Персоніфіковані центри — «родзинка» австрійської медицини

727

doctor-bannerВіденські клініки — типові європейські медичні заклади, де панує затишна атмосфера та ніколи не буває черг або хаосу. Але навіть у системі австрійської медицини високого рівня якості вирізняються спеціалізовані центри, створені задля ефективної боротьби із захворюваннями, що важко піддаються лікуванню або ж, навпаки, є масовою проблемою. 

Центр боротьби із рефлюксом

VZ 15-16_2016_Страница_20_Изображение_0001Томас Вінклер, фахівець із загальної та вісцеральної хірургії, завідувач рефлюкс-центром клініки «Деблінг»
На жаль, такому стану, як рефлюкс, у багатьох країнах не приділяють належної уваги! Більше того, багато лікарів запевняють пацієнтів, що це зовсім не проблема, а останні, незважаючи на це, страждають від неприєм­них відчуттів. Рефлюксом називають зворотний плин різних рідин, у цьому випадку — закид шлункового вмісту в стравохід. Існує також газоподібний рефлюкс (зригування) і регургітація — закид у стравохід частково твердого або, частіше, рідкого вмісту шлунка. Рефлюкс вважається нормою, якщо проявляється одноразово в здорової людини під час або невдовзі після їди. Патологічний рефрюкс агресивніший і просувається по стравоходу ближче до шиї. Це спричинює больові відчуття, ушкодження стравоходу, а іноді й прилеглих органів. Стадія рефлюксної хвороби не завжди корелює із тяжкістю симптомів. Іноді в пацієнтів спостерігають виражені прояви рефлюксної хвороби без об’єктивно встановленого діагнозу і навпаки.

Насторожити лікаря повинен рефлюкс, що регулярно повторюється, наприклад, 1-2 рази на тиждень. Передусім потрібно встановити етіологію цієї патології. Найпоширенішими причинами рефлюксу є вроджена або, набагато частіше, набута діафрагмальна грижа. Як і будь-яка грижа м’яких тканин, діафрагмальна може виникнути від перенапруження або перевантаження. У такому випадку необхідно зробити принаймні гастроскопію. Ми проводимо таке дослідження винятково в стані медикаментозного сну пацієнта, що, звісно, абсолютно безболісно. При гастроскопії оглядаємо дванадцятипалу кишку, шлунок і стравохід, беремо зразки тканин, а результати дослідження зберігаємо у вигляді фото- або відеодокументів. У більшості випадків ми знаходимо грижу й визначаємо її розміри. Для якісного збору інформації проводимо 24-годинний вимір імпедансу, завдяки чому визначаємо, які саме речовини закидаються в стравохід (кислота, жовч), а також їх агресивність. Крім того, під час вимірювання імпедансу пацієнт може реєструвати в пам’яті свої типові симптоми. Таким чином ми визначаємо, спричинені вони рефлюксом чи ні. Це особливо важливо при атиповій клінічній картині й ушкодженні прилеглих органів, таких як легені або верхні й нижні дихальні шляхи.

Крім того, ми застосовуємо відео-кінематографію — функціональне дослідження, яке дає змогу отримати відповіді на інші запитання. Переваги методу полягають в оцінці руху стравоходу та своєчасному розслабленні нижнього стравохідного сфінктера. Манометрію використовуємо найчастіше за підозри на складні розлади перистальтики стравоходу або порушення функції сфінктера за відсутності діафрагмальної грижі. Для з’ясування специфічних питань, особливо щодо стану стінки стравоходу, проводимо планіметрію.

Коли причину встановлено, обираємо тактику лікування. Існує консервативна симптоматична терапія: зміна способу життя з дотриманням спеціальної дієти і вжиття заходів, які підтримують низький тиск у черевній порожнині, а саме прийом препаратів, що стримують продукування кислоти в шлунку і тим самим частково усувають рефлюкс. Тобто сам рефлюкс залишається, але його кислотність стає менш агресивною і менш відчутною для пацієнта.

Єдиним радикальним способом позбутися причинного фактора рефлюксної хвороби є хірургічне лікування діафрагмальної грижі методом фундоплікації. Ця операція проводиться тільки лапароскопічно. Фундоплікація дає змогу усунути всі форми рефлюксу і відновити природний механізм закриття сфінктера стравоходу. Інші види терапії не рекомендовані через незадовільні віддалені наслідки. Фундоплікація забезпечує найкращі довгострокові результати і найвищий рівень задоволеності (понад 90%). Найчастішим ускладненням операції є дисфагія (утруднене ковтання). Вона проявляється в 4% випадків і добре контролюється за допомогою ліків. За даними літератури, потреба в повторному оперативному втручанні виникає усього в 0,9% випадків.

Ще одним інноваційним методом лікування рефлюксу є Linx System. Це титанове кільце з магнітним ядром, котре імплантується навколо нижньої частини стравоходу під час лапароскопічної операції, аби підтримати роботу сфінктера й зменшити вираженість наявного рефлюксу. Таку форму терапії застосовують при невеликій діафрагмальній грижі, тобто при легкій формі рефлюксу. Однак немає дійсно переконливих даних щодо ефективності цього методу.

Центр остеомієліту

VZ 15-16_2016_Страница_20_Изображение_0002Гейнц Вінклер, фахівець з ортопедії та ортопедичної хірургії, головний лікар клініки «Деблінг»
Лікування остеомієліту — одне з найскладніших завдань ортопедичної хірургії. Інфекційний процес у кістковій тканині (остеомієліт, остеїт) — захворювання, що дуже важко піддається лікуванню. Причини цього були встановлені лише останніми роками. Звичайна антимікробна терапія не справляється зі збудником через так звані біоплівки на поверхні відмерлих ділянок кістки і на імплантатах. Їх здатні формувати багато видів бактерій. Якщо такі мікроорганізми контактують з ділянками кісток або сторонніми тілами, їм достатньо кількох годин, аби вільні (планктонні) форми перетворилися на фіксовані (сесильні) за рахунок своєрідної слизової капсули. Усередині капсули їх ріст сповільнюється, вони захищені від впливу навколишнього середовища, у тому числі й від клітин імунної системи та антибіотиків. Бактерії, що вільно живуть, можуть бути знищені імунною системою й антибактеріальними препаратами. Фіксовані ж мікроорганізми виживають, роками не спричиняючи жодних відхилень, але рано чи пізно вони здатні активізуватися з нез’ясованих поки причин.

Нерідко діагноз остеомієліту вдається встановити вже за характерною клінічною картиною. Однак часто симптоми бувають неоднозначними. Радіологічні зміни на звичайних рентгенівських знімках у гост­рих випадках не виражені й чітко проявляються лише через 2-3 тижні. У хронічних випадках важко провести межу між уже пролікованими та активними формами. МРТ допомагає відрізнити інфекційний процес кістки від інфекційного процесу прилеглих тканин. Радіоізотопні дослід­ження, наприклад, сцинтиграфію скелета (99mTc), використовують для виявлення вогнищ остеомієліту. Завдяки міченим антигранулоцитарним антитілам вдається підвищити специфічність методики. Точний діагноз можна встановити, лише виявивши мікроорганізми, що спричинили інфекцію. Зазвичай роблять спроби виростити бактерії з мазків, пунктатів або інших зразків тканин на спеціальних середовищах. Однак домогтися цього вдається не завжди, оскільки відділити можна лише вільні (планктонні) форми. Якщо збудники на момент взяття проб перебувають у біоплівці, то результат виявляється помилково негативним. За допомогою спеціального ультразвукового впливу вдається виділити збудників з біоплівки та підвищити точність дослідження. Цю нову методику застосовують у нашому Центрі лікування остеомієліту як рутинну.

Якщо раніше хворий потребував численних операцій і багатомісячного перебування в стаціонарі, то сьогодні вдається обійтися одним втручанням із короткочасною госпіталізацією. Після довгих випробувань я розробив методику, що дала змогу досягти «просякання» кісткової тканини високими дозами антибіотиків. В її основі лежить введення значно вищих концентрацій цих препаратів безпосередньо в патологічне вогнище, не завдаючи шкоди організму в цілому. Одночасно проводиться реконструкція вже наявних дефектів. Спочатку при так званому сануванні гнійного вогнища дотримуємося, як і раніше, усіх принципів гнійної хірургії. Сторонній матеріал, відмерлі тканини й інфіковані ділянки кістки з поганим кровопостачанням видаляємо радикально. Після повного санування обробляємо ці ділянки за допомогою очисного лаважу під високим тиском. Зони, які межують зі здоровими тканинами, освіжаємо за допомогою фрези для високошвидкісної обробки. В очищені таким чином ділянки ми поміщаємо насичені кісткові трансплантати. Для імпрегнації антибіотиків найбільш підходять ванкоміцин і тобраміцин. Перший застосовуємо при інфекціях, спричинених грампозитивними бактеріями, другий — проти грамнегативних збудників. Я використовую донорський кістковий матеріал, так званий алографт, який після ретельного очищення вивільняється від усіх компонентів, котрі володіють антигенними властивостями, завдяки чому він не відчужується організмом. Оскільки основа кістки, що складається з колагену й мінеральних речовин, залишається збереженою, вона здатна витримувати майже те саме навантаження, що і природна, і може бути згодом перетворена організмом на власну живу кістку.

Центр дисплазій

VZ 15-16_2016_Страница_21_Изображение_0001Крістіан Кайнц, головний гінеколог клініки «Деблінг»
В Європі рак шийки матки є другою за частотою (після раку молочної залози) причиною смерті жінок віком від 15 до 44 років. Щорічно в Європі такий діагноз встановлюють у 34,3 тис. жінок, а для 16,2 тис. пацієнток він стає вироком. Щоб втримати захворювання під контролем, ми створили Центр дисплазій статевих органів, який спеціалізується на діагностиці та терапії захворювань шийки матки, тіла матки, вульви, піхви та зовнішніх статевих органів. Ми займаємося детальною діагностикою при виявленні відхилень під час профілактичного гінекологічного обстеження (наприклад, у разі позитивного мазка на онкоцитологію). При цьому визначаємо вид захворювання, його причини та ступінь тяжкості, а згодом підбираємо індивідуальну, відповідну підтипу патології та її поширенню терапію. Детальна діагностика дає змогу розрізняти патологічні зміни, що вимагають негайного лікування та контролю захворювання. Метою нашого Центру є, з одного боку, диференціальна діаг­ностика запальних змін, з іншого — класифікація передракових станів. Позитивний результат ПАП-маз­ка в будь-якому випадку вимагає подальшої діагностики і (не автоматично) — оперативного втручання.

У разі встановлення доцільності оперативного лікування ми маємо змогу застосувати всі види втручань за найсучаснішою технологією, з вищим ступенем безпеки, компетентно і мінімально інвазивно. Одним із таких методів є конізація — оперативне втручання, що виконується під загальним або регіональним наркозом. Для її проведення застосовують кілька хірургічних методик. На сьогодні переважно користуються методикою електричної петлі (LLETZ — Large Loop Excision of the Transformation Zone, або LEEP — Loop Electrical Excision Procedure).

Центр регенерації хрящової тканини і ортобіології

VZ 15-16_2016_Страница_21_Изображение_0002Штефан Марловітц, професор, всесвітньо відомий експерт з лікування травматичних і дегенеративних ушкоджень хрящової тканини
У нашій клініці «Деблінг» не так давно з’явився новий Центр регенерації хрящової тканини і ортобіології, який орієнтований передусім на фізично активних людей. Лікування проводиться інноваційними біотехнологічними методами з використанням «розумних» біоматеріалів і власних клітин організму. Ушкодження хряща є основ­ною причиною хронічного болю, зниження рухливості, а згодом — і якості життя. Вважається, що понад півмільйона австрійців страждають від ушкодження хрящової тканини, і спостерігається тенденція до зростання цього показника. Аби зберегти або збільшити рівень активності наших пацієнтів, робимо ставку на регенеративну та надзвичайно персоналізовану медицину. Ми не змінюємо весь суглоб, а за допомогою стимулюючих технік (імплантація хондроцитів (ACI), тобто власних хрящових клітин) відновлюємо хрящову тканину. Цей метод, наприклад, дуже ефективний у лікуванні тканини колінного суглоба. Операції із заміни меніска проводяться за допомогою аутологічної й алогенної трансплантацій кісткової тканини, аутологічної терапії тромбоцитів (PRP) і мезенхімальної терапії стовбуровими клітинами (MSC). Ця регенеративна техніка не вимагає госпіталізації.

Наш Центр підтримує реєстр хрящової тканини, створений минулого року Німецьким товариством ортопедії і травматології. Це довгострокова програма з акцентом на якість і безпеку. Метою реєстру зокрема є контроль значення хірургічної терапії хрящової тканини, переважно інноваційних методів. Крім того, збираються дані про специфічні складнощі використовуваних методів і перевіряються їх безпечність та користь для пацієнтів.

Центр боротьби з хворобою Паркінсона

VZ 15-16_2016_Страница_21_Изображение_0003Дітер Фольц, фахівець з неврології і психіатрії, керівник Центру паркінсонізму клініки «Конфратернітет Йозефштадт»
Центр для лікування хвороби Паркінсона було створено зовсім не випадково: ця патологія — одна з найпоширеніших серед захворювань нервової системи. Паркінсонізм — повільно прогресуюче захворювання, яке уражає певні частини мозку, де виявляється брак нейротрансмітера дофаміну, оскільки нервові клітини, що його містять, з нез’ясованих поки причин поступово відмирають. Ділянки мозку з нервовими клітинами, до складу яких входить дофамін, контролюють довільні та мимовільні рухи. Типовими провісниками хвороби Паркінсона є порушення нюху та розлади сну (REM sleep behavior disorder), за яких спостерігають патологічні рухи у фазі швидкого сну: пацієнти можуть сміятися, плакати, розмахувати руками тощо. І наше завдання — виявляти патологію ще на цьому етапі! Початкові прояви є одно­бічними й охоплюють, як правило, верхні кінцівки. Одна з характерних особливостей — знижена амплітуда руху рук при ходьбі. Іншими ранніми ознаками є дрібний почерк і проблеми з рухами, що чергуються (чищення зубів, помішування під час приготування їжі або друк на клавіатурі). Цим проявляється не втрата сил, а, швидше, незграбність, що оточення зауважує раніше, аніж рідні хворого. Інші симптоми, такі як порушення ходьби або «обличчя-маска», проявляються пізніше.

Коли мова йде про пацієнта похилого або літнього віку, то важливо якомога раніше почати низькодозовану L-дофатерапію. У більшості випадків це сприяє швидкому поліпшенню з мінімальними побічними ефектами. Але довгострокового ефекту в таких пацієнтів очікувати не варто. Терапію у хворих молодшого віку починають найчастіше з призначення дофамінових агоністів. Робиться це з двох причин: з одного боку, премедикація дофаміновими агоністами захищає від подальшої дискінезії та феномена виснаження дози, з іншого — агоністи дофаміну мають ще й ней­ропротекторну дію. Якщо така терапія малоефективна, можна додатково застосувати кілька визначених препаратів.

Крім цього, у нашому Центрі використовують інвазивні методи, наприклад, терапію апоморфіном — потужним неспецифічним дофаміновим агоністом, ефективним при раптових фазах «вимикання». Дія препарату починається через 5-10 хв після вживання, ефект триває близько години. Таку терапію призначають у пізній стадії хвороби Паркінсона, коли стандартними препаратами адекватних результатів досягти неможливо. Для пацієнтів зі змінною дією медикаментів також існує практичне рішення — автоматизована, парентеральна система введення дофаміну за допомогою помпи. Завдяки тривалій і рівномірній подачі дофаміну безпосередньо в тонку кишку можна досягти стабільної концентрації L-дофи в крові та головному мозку. Тобто пацієнти можуть більшу частину дня нормально пересуватися.

Глибока стимуляція мозку для лікування хвороби Паркінсона була вперше виконана французьким ней­рохірургом Алімом Луїcом Бенабідом в 1990 році. Ми оперуємо з 1992 року. Висока ефективність цього методу сприяла його світовій популярності. Звичайно, ми використовуємо і нефармакологічні методи лікування: фізіо-, ерго-, логотерапію, психологічне консультування та, не в останню чергу, навчання й підтримку членів родини хворого. Але повне вилікування від хвороби Паркінсона на сьогодні, на жаль, неможливе. Шанси генотерапії все ще занадто низькі, і до застосування в клінічній практиці вона заборонена. Але я переконаний, що створюючи такі персоніфіковані центри, як наш, можна забезпечити більшості хворих достойну якість життя та контролювати хворобу.

Висловлюємо подяку за допомогу в підготовці матеріалу мережі австрійських клінік PremiQaMed.
Підготувала Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Читайте такожБІЛЬШЕ ВІД АВТОРА

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я