В Україні нереально забезпечити тотальне тестування населення на коронавірус. Але панічні настрої створюють ажіотаж навколо нього й примножують сумніви щодо достовірності результатів. Що потрібно знати, аби не впадати в крайнощі?
ВЗ Чи достатньо в Україні лабораторій для ПЛР – досліджень COVID -19, аби зробити необхідну кількість таких тестів?
Борис КУЗЬМІНОВ, директор НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, доктор медичних наук, професор– Аби відповісти на це питання, потрібно розуміти, яку мету ми перед собою ставимо. Необхідно досягти елімінації вірусу на території держави чи уповільнити розповсюдження інфекції? Це зовсім різні стратегії. У першому випадку доведеться протестувати всіх громадян, аби виявити інфікованих, обмежити їх пересування за межі території епідвогнищ і не допускати в’їзду туди інших осіб. Тоді нам вдасться приборкати інфекцію, як це зробили в Китаї. Якщо ж ми хочемо просто стримувати розповсюдження інфекції, не вдаючись до радикальних дій, тоді не потрібно й тотальних тестувань. До того ж я вважаю тотальне тестування абсолютно нереальним в Україні. Це не Словаччина і не Чехія, які непорівняні за кількістю населення з нашою державою. Південна Корея, яка поставила перед собою таку мету, тестувала 25 -30 тисяч осіб на день. Навіть у масштабі окремої області це недосяжна мета. Скажімо, на Львівщині мешкає 2, 5 млн осіб. Чи можливо їх всіх протестувати зусиллями семи наявних лабораторій? До того ж цей процес не можна розтягувати у часі. Навіть якщо до нього доєднаються приватні лабораторії, вийдемо максимум на рівень 2-3 тис. досліджень на добу.
ВЗ Нині лабораторії дещо розвантажилися через скасування повторного тестування для підтвердження одужання від на COVID -19?
– Наказом МОЗ дійсно дозволено виписувати хворих, які не мають клінічних ознак хвороби, без підтверджуючих ПЛР досліджень. У клінічному плані це зрозуміло й, можливо, доцільно. Але чи не залишається такий пацієнт джерелом вірусу для свого оточення? У мене виникають великі сумніви щодо цього. За 8 місяців лабораторія нашого інституту провела понад 20 тис тестувань на COVID -19, і ми бачимо, що він може виділятися не тільки впродовж інкубаційного періоду. Багато пацієнтів, які мали пневмонію, «носять» вірус впродовж 21-27 днів після того, як вони практично вилікувалися. Тому з точки зору епідеміології повторне ПЛР- тестування не можна відміняти, щоб з’ясувати, чи людина може вийти із самоізоляції. Інша справа – як швидко пацієнт може отримати таку інформацію. Тому опорні лікарні потрібно закріпити за відповідними лабораторіями, щоб «закривати» це питання принаймні впродовж 24 годин. Наприклад, наша лабораторія видає результати через 8 годин після надходження біологічного матеріалу на дослідження.
ВЗ Що дасть достовірна статистика кількості хворих, якщо епідрозслідування за більшістю випадків все одно не проводяться через брак фахівців?
– Щоб зрозуміти, як діяти, слід повернутися до основ епідеміології. Передусім потрібно знати реальний рівень захворюваності й розповсюдженості COVID -19. В Україні цього досі не знають. Більшість лікарів лікують пацієнтів по телефону, тестування проходять далеко не всі хворі. Тому замість епідеміологічних показників ми використовуємо ті, що є, наприклад, кількість підтверджених інфікованих, яка у нас змінюється залежно від дня тижня, тобто кількості проведених тестувань. Але ж 80% інфікованих хворіють у легкій формі, а 40% з них (це офіційна статистка) взагалі безсимптомні. Тому вони не перенавантажуватимуть лікарні, але в плані розповсюдження інфекції (і це дуже важливо) небезпечні, тому мають бути на самоізоляції. Хоча тут ми впираємось ще й у рівень культури. Якщо ти не відчуваєш жодних проблем, це не означає, що ти не створюєш проблеми іншим. Але частина населення цим не переймається. А щодо недостатніх обсягів епідрозслідувань, ця проблема виникла не сьогодні, а 5 років тому, коли в Україні ліквідували медико-профілактичні факультети медичних вишів і припинили підготовку епідеміологів. Навіть аби ми сьогодні її відновили, отримали б необхідних фахівців через 8 років. Та й де їм сьогодні працювати, якщо систему знищено?
Наприклад, журналісти мене часто запитують про те, чи можуть інфіковані українці виїхати за кордон, придбавши фальшиві довідки. А хто ж може цьому перешкодити, якщо на кордоні немає жодного санітарно-контрольного пункту, фахівці якого могли б або запідозрити наявність хвороби у громадянина за клінічними ознаками, або принаймні відрізнити фальшиву довідку від справжньої (хто видав документ, як він має виглядати насправді тощо). Цю проблему можна вирішити технічно – як із програмою «Дій вдома», забезпечивши доступ до результатів тестування, які передаються в лабцентри. Тоді вдасться з’ясувати, чи дійсно видавався документ за певним номером і ким.
ВЗ Наразі суспільство занепокоєне ще й недостатньою достовірністю ПЛР тестів. Чи не є вона відображенням внутрішніх проблем системи діагностування?
– Згідно зі стандартом, ПЛР-тестування вважається молекулярно-генетичним дослідженням, точність якого досягає 99%, а деяких інфекцій і 100%. Чи можлива похибка при позитивному результаті? Безумовно, у будь-якій методиці вона закладена. Але з досвіду нашої лабораторії зроблю висновок: похибка у тестуваннях на COVID -19 може виникнути у двох випадках – внаслідок неправильної організації роботи лабораторії й у разі контамінації проби. Тобто коли проби були забруднені, прилад одразу покаже, що всі вони позитивні. Та основні помилки виникають при негативних результатах. І МОЗ визнало: понад 30% негативних результатів є хибними. Це пов’язано з тим, хто і як відбирає проби, за якої температури вони транспортуються до лабораторії, як довго зберігаються до моменту дослідження. Стандарт лікування коронавірусної хвороби вимагає провести таке дослідження впродовж 72 годин. Однак я вважаю, що максимальний термін – це 24 години. Принаймні, в перший день потрібно обробити всі проби, на ранок наступного залишити хіба що ампліфікацію. Тоді кількість хибно негативних результатів зведеться до мінімуму, хоча й не до нуля. Ще одна з можливих причин похибок – з початку епідемії ми працювали на тест-системах, які надходили в Україну як гуманітарна допомога. Сьогодні для ампліфікації використовуємо українські тест-системи і задоволені їхньою якістю. Однак виникають певні нюанси, коли доводиться поєднувати використання тест-систем виробників різних країн, призначених для виділення і для ампліфікації. Також я дещо скептично ставлюся до негативних результатів через те, що ПЛР-тест можуть зробити ще здоровому пацієнту, а через годину він уже поспілкується в компанії і стане інфікованим.
ВЗ Чи обов’язково потрібно проводити ІФА–тестування у разі негативного ПЛР?
– Цього вимагають стандарти ВООЗ. Адже негативний результат можливий у двох випадках: людина була і є здоровою, або ж вона перехворіла на коронавірус і якщо в організмі трапився якійсь збій через певний час після одужання, про факт хвороби в минулому важливо знати. Тому при негативному результаті ПЛР дійсно доцільно робити ІФА. Але в якості окремого дослідження останній метод не є недостатньо інформативним. Як і експрес- тести. По-перше, в них закладена похибка, на те вони і експрес-тести. По-друге, пацієнти часто розповідають, що отримали негативний результат ПЛР-тестування, а на експрес-тесті у них «з’явилася якась смужка». Тому потрібно розуміти, де й з якою метою доцільно застосовувати такі тести. Наприклад, для щотижневого обстеження медиків, щоб у разі підозри спрямувати на ПЛР тестування. А от використовувати експрес-тест «для заспокоєння», навпаки, не потрібно – через його сумнівну достовірність.
ВЗ Вчені стверджують, що коронавірус мутує. Це не впливає на результати тестування?
– Така проблема дійсно існує. Нещодавно я натрапив на наукові публікації про те, що у Південній Кореї з’явилися випадки захворювання, пов’язані з новим штамом коронавірусу. Поки що це поодинокі публікації, але немає й підстав їм не довіряти. Мутація будь-якого вірусу можлива. А коли в палаті інтенсивної терапії перебуває кілька осіб з ослабленим внаслідок хвороби імунітетом та супутніми захворюваннями, у коронавірусу з’являється додатковий шанс на мутацію. Тобто вийшовши з реанімації, хворий вже може бути носієм зовсім нового штаму вірусу. І висока ймовірність того, що його не розпізнаватиме тест-система, розроблена для іншого штаму.
ВЗ Чи не виникне «міксів» коронавірусу з різними вірусами грипу і наскільки вони небезпечні?
– Наразі вже розпочався сезон грипозної інфекції, тож у нас з’являється багато пацієнтів, які хворіють, тестуються на COVID -19, але його не підтверджують. Чи з’явиться мікс-інфекція в подальшому? Ніхто не може виключити такої можливості. Але мене більше непокоїть поєднання коронавірусу з туберкульозом. Тому перепрофілювання регіональних центрів легеневого здоров’я під лікування пацієнтів з коронавірусною інфекцією мені видається не найкращим рішенням.
ВЗ Чи достатньо захищені від інфікування працівники лабораторій?
– Ми намагаємося дотримуватися правил, прописаних у вимогах до лабораторій наказом МОЗ №26 від 24. 01. 2008 року. Фахівці, які розробляли ці правила, мали хороший досвід і врахували багато важливих нюансів. До того ж у нас добре відпрацьована логістика роботи: забором матеріалу займаються одні співробітники, обробкою – інші. Ще одна група фахівців займається виділенням РНК, інша працює на ампліфікаторі. Це зменшує біологічну загрозу для персоналу. Тому маємо відмінний результат – не захворів жоден працівник лабораторії, який працює на обробці проб чи на ампліфікаторі. Тобто головне – мати «розумні» правила й опанувати їх. Підтвердженням цьому є нинішня статистика. Наприклад, у Львові на COVID -19 захворіло понад 1000 медиків, але найменше їх серед працівники інфекційної лікарні, які вже мали величезний досвід роботи з інфекційними хворими і де створено відповідні умови. Тобто вони добре затямили, що на робочому місці не можна їсти й пити, захисний костюм знімають тільки, коли йдуть з роботи. Ці правила вони виконують майже на автоматі, бо дотримувалися їх завжди.
ВЗ Нещодавно лабораторія вашого Інституту розпочала безплатне тестування на COVID-19 студентів львівських вишів. Звідки виникла така ідея?
– Цей проєкт ми реалізуємо у співпраці з обласним лабораторним центром МОЗ України за підтримки Департаменту охорони здоров’я ОДА. Плануємо щодня робити до 100 безплатних тестувань студентам усіх львівських вишів. Бо для студентів та працівників нашого університету, які мали підозру на коронавірус, ми проводимо безкоштовне тестування вже з вересня. Вважаємо новий проєкт дієвим протиепідемічним заходом для міста, тому продовжимо його до того часу, як всі виші Львова відновлять навчання. У разі позитивного результату ПЛР- тесту ми подаємо екстрене повідомлення до лабцентру, який одразу реагує на випадок, як того вимагає санітарне законодавство.
Наш інститут доєднався до діагностики коронавірусної інфекції ще у квітні. Маємо для цього лабораторію другого рівня біобезпеки, яку було створено у 2010 році в рамках міжнародної програми в Україні по зменшенню біологічної загрози (всього тоді було створено 15 лабораторій). Її вартість – 3, 4 млн доларів. Тут розміщено понад 270 приладів і ми маємо можливість проводити молекулярно-генетичні дослідження багатьох інфекцій. Також ми підготували інші лабораторії й створили експериментальний центр, який уже в січні нинішнього року почав проводити мікробіологічні та імунологічні дослідження. Так сталося, що його потужності знадобилися за нинішньої пандемії. Спочатку робили лише 60 досліджень на коронавірус, потім поступово нарощували потужності, нині за наявності двох ампліфікаторів проводимо 320 ПЛР-досліджень за добу. Передусім обслуговуємо обласну інфекційну лікарню, де перебувають найтяжчі хворі, та військо-медичну службу. Коли МОЗ дозволило платні обстеження, почали надавати такі послуги пацієнтам, котрі хочуть виїхати за кордон, тому їм потрібні довідки про відсутність інфікування. Або ж пацієнтам приватних клінік, які йдуть на планові операції, платні пологи тощо. Платні послуги важливі, оскільки вартість утримання такої лабораторії без зарплати працівників в середньому сягає від 100 до 300 тис грн. на рік. Однак ми розуміємо важливість протиепідемічних заходів, тому вийшли з ініціативою безкоштовного тестування.
ВЗ Зусилля інституту зосереджені виключно на цьому питання?
– Наразі ми дійсно залучили більше співробітників на діагностиці коронавірусної інфекції. Але це не означає, що ми залишили наукову роботу. Наша лабораторія працює над вивченням розповсюдженості хантавірусів, Кримсько-Конго геморагічної гарячки на території Україні. Також в Інституті функціонує потужний відділ імунологічних досліджень туберкульозу, інфекційних і паразитарних захворювань. За цими напрямками співпрацюємо з польськими колегами, які занепокоєні розповсюдженістю цієї інфекції на прикордонних територіях. Ще один напрямок роботи – розробка ГДК (гранично допустимих концентрацій) шкідливих хімічних речовин в об’єктах навколишнього середовища (повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді відкритих водойм). У цьому напрямку працюємо переважно з виробниками хіміко-фармацевтичної продукції. Після того, як наш інститут увійшов у структуру медуніверситету, нам вдалося значно підвищити рівень наукових досліджень, університет забезпечує нам фінансування багатьох напрямків роботи. Без цієї підтримки ми навряд чи змогли б забезпечити й діагностику коронавірусної інфекції. Бо саме завдяки вчасному фінансуванню з боку університету вдалося калібрувати всі прилади, придбати необхідну науково-технічну документацію, захисний одяг для працівників.
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
