У рамках Програми «Нове життя — нова якість охорони материнства і дитинства», постійним партнером якої є Фонд Віктора Пінчука, до кінця цього року в Україні планується відкрити ще чотири перинатальних центри. Для цієї мети потрібно півтора мільярди гривень і — головне — висококваліфікований персонал.
У рамках реалізації програми «Колиски надії» Фонд Віктора Пінчука, окрім оснащення центрів надання допомоги новонародженим найновішим та високоякісним обладнанням, взяв на себе освітню місію з навчання персоналу клінік-партнерів програми. Загалом з 2006 року було організовано та проведено 17 навчально-практичних заходів, у яких взяли участь понад 800 медичних працівників з усіх регіонів України.
Цієї осені на традиційну науково-практичну конференцію з’їхалися справжні зірки світової неонатології, аби поділитися досвідом з українськими колегами. Адже недоношені, діти з екстремально низькою масою тіла мають безліч важких патологій, із якими українським спеціалістам раніше доводилося стикатися не так часто: на реєстрацію перинатального періоду, відповідно до рекомендацій ВООЗ, згідно з якими пологи реєструються з повних 22 тижнів гестації, Україна перейшла тільки з 1 січня 2007 року. А в Америці та Європі таких крихіток вчаться виходжувати вже майже півстоліття.
Лікарі самі обирають, кого слухати
Світлана Гавриленко, координатор програми «Колиски надії»
—Багато українських лікарів цікавляться новинами світової неонатології і ті з них, хто володіє англійською мовою, стежать за публікаціями в міжнародних журналах — від них ми й отримуємо імена відомих у своїй галузі фахівців, яких запрошуємо виступити на конференції. Крім того, ці фахівці (здебільшого, зарубіжні) працюють на такому ж самому обладнанні, яке закуповує для українських перинатальних центрів наш фонд. Тому зараз слухачі дуже добре розуміють, про що йде мова і можуть задавати предметні запитання, ґрунтуючись на власній практиці. Є речі, про які вони дізналися тут вперше. Як, наприклад, інформація, котру повідомив професор Луїджі Катароссі, доктор медицини, директор відділення неонатології Університетської лікарні Св. Марії Милосердної (м.Удіне, Італія), про застосування ультразвуку в дослідженні легенів — до сьогодні лікарі використовували рентгенограми. Тому у нас і виникла ідея фільмувати (за допомогою наших партнерів з каналу ICTV) всі доповіді, що звучать на конференції, майстер-класи видатних і визнаних у світі лікарів, які тут проводяться. Потім усі ці записи монтуються, записуються на диски й тиражуються. Фільм із минулої конференції ми розповсюдили через обласні управління охорони здоров’я серед лікарів-неонатологів (у першу чергу тих, хто не мав змоги бути присутнім на конференції). Ну і, звичайно, майже всі лікарі після повернення з конференції ознайомили з ним своїх колег. Тому ці диски стали для багатьох своєрідним наочним настільним посібником.
Все почалося з того, що в родині Джона Кеннеді народилося недоношене маля
Стівен М.Донн, завідувач відділення перинатально-неонатальної медицини Дитячої лікарні Мотт Мічиганського Університету системи охорони здоров’я, США
ВЗ При раціональному виходжуванні й ретельному дотриманні протоколів лікування дітей з респіраторним дистрес-синдромом (далі — РДС) виживає до 90% новонароджених. Що б ви, на підставі власного досвіду, обов’язково включили в поняття «раціональне виходжування»?
— Все залежить від того, яка це дитина: 90% і більше виживає тих новонароджених, у яких маса тіла 1000 грамів і більше. Щодо раціонального виходжування, то в Америці всі хвороби лікуються за відповідними протоколами. Так само і для РДС є відповідний клінічний протокол. Також існує окремий протокол щодо харчування таких діток, окремий протокол на випадок інфекції тощо — за умови суворого дотримання протоколу виходжування є ефективнішим.
ВЗ Яким методам лікування РДС ви довіряєте більше? Яке місце в цьому процесі займає сурфактантотерапія?
— У нашому центрі ми агресивно (бо агресивність, як відомо, є більш результативною у досягненні первинного успіху при веденні хворих, що знаходяться в критичному стані) лікуємо дітей, маса тіла яких менша 1000 грамів. Всім цим дітям проводиться інтубація і вони отримують сурфактанти. В той же час ми націлені на те, щоби якнайшвидше знімати їх з вентилювання.
ВЗ Є думка про те, що інтубація завдає великої шкоди новонародженим. Наскільки справедливо таке твердження і які існують альтернативи?
— Фактично, будь-яке лікування має, крім позитивного впливу, свої ризики. Зрештою, ми всі щодня ризикуємо, навіть переходячи вулицю, але справжня небезпека з’являється тоді, коли ми не дотримуємося правил дорожнього руху, дозволяємо собі бути неуважними, не дивимось по сторонах тощо. Так само і в медицині. Крім того, в деяких випадках ми просто не маємо вибору.
За результатами досліджень, що проводилися в США, серед дітей, які народжуються на 26 тижні гестації і раніше, в 50% СІПАП (CІПАП-терапія забезпечує сталий позитивний тиск в органах дихання завдяки постійній подачі кисню в дихальні шляхи хворого під певним тиском) не працює. Тоді сурфактанти вводяться пізніше. Але ми знаємо: чим раніше починаємо застосовувати сурфактанти, тим краще для цих дітей. Отже наша мета — розпочати застосування сурфактантів у перші тридцять хвилин (для профілактичних цілей — протягом перших двох годин).
ВЗ Яких іще правил необхідно дотримуватися при виходжуванні немовляти з РДС?
— Дуже важливо постійно спостерігати за дитиною: ми відслідковуємо рівень кисню, тиск тощо, тобто моніторимо абсолютно всі показники. Ми вже навчилися визначати певні «тривожні точки», тож постійний моніторинг має велике значення. Ключовою фігурою в цьому процесі є медична сестра — очі, вуха і руки лікаря.
Крім того, у нас в країні є окрема спеціальність — респіраторний терапевт. Він допомагає лікарю «порозумітися» з обладнанням (правильно його налаштувати, трактувати показники тощо, тому їх ще називають респіраторними техніками) і з тим, як правильно розуміти саме захворювання, адже такий фахівець має пульмонологічну та іншу спеціальну освіту. Зазвичай, це 2 респіраторні терапевти на 4-5 дітей.
ВЗ Як ви можете оцінити рівень професіоналізму українських лікарів?
— Перинатальний центр відвідати не довелося, а в дитячій лікарні був. Зважаючи на наявні ресурси, ваші лікарі дуже добре працюють, але ресурсів потрібно більше.
Я приємно здивований, що українські лікарі виражають таку зацікавленість з цієї проблеми — на конференції зібралися неонатологи з усієї країни! Треба відзначити, що українські лікарі дуже обізнані і мені цікаво з ними спілкуватися.
З пологового будинку я виходила без дитини
Олекандра Балясна, молода мама чудової дівчинки Діани, якій днями виповнився рік:
— Коли у мене почалися перейми, я досить легковажно до цього поставилася, подумала, що тренувальні, і, як виявилося, даремно. Насправді, весь тиждень до пологів я почувала себе погано, навіть зверталася до лікаря. Вона мене заспокоїла, ще раз нагадала про «тренувальні» перейми тощо. І я трохи розслабилась, адже ніхто передчасних пологів не планує і моя вагітність перебігала без ускладнень, принаймні, про госпіталізацію не йшлося. Тепер розумію: якби одразу викликала «швидку», пологи можна було б зупинити. Натомість, уже за дві години після того, як мене доставили до Київського перинатального центру (за півтора року до цих подій його було відкрито на базі пологового будинку №7), з’явилася на світ моя донька. Я була на сьомому місяці вагітності. Дуже хвилювалася: чи дихатиме дитина. На щастя, дівчинка закричала. Донька важила 1 кілограм 270 грамів і її відразу відправили в реанімаційне відділення перинатального центру (оскільки центр працює на базі того ж пологового будинку, дівчинку не довелося перевозити).Тут є всі умови для надання допомоги недоношеним дітям із першої секунди появи на світ і до того дня, коли життю малюка вже нічого не загрожуватиме.
На третю добу після пологів мене виписали, і замість радості я пережила страшний стрес: чоловік зустрічав мене одну, без дитини! Але потрібно було взяти себе в руки й думати про донечку. Мені дозволяли відвідувати її в реанімації. Я підходила до кювезу, розмовляла з Діаночкою (ми дали їй ім’я заздалегідь). Лікарі нічого не обіцяли. Тож ми жили одним днем: минув день, стан не погіршився, і слава Богу! Ми всі: я з чоловіком, бабусі і дідусі донечки, переживали тоді справжню емоційну кризу, адже щохвилини тривога за нашу крихітку зростала, а відповідей, як із цим впоратися, не було. У лікарів просто фізично немає можливості розмовляти з мамами. Але потрібно віддати їм належне — вони допомогли подивитися на недоношеність моєї дитини як на тимчасове явище.
Було дуже важко. Я б нікому, навіть найзаклятішому ворогу, не побажала пережити подібне. Знаєте, я зовсім нещодавно дізналася, що, виявляється, величезна кількість недоношених новонароджених виросли не тільки здоровими й повноцінними, а й видатними людьми: Наполеон Бонапарт, Ісаак Ньютон, Альберт Ейнштейн, Уінстон Черчілль… І цей факт мене неабияк підбадьорив.
17 листопада відзначається Міжнародний день недоношених дітей (World Prematurity Day), який був проголошений у 2009 році з ініціативи Європейського фонду по догляду за новонародженими дітьми (EFCNI).
На планеті щороку близько 15 мільйонів дітей народжуються недоношеними, тобто, в середньому це кожна 10-та дитина. Більше одного мільйона з цих дітей помирають невдовзі після народження, а багато страждають від різних видів фізичної та неврологічної інвалідності. За статистикою, передчасні пологи є причиною майже половини всіх випадків смерті новонароджених у світі. Причому, в останні роки відзначається стабільне зростання народження дітей раніше терміну.Всі новонароджені вразливі, але передчасно народжені — особливо, тому проблема передчасних пологів залишається однією з найактуальніших, у тому числі і в Україні, де кількість народжених недоношених дітей із дуже низькою і критично низькою масою тіла також зростає. Це обумовлено декількома факторами: пізніший вік жінок, які народжують; широке використання ліків від безпліддя; необґрунтоване передчасне проведення стимуляції пологів і кесаревого розтину тощо.
Тож для виходжування таких дітей потрібно не лише високотехнологічне інтенсивне лікування. І медики, які працюють у таких відділеннях та центрах, це добре знають.
За матеріалами конференції, фото Сергія ІЛЬЇНА
