Ураження слуху у новонароджених – проблема важлива як із медичної, так і з соціальної точки зору, адже зниження слуху в дитини, на відміну від дорослого, призводить до відхилень у мовленнєвому розвитку, формуванні інтелекту й особистості в цілому.
Раннє виявлення таких порушень у новонароджених та дітей раннього віку – тема нашої розмови зі спеціалістами інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України.
Невтішні цифри
За даними статистики, в Україні кількість дітей із тяжкими та глибокими порушеннями слуху становить 0,2% від усього дитячого населення (2 на 1000 дітей), із них 67% — це діти з приглухуватістю і 33% — із глухотою.
Із різних джерел, за даними, що наводять на міжнародних конференціях зі скринінгу слуху новонароджених, кожні троє з тисячі новонароджених страждають від порушення слуху. У країнах Європейської Співдружності слухові проблеми мають 1,2-1,4% дітей.
Щодо України, то ми можемо апелювати до даних звітності сурдологічної служби країни за 2003 рік — 0,02% (від загальної кількості населення) випадків порушень слуху серед дітей.
Ще один невтішний висновок, який стає очевидним, коли ми апелюємо до статистики: відсоток дітей до 3 років із порушенням слуху від загальної їх кількості становить 3,5%, у той час як від 7 до 13 років — 53,4%. Ці цифри дуже просто пояснити: найчастіше батьки звертають увагу на порушення слуху в дитини у 6-річному віці, тобто тоді, коли час вступати до школи. Очевидно, що тільки відсутністю у батьків потрібної інформації щодо даної проблеми таку ситуацію пояснити неможливо. Якщо виникає підозра на порушення слуху у дитини, то за цим мають слідувати подальші заходи: бесіди з батьками, діагностичні вимірювання, протезування слуховими апаратами, і, якщо потрібно, навіть операція.
Отже низький відсоток дітей віком до 3 років не відповідає дійсності і пояснюється відсутністю в Україні системи скринінгового обстеження слуху новонароджених і дітей раннього віку.
«Тиха» проблема — гучне відлуння
Виняткова важливість виявлення порушень слуху у якомога більш ранні строки для проведення подальшої реабілітації зумовлена тим, що, як відомо, в перші роки життя дитини (від народження до 3-х років) слух є основою розвитку мовлення, пізнавальних та соціально-емоційних навичок. Отже, несвоєчасне виявлення порушень слуху має серйозний негативний вплив на розвиток дитини, призводить до порушень формування мовлення і, як наслідок, — до інвалідизації. Рання діагностика приглухуватості та глухоти, за даними іноземних колег, корінним чином змінює ситуацію. У зв’язку з цим особливу значимість мають методи раннього виявлення порушень слуху в дітей.
У багатьох країнах світу вчені та клініцисти добилися впровадження програми загального слухового неонатального скринінгу в практику охорони здоров’я. Такі програми діють у США, Канаді, Великій Британії, Бельгії, Голландії тощо. Розроблено чинні сьогодні стандарти ефективного скринінгу, рекомендовані Американською академією педіатрії.
Скринінгова програма досліджень слуху у новонароджених
Універсальна скринінгова програма дослідження слуху у новонароджених, що прийнята в багатьох державах світу, дає можливість якомога раніше підібрати слуховий апарат, навіть у 2-3 місячному віці, і запобігти таким чином небажаним наслідкам.
Сучасною медичною наукою (та практичним досвідом — і це дуже важливо!) вже доведено, що у дітей зі зниженим слухом у разі корекції слуховим апаратом (за умови слухопротезування у віці до 6 місяців) можуть розвиватися мовленнєві навички, рівнозначні тим, що мають діти, які не страждають від проблем зі слухом.
Силами ДУ «Інститут отоларингології імені проф. О.С. Коломійченка НАМН України» проведено скринінгові дослідження слуху новонароджених у кількох київських пологових будинках, розроблено методичні матеріали для широкого впровадження скринінгового дослідження слуху новонароджених у всіх пологових будинках України (за наявності відповідного технічного оснащення).
Отже, підсумуємо: скринінг слуху — це стандартизоване масове обстеження дитячого населення у віці від 0 до 1-го року з метою раннього виявлення порушень слухової функції та раннього початку корекційної роботи з дітьми.
Основне завдання масового скринінгу:
• виявлення дітей із ризиком розвитку приглухуватості та глухоти;
• направлення дітей із ризиком порушення слухової функції у спеціалізовані кабінети для поглибленого обстеження та медико-педагогічного консультування;
• надання консультативної допомоги батькам із питань реабілітації дітей;
• облік дітей із приглухуватістю і глухотою для створення банку даних для визначення потреб у допоміжних технічних засобах корекції та компенсації слухової функції;
• рання реабілітація на основі скринінгового обстеження.
Від теорії до практики
Виявлення порушень слуху у дітей базується на:
• вивченні даних анамнезу;
• виявленні факторів ризику;
• дослідженні слуху у дітей із застосуванням реєстрації отоакустичної емісії (ОАЕ), динамічної імпедансометрії, слухових викликаних потенціалів (СВП), а коли немає обладнання — обов’язково провести рефлекторну або ігрову аудіометрію.
Потрібно зауважити, що врахування даних анамнезу, з’ясування факторів ризику, реєстрація ОАЕ або СВП дають змогу виявити близько 50% випадків порушень слуху. А поєднання цих факторів діагностує тяжкі та глибокі порушення слуху у 90%.
Важливе зауваження: зважаючи на високу варіабельність результатів досліджень, складність тестування новонароджених, усі ці дослідження слід проводити за принципом перехресної перевірки. Для отримання достовірних даних, виключення помилково-позитивних та помилково-негативних результатів тестування слуху дослідження (ОАЕ, СВП, динамічна імпедансометрія) слід проводити кілька разів.
Перший етап поширюється на допологовий період та період новонародженості. Проводиться у жіночих консультаціях під час вагітності, у пологових будинках і складається з прогностичного скринінгового обстеження за факторами ризику (під час вагітності) та скринінгового аудіологічного обстеження новонародженого, а саме рефлексометрії (реєстрація безумовно рефлекторних реакцій), а за наявності обладнання — виявлення зниженого слуху на основі реєстрації отоакустичної емісії, скринінгової імпедансометрії.
Другий етап здійснюється після виписування дитини з пологового будинку і проводиться
за місцем проживання у 2- та 6-місячному віці, а далі — до 3-х років із інтервалом у 6 місяців.
Обов’язково слід проводити інструктаж батьків із проведення поведінкового скринінгу слуху дитини на основі визначення її реакції на звуки.
Резюме
Згідно зі світовим досвідом, урахування факторів ризику дає змогу виявити лише 50-60% новонароджених із порушенням слуху. Отже, існують такі вимоги до скринінгу:
• дослідження слуху слід проводити у 100% новонароджених;
• протокол скринінгу має забезпечувати виявлення зниження слуху понад 30 дБ на вусі, яке ліпше чує;
• хибно-позитивні результати не повинні перевищувати 3%;
• хибно-негативні результати мають становити 0%.
Впровадження у практику тактики раннього виявлення цієї проблеми дає змогу надати дітям своєчасну допомогу, забезпечуючи їхню повноцінну інтеграцію в суспільство. Зрештою ці заходи (і сам скринінг, і повноцінна соціальна реабілітація) потребують значно менших витрат, аніж навчання та утримання інваліда державою, не говорячи вже про те, який «царський» подарунок ми можемо зробити багатьом людям — щастя чути! Невипадково слова чути та відчувати — синоніми.
Підготувала Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»
