Сьогодні тисячі бійців, що пройшли через пекло війни на Сході, повертаються додому. На жаль, АТО реанімувала таку давно забуту хворобу, як афганський синдром. Чи можна його подолати і якою має бути ефективна реабілітація учасників бойових дій? На цю тему — наша розмова із полковником медичної служби у відставці, Заслуженим лікарем України, Головою комісії з охорони здоров’я, материнства та дитинства Громадської ради при Полтавській ОДА, заступником Голови Полтавської обласної організації ветеранів Афганістану Петром Маційчуком.
ВЗ Вам як ветерану бойових дій в Афганістані до болю знайома проблема реабілітації учасників війни. Як її сьогодні вирішують у регіоні?
ВЗ Що конкретно вже зроблено для демобілізованих?
— До регіону з фронту повернулося понад 2 тис. бійців. Усі вони пройшли медичне обстеження. 400 із них пролікувалися в стаціонарах — отримали необхідну медикаментозну та фізіотерапію. 600 воїнів пройшли курс відновного лікування в санаторно-курортних закладах області, а всього для учасників АТО придбано 965 путівок. Сотні колишніх бійців скористалися безкоштовним зубопротезуванням в обласній стоматологічній поліклініці. Крім того, Департамент охорони здоров’я щодня подає запити в госпіталі для ветеранів війни області (їх у нас три) відносно тих учасників АТО, які прибули у відпустку і потребують лікування.
ВЗ Якою ви бачите в цілому реабілітацію учасників АТО?
— Комплексною. Це має бути медична, медико-психологічна та соціальна реабілітація. Медико-психологічну вважаю першочерговою й обов’язковою! На жаль, колишні афганці свого часу такої реабілітації не пройшли, що мало дуже негативні наслідки. Тільки в Полтавській області 1 тис. із них вже пішли із життя. І це в самому його розквіті — у віці 40-50 років! Хоча безпосередньо за час війни наших земляків загинуло там 89…
Глибока бойова психологічна травма, яку отримали мої побратими, — так званий посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — далася взнаки: за статистичними даними колишнього СРСР, станом на листопад 1989 р. 3700 афганців перебували у в’язницях; кількість розлучень і гострих сімейних конфліктів у таких сім’ях становила 75%; 60% із них страждали на алкоголізм і наркоманію; багато колишніх воїнів-інтернаціоналістів вкоротили собі віку. Американська статистика теж вражає: після в’єтнамської війни 129 тис. її ветеранів померли внаслідок хвороб, спричинених ПТСР. Для порівняння: під час самої війни загинуло 58 тис. осіб. Отже, вбиває не тільки війна, а й її наслідки.
Ось чому в Україні й порушено надзвичайно важливу як для держави, так і для суспільства в цілому проблему. І вирішувати її слід негайно! Інакше ми можемо втратити ціле покоління.
ВЗ Але ж у МОЗ є відділ медичної реабілітації та паліативної допомоги, який має цим займатися.
— Так, але він далекий від вирішення цієї проблеми! По-перше, колишніми воїнами АТО після поглибленого клінічного обстеження мають опікуватися насамперед психологи і психіатри. Саме вони здатні через вплив на підсвідомість вивести людину із глибокого стресу, спричиненого війною.
У психоневрологічному відділенні Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О. Ф. Мальцева із цим завданням успішно справляються фахівці, які володіють спеціальними методиками гіпнозу, голкотерапії, аутогенного тренування тощо. Проте сама назва «Психіатрична лікарня» відлякує багатьох колишніх бійців, нервова система яких і без того уражена. Тому, на мій погляд, слід такі відділення відкривати на базі обласних лікарень, як це зробили в Дніпропетровську. Ще краще було б створити спеціальні центри. А вже після отримання психологічної допомоги людина може проходити санаторно-курортне лікування.
ВЗ Чи є для цього відповідні кадри?
— Це головна проблема на сьогодні. Необхідно негайно готувати фахівців для медико-психологічної реабілітації учасників бойових дій, що отримали бойову психічну травму. На жаль, в Україні зараз відсутня ця медична спеціальність. На думку моїх колег по Афганістану, терміново потрібно ввести посаду такого спеціаліста у штат МОЗ, а також впровадити зміни в навчальні програми медичних вишів, закладів післядипломної освіти, аби якнайшвидше розпочати підготовку спеціалістів з лікування ПТСР у колишніх бійців АТО.
На наш погляд, такі лікарі в регіонах повинні працювати з ветеранами АТО за індивідуальним протоколом, а також проводити консультації для членів їх сімей — за потреби призначати лікування і їм. І робити це слід до того, як хвороба набуде хронічної форми — тоді лікувати її буде набагато складніше, а то й взагалі неможливо.
Впровадження в практику методик медико-психологічної реабілітації, розвиток цього напрямку в медицині допоможе повернути до повноцінного життя тисячі молодих людей, що побували на війні, запобігти проблемам у їх сім’ях, дати шанс на майбутнє. І що швидше ми це зробимо, то краще.
Андрій КОНДРАТЮК, спеціально для «ВЗ», м. Полтава