(Продовження. Початок див. у «ВЗ» № 37-38 від 20.09.2013 та № 39-40 від 04.10.2013р.)
Інша важлива з медичної точки зору інформація зареєстрована у 13 пацієнтів (0,43%). У 85,93% випадків жодна з вищезазначених категорій ПР зареєстрована не була (рис.).
У всіх випадках ПР АБ, які закінчилися смертю пацієнтів, причиною фатального кінця став найтяжчий прояв алергійної реакції — анафілактичний шок (див. табл.).
Випадок 1
Підозрюваний лікарський засіб: цефуроксим (порошок для розчину для ін’єкцій по 0,75 г).
Клінічна ситуація виникла у жінки (51 р.), яка була госпіталізована для проведення оперативного втручання з приводу перелому лівого ліктьового відростка з розходженням уламків. Під час госпіталізації стан пацієнтки був задовільний, протипоказань до проведення металоостеосинтезу в ході обстеження не було виявлено. З анамнезу відомо, що 12 років тому вона перенесла операцію — екстирпацію матки з придатками. Алергологічний анамнез не обтяжений.
У карті-повідомленні лікар зазначив про те, що перед операцією пацієнтці було проведено пробу на чутливість до цефуроксиму, результати якої були розцінені як від’ємні.
Через 20 хв після проби, з метою профілактики післяопераційних ускладнень, жінці було розпочато внутрішньовенне струминне введення 0,75 г цефуроксиму, розведеного у 8 мл води для ін’єкцій. Після введення 1,6 мл розчину у неї виник кашель, задуха, відчуття свербежу, стиснення за грудиною, пацієнтка втратила свідомість, настала зупинка серцевої та дихальної діяльності.
Введення препарату було припинено. Медикаментозні й інструментальні реанімаційні заходи тривали протягом 34 хвилин, проте не мали позитивних наслідків. Була констатована біологічна смерть пацієнтки.
Причина смерті: анафілактичний шок, блискавична форма.
Причинно-наслідковий зв’язок ПР із застосуванням цефуроксиму — можливий.
Випадок 2
Підозрювані лікарські засоби: цефотаксим (порошок по 1,0 г для приготування розчину для ін’єкцій), інозин (розчин для ін’єкцій, 20 мг/мл по 5 мл), натрію хлорид (розчин для ін’єкцій, 9 мг/мл по 5 мл).
Цей випадок ПР стався у дівчини 16 років, яка перебувала на диспансерному обліку та періодично проходила стаціонарне лікування з приводу бронхіальної астми ІІІ ст., хронічного бронхіту, вегето-судинної дистонії по кардіальному типу. З анамнезу хвороби відомо, що вона постійно застосовувала лікарські засоби фліксотид (Fluticasone) та зафірон (Formoterol). У січні 2012 р. пацієнтка в черговий раз поступила у дитяче відділення центральної районної лікарні у стані середньої важкості. Їй було призначено: антибіотик аугментин (по 1 таблетці 625 мг 2 рази на добу), відхаркувальні препарати, бронхолітики, глюкокортикостероїди, фізпроцедури. Після 7 днів лікування її клінічний стан не змінився. Тому лікар відмінив аугментин та призначив внутрішньовенно струминно цефотаксим (внутрішньвенно по 1 г 1 раз на добу) та інозин (внутрішньовенно по 5 мл 1 раз на добу).
Того ж дня у процедурному кабінеті дитячого відділення пацієнтці було зроблено внутрішньовенні струминні ін’єкції цефотаксиму, розведеного у 5 мл 0,9% розчину натрію хлориду, та інозину 5 мл, також розведеного у
5 мл розчину 0,9% натрію хлориду. Через 3 хвилини після проведеної маніпуляції дівчина вийшла з кабінету і у коридорі відчула погіршення загального стану. Відмічався блискавичний перебіг анафілактичного шоку з втратою свідомості та миттєвою зупинкою серця і дихання. Відразу були розпочаті реанімаційні заходи: ШВЛ, закритий масаж серця, електростимуляція серцевої діяльності під контролем ЕКГ, внутрішньовенно вводили атропін 1% 1 мл (6 ін’єкцій), адреналін 0,1% 0,5 мл (7 ін’єкцій), дексаметазон 8 мг, гідрокортизон 250 мг, преднізолон 30 мг, мезатон 1% 1 мл, розведені у натрію хлориді, рефортан 6% 250 мл та димедрол 1 мл. Реанімаційні заходи тривали 70 хвилин, однак не дали бажаного ефекту і була констатована біологічна смерть пацієнтки.
Підозрювані лікарські засоби родичі дівчинки придбали в аптечному кіоску лікарні безпосередньо перед їх застосуванням. У медикаментозній терапії напередодні та у реанімаційних заходах застосовувався розчин натрію хлориду іншого виробника. Зі слів родичів, лікарські засоби цефотаксим, натрію хлорид та інозин у минулому застосовувались без негативних наслідків.
Причина смерті: анафілактичний шок, блискавична форма.
Причинно-наслідковий зв’язок ПР із застосуванням цефотаксиму, інозину та натрію хлориду — можливий.
Випадок 3
Підозрюваний лікарський засіб: біцилін, порошок для приготування суспензії для ін’єкцій по 1500000 ОД.
Даний випадок виник у жінки, 50 років, з діагнозом ревматична хвороба серця, активність І ст., мітральна вада серця з перевагою стенозу ІV ст., трикуспідальна недостатність, СН ІІ Б ст. Пацієнтка перебувала на диспансерному обліку у ревматолога з 1989 р. та періодично проходила курси лікування у стаціонарі. З 2000 р. вона отримувала біцилінопрофілактику БІЦИЛІН®-5 по 1500000 ОД кожні 3 тижні без будь-яких алергійних проявів. З анамнезу відомо, що пацієнтка перенесла ішемічний інсульт у 2000 р. Протягом багатьох років вона застосовувала перорально дигоксин по 0,25 мг 1 раз на день, верошпірон по 25 мг 1 раз на день, варфарин по 2,5 мг 1 раз на день, фуросемід по 40 мг 2 рази на тиждень, престаріум по 2,5 мг 1 раз на день.
Після чергового огляду ревматолога пацієнтка була направлена до маніпуляційного кабінету для проведення чергової внутршньом’язової ін’єкції 1500000 ОД БІЦИЛІН®-5. Через 10-15 хв після ін’єкції при виході з кабінету жінка втратила свідомість. Хвору переклали на кушетку, розпочали непрямий масаж серця та дихання «рот в рот», викликали лікаря-реаніматолога. Через 10 хв лікар-реаніматолог при огляді пацієнтки констатував клінічну смерть. Було проведено інтубацію трахеї, розпочато штучну вентиляцію легень мішком Амбу, дихальний об’єм 500 мл, хвилинна вентиляція легень — 12 л, продовжено закритий масаж серця з частотою 100 разів за хв. Внутрішньовенно струминно вводили адреналін 1 мл, атропін 0,1% 3 мл, внутрішньовенно краплинно — натрію хлорид 0,9% 400 мл, дофамін 4% 10 мл. Повторно через кожні 5 хв 12 разів вводили адреналін 0,18%. Однак реанімаційні заходи позитивного ефекту не дали і було констатовано біологічну смерть пацієнтки.
Попередньою причиною смерті пацієнтки вважали тромбоемболію легеневої артерії. Проте під час проведення судово-медичної експертизи було виявлено ознаки перенесеного анафілактичного шоку.
Причина смерті: анафілактичний шок.
Причинно-наслідковий зв’язок ПР із застосуванням біциліну — можливий.
О.В. Матвєєва, К.А. Посохова, О.М. Олещук
(Продовження читайте у наступному номері «вз»)
