Антибіотики застосовуються у клінічній практиці менше ста років (всього-на-всього!), і за такий недовгий – в контексті історії медичної науки – період вони встигли врятувати неймовірно велику кількість життів, але при цьому зіпсували собі репутацію. Й настільки катастрофічно, що сьогодні вчені відчайдушно шукають їм заміну. Безвихідь змушує клініцистів застосовувати маловивчені альтернативи, іноді доволі контроверсні, на кшталт бактеріофагів. Звісно, мова йде про проблему мікробної резистентності.
ВООЗ оцінює економічне навантаження на бюджети країн, яке посилюється у зв’язку з антибіотикорезистентністю, у космічні суми. Тільки в ЄС вартість лікування резистентних штамів бактерій коштує приблизно в 1,5 млрд євро на рік. Сполученим Штатам витрати на контроль антибіотикорезистентності обходяться уже в 10 млрд доларів щорічно. При цьому часто кошти витрачаються марно: згідно даних ВООЗ, очікується, що в найближчі 35 років близько 300 млн людей помруть унаслідок інфекцій, що не піддаються лікуванню антибактеріальними засобами.
Побічна дія антибіотиків для ЦНС
За оцінками Експертної комісії США по боротьбі з антибіотикостійкими бактеріями, у світі щорічно використовується близько 73 млрд доз цих ліків. І чимало з них можна було б не призначати – особливо, якщо подумати про потенційний ризик побічних ефектів.
Якщо проблема антибіотикорезистентності в усіх на слуху вже досить давно, то інша «темна сторона антибіотиків», їх потенційна нейротоксичність – нюанс, який не враховують навіть дехто із досвідчених медичних фахівців. І дарма, бо за останні роки дослідники пов’язали цей великий клас препаратів з не менш багатим спектром неврологічних симптомів, серед яких відзначають:
- розлади сну;
- сплутаність свідомості;
- марення;
- судоми;
- непередбачувані зміни настрою;
- психози і галюцинації.
Тип і частота змін психічного стану варіюються в залежності від класу застосовуваних протимікробних засобів, а ризик розвитку неврологічних симптомів збільшується в міру зростання дози. Наприклад, як вважають вчені, фторхінолони, цефалоспорини і макроліди найчастіше впливають на психічний статус пацієнтів. Причому рівень загрози варіюється для різних груп – від ізольованих симптомів приблизно у 15% пацієнтів, що приймають цефепим, до понад 50% пацієнтів літнього віку, котрі отримують високі дози кларитроміцину.
Точні механізми, за допомогою яких протимікробні засоби провокують зміни психічного стану, поки не встановлені. Вважається, що вони здатні впливати на центральну нервову систему і напряму, і опосередковано. Наприклад, деякі антибіотики (зокрема фторхінолони, цефалоспорини, пеніциліни) змінюють активність нейротрансмітерів, таких як гамма-аміномасляна кислота (ГАМК).
Негативні наслідки можуть посилюватися при взаємодії з іншими ліками
Окрім того, протимікробні засоби, як і всі ліки, можуть вступати у взаємодію із іншими препаратами, що також відбивається на ЦНС. Відомий приклад – серотонінергічний синдром, тріада клінічних проявів якого включає в себе психічні, нейром’язові і вегетативні розлади. Завичай серотонінергічний синдром виникає в результаті комбінації оксазолідинонів, приміром, лінезоліду, і антидепресантів.
Загрозу для ментального здоров’я становлять навіть «старі добрі» і – нібито – перевірені антибактеріальні препарати. Зокрема, поєднання метронідазолу і дисульфіраму було пов’язано в дослідженнях із психозом й іншими неврологічним порушеннями. Нейротоксичність метронідазолу підвищується зі збільшенням дози і тривалості терапії, тому щоб уникнути ризику розвитку цих побічних ефектів рекомендується обмежити тривалість його використання.
Найбільш поширені неврологічні побічні ефекти антибіотиків за даними досліджень (джерело Medscape)
|
Антибіотик |
Поширені побічні ефекти з боку ЦНС |
Чинники, що підвищують ризик розвитку нейротоксичності |
|
Фторхінолони |
Гострий психоз, сплутаність свідомості, марення, галюцинації, манія |
Літній вік |
|
Цефалоспорини (найбільш небезпечні цефепим, цефтазидим, цефазолін) |
Марення, сплутаність свідомості, судоми |
Вік, уже існуючий неврологічний діагноз, ниркова недостатність |
|
Пеніциліни (особливо піперацилін-тазобактам) |
Відхилення в поведінці, сплутаність свідомості, марення, дезорієнтація в просторі, галюцинації, судоми |
Вік, уже існуючий неврологічний діагноз, ниркова недостатність |
|
Карбапенеми (найбільш небезпечні іміпенем, ертапенем) |
Погіршення когнітивних функцій, марення, галюцинації, психотичний синдром (психомоторне збудження), судоми |
Вік, уже існуючий неврологічний діагноз, ниркова недостатність |
|
Макроліди (найбільш небезпечні кларитроміцин й еритроміцин) |
Гострий психоз, марення, манія |
Вік, прийом індукторів цитохрому P450 |
|
Сульфаніламіди |
Гострий психоз, асептичний менінгіт, галюцинації |
Вік, ВІЛ-інфекція, високі дози, ниркова недостатність |
|
Метронідазол |
Ажитація, змінений психічний стан, енцефалопатія, порушення координації, периферична невропатія, психоз, судоми, а також ототоксичність |
Прийом інших ліків, зокрема, використання в поєднанні з дисульфірамом |
Який вихід із ситуації? Він, як завжди, не один. Окрім зусиль, направлених на розробку нових антимікробних препаратів та пошуків їхніх альтернатив із принципово іншим механізмом дії, надзвичайно важливо ретельно контролювати застосування антибіотиків у клінічній практиці. Ну, а у контексті цієї теми – не забувати, що будь-яка зміна психічного статусу пацієнта завжди має досліджуватися з урахуванням прийнятих ним лікарських засобів. Навіть якщо це «банальний» антибіотик.
Раніше ми писали, чи існує альтернатива антибіотикам, оскільки стійкість до цих ліків набуває масштабів епідемії, то розвиток альтернативних методів терапії стає одним із головних завдань сучасних медичних фахівців.
За матеріалами Medscape.
Любомира ПРОТАСЮК, спеціально для «ВЗ»
