Парламентські слухання про реформу охорони здоров’я мають відбутися 16 грудня (Постанова ВР України від 24.11.2015 р. №810-VIII). За таке рішення 25 листопада проголосували 255 із 337 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі. Ініціював проведення слухань і відповідає за їх підготовку Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, а точніше — його Голова О. Богомолець. Чи зрушить це процес з мертвої точки?
Нагадаємо: реформа охорони здоров’я мала стартувати влітку цього року, і тоді вже у 2016 р. усі бюджетні лікарні та поліклініки України набули б статусу комунальних або державних підприємств. У такий спосіб команда Квіташвілі намагалася вирішити проблеми з недофінансуванням медичної галузі, що через відсутність грошей балансує на межі колапсу. Мали б модернізуватися принципи фінансування медичних установ, і від нинішньої системи оплати за кількість ліжко-місць планувалося перейти до оплати за конкретно надану медичну допомогу. Саме цей крок сприяв би ефективнішому використанню наявних коштів. Для цього потрібно було б прийняти низку відповідних законопроектів. Із цією метою МОЗ іще в липні цього року подало до Парламенту законопроекти №2309а, 2310а, 2311а, спрямовані на зміну радянських підходів до господарської діяльності медичних закладів. Вони передбачають заборону скорочення наявної мережі державних і комунальних закладів охорони здоров’я та їх приватизації, відстоюють збереження податкового статусу без збільшення податкового навантаження на прибуток. Але законопроекти тричі заблоковувалися профільним Комітетом і не виноситимуться на грудневі слухання.
Потребують прийняття в другому читанні й законопроекти №1164, 1332, які передбачають підвищення заробітної плати певним категоріям медичних працівників (зокрема фахівцям екстреної медичної допомоги) та надбавки за вислугу років, залежно від стажу роботи, тощо.
Саме на прийняття цих законів, що дають змогу закласти необхідні видатки до державного бюджету, а не на абстрактні слухання чекає медична спільнота.
Також у залі Парламенту не ставитиметься на голосування розпіарений у Комітеті альтернативний законопроект Олега Мусія, який, начебто, усував спірні моменти у законопроектах МОЗ, але згодом навіть його прихильники назвали документ сирим і недосконалим.
До речі, на засіданні профільного Комітету 25 листопада розглядався ще один законопроект за авторством депутатів Ірини Сисоєнко та Костянтина Яриніча про внесення в Закон України «Про основи законодавства з питань охорони здоров’я» визначення «медична послуга». Більшість членів Комітету знову традиційно проголосували проти.
Ось яку заяву зробила з цього приводу заступник Голови Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, член фракції «Об’єднання «Самопоміч» Ірина Сисоєнко: «Однією з основних вимог суспільства до Верховної Ради VIII скликання було саме прийняття законів щодо реформування системи охорони здоров’я нашої країни. Бюджет на охорону здоров’я в Україні становить лише 3-3,8% від ВВП, тоді як в інших державах — 7% і вище. За кошти держбюджету потреби на медичне забезпечення можна покрити лише на 50%.
Усі говорять про страхову медицину, про необхідність переходити від системи фінансування медичних установ за кошторисом до фінансування за результатами діяльності медичних закладів і оплати за обсяг наданої медичної допомоги. Але як ми можемо здійснювати тарифікацію медичних послуг й оцінювати їх вартість, коли навіть такого визначення, як «медична послуга», у нас немає? Принцип «кошти з бюджету на інфраструктуру лікарень, опалення напівпорожніх корпусів лікарень» зовсім не зрозумілий для пацієнта, котрий хоче бачити в лікарні професійний медичний персонал, що одержує достойну зарплату й не заглядає до його кишені.
І тоді дійсно меддопомога буде платною, але для кого? Для держави! Держава зобов’язана оплачувати хоча б мінімальний пакет медичних послуг (невідкладна допомога, педіатрія, лікування інфекційних захворювань тощо) кожному з нас!
А зараз ми, тішачись, що все в нас безоплатно (згідно зі ст. 49 Конституції України), беремо до рук довжелезний перелік медикаментів, які потрібно придбати, перш ніж розпочати лікування.Кому легше від такого самообману?
І найголовніше… У бюджеті 2015 р. виділено 50 млн грн на психологічну реабілітацію учасників АТО. Державна служба не витратила й не витратить до кінця року жодної копійки із цих коштів через провалені тендери. Знаєте, чому? Бо неможливо закупити медичні послуги, оскільки не зрозуміло, що купувати, як сформувати кількість і вартість послуг на реабілітацію, як платити за це фахівцям?
А наприкінці року скажуть: «Держава погана, коштів на допомогу людям не виділяють!»
Але ж виділяють! Просто є політики, яких привели до влади ті самі хлопці, що сьогодні потребують психологічної реабілітації, і їм просто нецікаво приймати конкретні законопроекти, що швидко запустять роботу великого механізму. Чи потрібна така робота депутатів-законотворців?
Проте Комітет проголосував за проведення слухань у ВР України, які відповідно до закону мають винятково рекомендаційний характер. І через такі рекомендації та слухання в медичній галузі ще багато років усе лишатиметься без змін. В охороні здоров’я України зацементований Радянський Союз».
Так чого ж очікувати від парламентських слухань без розгляду цих законопроектів? Вочевидь, чергових гучних заяв про плачевну ситуацію в галузі, про горезвісну фарммафію та пустопорожньої спекулятивно-політичної балаканини.
За матеріалами УНІАН і Facebook
