігу невиліковних захворювань пацієнтам надається паліативна допомога, яка включає комплекс заходів, спрямованих на полегшення фізичних та емоційних страждань пацієнтів, а також надання психосоціальної і моральної підтримки членам їхніх сімей. Паліативна допомога надається безоплатно за направленням закладу охорони здоров’я, в якому пацієнтові надавалася вторинна (спеціалізована) чи третинна (високоспеціалізована) медична допомога, з яким укладено договір про медичне обслуговування населення. Порядок надання паліативної допомоги та перелік медичних показань для її надання визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я».
Наказ МОЗ України від 07.11.2011 №768 «Про затвердження табелів матеріально-технічного оснащення та штатного розпису закладу охорони здоров’я «Хоспіс», виїзної бригади з надання паліативної допомоги «Хоспіс вдома», паліативного відділення» визначає такі поняття:
Паліативна допомога – це комплекс заходів, спрямованих на поліпшення якості життя пацієнтів і членів їхніх родин, запобігання та полегшення фізичних та емоційних страждань пацієнтів шляхом раннього виявлення і діагностування симптомів болю та розладів життєдіяльності, проведення адекватних лікувальних заходів, симптоматичної терапії та догляду, надання психологічної, соціальної, духовної підтримки, незалежно від захворювання, віку, соціального статусу, національності, релігійних та політичних переконань, місця проживання пацієнта тощо.
Паліативні пацієнти – пацієнти усіх вікових груп із прогнозованою тривалістю життя, які страждають від невиліковних прогресуючих захворювань, що не можуть бути вилікувані сучасними і доступними методами та засобами, і супроводжуються вираженими больовими симптомами, тяжкими розладами життєдіяльності, потребують медичної допомоги, догляду, психологічної, соціальної, духовної підтримки (далі – пацієнти).
Паліативну допомогу можна надавати в наступних формах: удома, на денному стаціонарі, у паліативних відділеннях лікарень, хоспісах.
Хоспіс – це заклад охорони здоров’я незалежно від форми власності, що забезпечує цілодобове надання паліативної допомоги та психологічної, соціальної і духовної підтримки пацієнтам і членам їхніх родин (далі – «Хоспіс»).
Прогнозована тривалість життя – період із моменту встановлення діагнозу невиліковного захворювання до природного завершення життя пацієнта; тривалість цього періоду може варіювати від декількох років до тижнів (або рідше – діб).
