Наприкінці серпня на сайті Верховної Ради України зареєстровано петицію під промовистою назвою: «Покращення якості студентського контингенту в медичних університетах (академіях) як необхідна передумова підвищення профпридатності лікарських кадрів». У ній ідеться про кардинальні зміни в системі освіти, без яких, на думку автора петиції, директора Івано-Франківського базового медичного коледжу Володимира Стасюка, годі чекати ефективних наслідків медичних реформ.
ВЗ Чому виникла потреба у зміні умов вступу для абітурієнтів та в цій петиції зокрема?
Володимир СТАСЮК, директор Івано-Франківського базового медичного коледжуТому ми просимо підтримати петицію, у якій зокрема пропонуємо встановити фіксовану квоту для вступу в медуніверситети (академії) не менше 25-50% від ліцензованого набору, включаючи держзамовлення, на спеціальність «Медицина» для випускників медичних коледжів та училищ, скоротивши на один рік термін їх навчання.
ВЗ Колись адміністрація очолюваного вами коледжу вже домагалася зменшення терміну навчання в медичних університетах для випускників медичних училищ та коледжів. Здається, ця проблема на сьогодні вже вирішена, чи не так?
— Дійсно, у 2002 році ми розпочали дискусію з поважними державними інституціями (профільними комітетами Верховної Ради України, МОЗ, МОН тощо) щодо скорочення терміну навчання випускників медичних училищ і коледжів у медуніверситетах. Ми ретельно простудіювали навчальні плани та програми цих медичних навчальних закладів і запропонували детальний інтегрований навчальний план, який давав змогу зменшити принаймні на один рік термін навчання в медичних вишах ІІІ та VI рівнів акредитації. Отримали підтримку і розуміння в комітетах Верховної Ради, Міністерстві освіти та науки, але тоді на заваді стало МОЗ України, яке у січні 2003 року надіслало нам відмову досить примітивного змісту, апелюючи до так званих аргументів чотирьох медичних університетів України.
Щоправда, нашу пропозицію все-таки було прийнято через 10 років, але не в повному варіанті. І хоча термін навчання для випускників коледжів скоротився на один рік, однак це дозволили тільки тим студентам, котрі навчалися на контрактній основі, а також за результатами вступних випробувань, які не можна вважати критеріями об’єктивного відбору.
ВЗ Тобто ви пропонуєте відмовитися від вступних випробувань для випускників медичних коледжів та училищ?
— На мій погляд, їх наявність нівелює ідею, висловлену в петиції. Тим більше, що випускники середньої школи вступають у медичні університети за результатами ЗНО із трьох шкільних предметів. Ми ж пропонуємо для випускників медичних коледжів застосовувати два об’єктивні критерії відбору. По-перше, профільний — результати ліцензованого інтегрованого іспиту «Крок. М», який складають усі випускники медколеджів (училищ) перед державними іспитами. У цей іспит входять близько десяти субтестів із головних клінічних дисциплін, котрі вивчають у медколеджах. Таким чином, «Крок. М» можемо розглядати як мультиекзамен — недаремно він називається інтегрованим. Другим критерієм пропонуємо вважати результати ЗНО з української мови і літератури, які вже з 2018 року стануть обов’язковими для студентів медичних коледжів та училищ. За однакової кількості балів (а таке явище траплятиметься рідко) для об’єктивної оцінки знань можна враховувати середній бал додатка до диплома.
ВЗ Петиція завершується пропозицією видавати після п’ятирічного терміну навчання дипломи лікаря загальної практики-сімейної медицини. Чим ви її аргументуєте, адже сьогодні для отримання такого диплома після шестирічного терміну навчання, встановленого для випускників шкіл, слід ще протягом двох років навчатися в інтернатурі?
— Хочу зауважити, що випускники медичного коледжу — це фельдшери, медсестри, акушерки, які після отримання диплома та стажування починають працювати самостійно у віддалених фельдшерсько-акушерських пунктах, сільських лікарських амбулаторіях, де часто немає лікаря. Інакше кажучи, отримавши диплом коледжу, вони працюють саме в системі первинної медичної допомоги як фахівці загальної практики. Тепер до цього диплома додайте ще п’ять років цілеспрямованого навчання в медуніверситеті, наслідком якого буде не декларативний диплом, а диплом лікаря загальної практики-сімейної медицини. Можна з упевненістю стверджувати, що п’ятирічний термін навчання студент (маючи мету!) використає раціональніше, ніж нинішній шестирічний, коли диплом без інтернатури, образно кажучи, «не має ваги».
ВЗ А якщо студент захоче обрати фах хірурга, окуліста, невропатолога?
— Цього ніхто не забороняє. Ніхто не пропонує скасовувати інтернатуру, резидентуру, але «стартувати» для здобуття іншої медичної спеціалізації можна з міцного фундаменту, яким є диплом лікаря загальної практики-сімейної медицини. Зрештою, випускник може й не захотіти спеціалізуватися в інших напрямках медицини, залишившись працювати за вже отриманим фахом. Тим паче, що найближчим часом суспільство все більше потребуватиме фахівців із загальної практики-сімейної медицини, контингент яких сьогодні формують часто добровільно-примусовими методами.
ВЗ Як зацікавити абітурієнтів із хорошими знаннями вступати саме в медичні виші, а не, наприклад, в економічні, де можна опанувати спеціальності, котрі в майбутньому здатні принести значно вищі доходи?
— Пропоновані зміни, зазначені в петиції, якраз і стануть заохоченням. Бо ж після закінчення медичного коледжу відкривається досить обмежена можливість — працювати фельдшером чи медсестрою. Якщо наші пропозиції ухвалять, то студент розумітиме: після медколеджу перед ним постає доволі приваблива фахова перспектива. Коли він добре вчитиметься й здасть «Крок. М» та ЗНО на належному рівні, то отримає шанс вступити до медуніверситету навіть на бюджетну форму навчання. А зі спеціальності лікаря загальної практики-сімейної медицини можна стартувати далі й опанувати вужчий медичний фах.
Окрім цього, навчаючись у медичному коледжі, студент зможе пересвідчитися, що медицина — це справа, яка йому дійсно до душі. Бо ж серед тих, хто вступає одразу в університет, лише одиниці, розчарувавшись у своєму виборі, зважуються покинути виш і змінити освіту. Решта стають посередніми лікарями, які не люблять своєї роботи і часто виконують її недбало.
ВЗ Вам вдасться зібрати потрібну кількість голосів підтримки, аби петиція була розглянута? Адже темпи голосування не вселяють оптимізму.
— Погоджуюся, що темпи голосування є вкрай незадовільними, хоча, як мовиться, «ще не вечір». На сьогодні понад 90% підписантів петиції — це працівники та студенти нашого коледжу, їх батьки. На початку вересня ми надіслали звернення до адміністрацій, органів місцевого самоврядування та профспілкових комітетів усіх медичних коледжів й училищ України. Окреме звернення адресоване ректорам медуніверситетів.
На жаль, загальне збайдужіння, що панує в суспільстві, може загубити важливу, державної ваги справу. Попри все, ми покладаємо великі сподівання на мудрість і державницьку позицію відповідальних чиновників Міністерства охорони здоров’я України.
Наталя МОСТОВА, спеціально для «ВЗ»
