Респіраторні явища при коронавірусній інфекції залишаються такими, як і в минулому році, а ось порушення з боку крові стали більш характерними і серйозними. Таку інформацію сповістила Ольга Кобевко, лікарка-інфекціоністка під час інтерв’ю виданню Ліга.
За її словами наразі з респіраторних проявів коронавірусу фіксують ломоту в тілі, закладеність носу, високу температуру тіла, зміна смаків/запахів, першіння і горлі. Також вона додала, що залишається атипова ковідна пневмонія, яка перебігає та лікується інакше, ніж звичайна. Пані Кобевко зауважила, що в цьому році побільшало хворих на COVID-19, які потрапляють до медзакладів у важкому стані, у них розвиваються діагнози, що пов’язані з тромбоутворенням.
«А ось порушення з боку крові були не настільки виражені в минулому році, коли переважали пошкодження дихальних органів. Зараз спостерігаємо, як у більшості пацієнтів розвиваються інсульти, інфаркти – діагнози, пов’язані з тромбоутворення», – роз’яснила вона.
Лікарка наголосила, що в Україні немає ретельного вивчення цього явища, але в світі існує припущення, що вірус чинить вплив на внутрішні стінки судин – ендотелій, тому провокує симптоматику з боку крові. Вона зазначила, що наразі у значної кількості молодих людей, які захворіли на коронавірус, розвиваються тромбози.
«Тромбоутворення призводить до швидкої смерті, навіть блискавичною. Тромбоемболія легеневої артерії, тобто пракриті цієї судини тромбом, – це миттєва смерть за лічені хвилини. Зараз багато молоді, у якої розвиваються летальні тромбози», – сказала вона.
Інфекціоністка підкреслила, що вітчизняні лікарі користуються у лікуванні не тільки напрацюваннями українського протоколу.
«Перших хворих лікували завдяки досвіду колег, які в той час працювали з коронавірусом широко, наші перші напрацювання були на основі португальських, американських і канадських протоколів. Ця практика існує до цих пір, ми постійно вичитуємо, які з’являються інновації в інших країнах, вивчаємо джерела. Якщо бачимо відповідну симптоматику, використовуємо ті засоби, які є тільки в протоколі, наприклад, Іспанії», – розповіла вона.
Пані Кобевко доповнила, що український протоколі був недосконалим, у ньому містилися твердження, що суперечать науковому консенсусу. За її словами, у більшості випадків слід застосовувати індивідуальний підхід до хворого, зважаючи на ускладнення, які у нього виникли.
«В українському протоколі, наприклад, є препарати для дезінтоксикації, які я на практиці не використовувала жодного разу. Пацієнти нормально лікувалися і без них. Ми спираємося на досвід: використовуємо протокол, але індивідуально ставимося до кожного пацієнта. Адже всі ми до сих пір вчимося працювати з цим вірусом», – сказала лікарка.
Інфекціоністка зазначила, що їй доводиться працювати у відділеннях, де надають меддопомогу останнього рівня – привозять найважчих пацієнтів. За її словами, молоді пацієнти у тяжкому стані були як у 2020 році, так і зараз.
«Місць в наших лікарнях завжди вистачало, тому що поставити ліжко з матрацом неважко. А ось з киснем проблема. Я спочатку грішила на наших місцевих чиновників, не могла зрозуміти, скільки ще треба жертв, щоб зрозуміти, що до таких хвиль треба бути готовими. Зв’язувалася з колегами з Дніпра, Харкова, Києва, вони кажуть, що потужності виробництва кисню в Україні не справляються», – зазначає лікарка.
Вона доповнила, що потреба у кисні наявна у всіх регіонах України, але його доставка затримується.
«Я не можу зрозуміти, чому ми, більше року живучі в пандемії, ще не увійшли в ритм, як це зробили інші країни. Для них «ковідні» відділення звичні, вони знають, що туди завжди потрібен кисень, персонал, ліки. Це напрацьовано», – резюмувала Кобевко.
