Про це депутат фракції «Батьківщина», член Тимчасової слідчої комісії (ТСК) парламенту з розслідування фактів зловживання в Міністерстві охорони здоров’я заявив після оприлюднення результатів розслідування слідчою комісією фактів порушень законодавства при здійсненні державних закупівель, неефективного використання державних коштів та зловживань службовим становищем з боку посадових осіб Міністерства охорони здоров’я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров’я і фармацевтичній галузі. Нагадаємо, що ТСК Верховної Ради України із зазначених питань була створена 15 травня 2013 року. На останньому, шостому, засіданні ТСК, що відбулося 19.09.2013 року, було підбито підсумки її діяльності. За період своєї роботи комісія направила 320 запитів щодо надання матеріалів та інформації, необхідних для її роботи, до різних міністерств і відомств. На підставі опрацювання, аналізу й узагальнення отриманих відповідей ТСК дійшла невтішних висновків і висунула незручні запитання, відповіді на які має надати МОЗ України. І не тільки…
Чому нас уже небагато?
Медико-демографічна ситуація в Україні — справжня загроза національній безпеці, і цьому питанню присвячене чільне місце у звіті ТСК. Викликають тривогу незадовільний стан здоров’я населення країни, який проявляється у низькій народжуваності, високому рівні смертності (загальний коефіцієнт смертності в Україні становив у 2012 році 14,5 на 1000 осіб проти 6,7 в країнах-членах ЄС), від’ємному природному прирості населення (коефіцієнт природного скорочення населення у 2012 році в Україні становив 3,1%), зменшенні середньої очікуваної тривалості життя (у 2012 році вона становила лише 71 рік в Україні, а в більшості країн ЄС — 76 років), а також у високому рівні поширеності хронічних неінфекційних захворювань. У 2012 році наша країна втратила понад 663 тисячі громадян, третина з яких — люди працездатного і репродуктивного віку. У загальній структурі причин смертності лідирує серцево-судинна захворюваність, показник якої є одним із найвищих у світі — 65,8% (957,5 на 100 тис. осіб). Особливо непокоїть зростання рівня смертності від онкохвороб, який лише за останній рік зріс майже на 4,5% і нині перевищує відповідний показник у розвинутих країнах на 40% серед чоловіків працездатного віку, на 20% — серед жінок. Загалом ці два класи хвороб визначають майже 80% щорічних втрат населення нашої країни.
Втім, одним із найчутливіших індикаторів якості системи охорони здоров’я є показник смертності дітей віком до одного року. У 2012 році він майже вдвічі перевищував показники розвинутих європейських країн. При цьому в окремих областях України спостерігалось суттєве зростання малюкової смертності порівняно з 2011 роком: у Хмельницькій — майже на 50%, Донецькій — на 12%, Дніпропетровській — на 8%. Зауважте, що це відбувалося і в пілотних областях, де окрім «успішних реформ» змінити ситуацію на краще покликані були перинатальні центри!
На жаль, пілотні області у 2012 році стали ще й лідерами поширеності хвороб серед дорослого населення (найвищі його показники зареєстровано в місті Києві, Вінницькій, Дніпропетровській, Київській, Черкаській областях). У цілому по Україні за останні п’ять років рівень поширеності хвороб зріс на 31,1%. Найбільше це стосується вроджених аномалій — зростання на 12,3% (чи це не справжнє дзеркало «турботи» про здоров’я матері і дитини та наступних поколінь?), новоутворень — на 10,5%, хвороб ендокринної системи — на 8,1% та системи кровообігу — 5,6% («обжинки» курсу на профілактику?). Загалом, від 12 до 14 мільйонів жителів України страждають на серцево-судинні хвороби, у понад 1 мільйона українців діагностовано новоутворення, ще понад 1 мільйон 200 тисяч осіб хворіють на цукровий діабет, при цьому майже 200 тисяч із них є інсулінозалежними. Не дивно, що за станом здоров’я своїх громадян Україна посідає одне з найнижчих рейтингових місць у Європейському регіоні. І серед основних причин цього ганебного явища — вкрай низька якість медичного обслуговування, а також нерівність у доступі до послуг охорони здоров’я. ЇЇ свідченням стали й результати вибіркового опитування громадян представниками Державної служби статистики у жовтні 2012 року. Вражає те, що причиною 71-97% відмов від надання медичної допомоги, відвідування лікаря, придбання ліків або виробів медичного призначення опитувані назвали їх занадто високу вартість. І це в країні, де Конституція декларує безкоштовність медичної допомоги!
В Україні — вибіркове лікування?
На жаль, у нашій країні на папері залишаються не лише конституційні права громадян, а й виконання державних цільових програм у галузі охорони здоров’я. Більше того, МОЗ навіть не спромоглося належним чином визначити кількість хворих, що потребують того чи іншого лікування. Так, за даними Центру медичної статистки МОЗ та за інформацією з регіонів, яку отримала ТСК, станом на 01.01.2013 р. потребують лікування: 610 дітей з муковісцидозом; 11747 дітей-інвалідів зі спастичними формами дитячого церебрального паралічу; 24 дитини, хворі на мукополісахарідози; 91 дитина з первинними (вродженими) імунодефіцитами; 20 455 хворих на розсіяний склероз. Водночас Паспортом бюджетної програми на 2013 рік «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру» передбачено, що в межах відповідного бюджетного фінансування можливе забезпечення медикаментами: дітей з муковісцидозом — на 38,6% від реальної потреби, дітей, хворих на ДЦП — на 8,42%, дітей, хворих на мукополісахарідози — на 33,3%, із первинними (вродженими) імунодефіцитами — на 26,3%, хворих на розсіяний склероз — на 41,7% від потреби.
Аналіз стану виконання загальнодержавних цільових програм дає всі підстави стверджувати: без належної уваги залишаються навіть ті напрямки, які проголошуються пріоритетними для галузі охорони здоров’я. Передусім ідеться про боротьбу з туберкульозом — за поширеністю цього захворювання серед держав Європейського регіону Україна посідає друге місце. Стрімко збільшується захворюваність на мультирезистентну форму туберкульозу — за даними ВООЗ, Україна посідає 2-ге місце серед країн Європи за темпами її поширення та 4-те у світі за її поширенням у хворих з уперше виявленим туберкульозом.
Однак, як стверджує звіт ТСК, аналіз результатів виконання у 2012 році заходів з протидії захворюванню на туберкульоз свідчить про те, що частину з них МОЗ не виконало у запланованому обсязі.
Зокрема, у рамках виконання згаданої програми здійснювалась централізована закупівля препаратів для лікування туберкульозу. Однак через відсутність належного контролю з боку МОЗ за їх розподілом в окремих регіональних закладах охорони здоров’я утворилися залишки препаратів, які могли б забезпечити їх потребу на 3-6 років, але, враховуючи термін їх придатності, не можуть бути використаними. Водночас в інших регіонах такі препарати… відсутні. Мають місце випадки, коли МОЗ не забезпечило своєчасного розподілу таких медикаментів — порушення термінів їх постачання спричинило переривання курсу лікування хворих.
Неефективні управлінські рішення МОЗ України призвели до несвоєчасного проведення процедур закупівель протитуберкульозних препаратів і виробів медичного призначення для діагностики туберкульозу, що одночасно з необґрунтованим подовженням термінів постачання цих товарів стало причиною недостатнього забезпечення ними регіональних органів охорони здоров’я (у 2012 році — на рівні 60-75%).
Високий рівень захворюваності на туберкульоз і поширення його мультирезистентних форм обумовлені, насамперед, недостатньою ефективністю заходів, спрямованих на переривання ланцюга передання туберкульозної інфекції і несвоєчасним виявленням хворих на заразні форми, недотриманням схем лікування та кадровими проблемами.
Негативні наслідки мало і скорочення мережі протитуберкульозних закладів — було реорганізовано 4 протитуберкульозні диспансери в регіонах, кількість закладів, що мають фтизіатричні кабінети, зменшилась на 11. Ліжковий фонд протитуберкульозних диспансерів скорочено на 335 ліжок, туберкульозних лікарень — на 200 ліжок. Показово, що скорочення ліжкового фонду торкнулося навіть Херсонської області (скорочено 50 ліжок), яка є абсолютним лідером за рівнем захворюваності на туберкульоз в Україні! Доцільність усіх цих реформ ставлять під велике питання офіційні дані Державної служби статистики: у 2012 році на активний туберкульоз захворіло 30 958 українців, показник захворюваності становив 68,1 на 100 тис. населення, що на 1,3% більше, ніж у 2011 році.
Залишається високим і показник темпів приросту нових випадків ВІЛ-інфекції (у 2011 році — 3,6%), а також частка випадків захворювання на ВІЛ-інфекцію у віковій групі від 15 до 24 років (4,7%). Та попри те, що кількість зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції щороку збільшується, рівень доступу до послуг із лікування, особливо серед представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, є низьким. За даними звіту ТСК, станом на 01.01.2013 р. 4246 осіб, які потребують антиретровірусної терапії, не отримують її. При цьому вказаний показник не відображає реальної потреби в зазначеній терапії, оскільки враховує тільки тих пацієнтів, які перебувають під активним диспансерним спостереженням та зареєстровані в Системі моніторингу лікування.
Хто відповідатиме?
Висновки і пропозиції ТСК стосувалися багатьох напрямків діяльності МОЗ і системи охорони здоров’я в цілому (які за браком місця неможливо проаналізувати в одному номері, тому редакція висвітлюватиме результати роботи ТСК в наступних номерах газети). Вже оприлюднено не лише звіт про роботу слідчої комісії, а й проект Постанови Верховної Ради України, у якому передбачено, що звіт ТСК буде направлено Президенту України, Прем’єр-міністру України, а також ГПУ, СБУ, МВС, іншим структурам — для відповідного реагування на викладені факти зловживань. Вимогою членів ТСК є передбачене в проекті Постанови звернення до Президента України з пропозицією звільнити із займаної посади Міністра охорони здоров’я України як відповідальну за ситуацію, що склалася. Також, згідно з проектом Постанови, ГПУ, СБУ та МВС повинні дати належну правову оцінку діям посадових осіб МОЗ, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров’я та фармацевтичної галузі (з приводу оприлюдненої ТСК інформації) та вжити відповідних заходів реагування.
