Правда й міфи про холестерин

Потерпаючи від серцево-судинних захворювань, людство десятиліттями шукає способи боротьби із ними. Високий рівень холестерину підвищує ризики атеросклерозу, серцевого нападу, ішемічної хвороби серця та інсульту. Тому кожен має знати свій рівень холестерину, аби попередити захворювання. Розуміючи, як змінюється так званий профіль здоров’я українців, науковець Олена Кваша стверджує: якщо проблему не вирішити на державному рівні, то Україна навряд чи дочекається світлого майбутнього.

ВЗ Яке ваше відношення до холестеринової проблеми?

— Саме поняття «холестерин» оповите міфами. Досі точаться палкі дискусії про те, шкідливий він чи, навпаки, корисний. З точки зору фізіології нашого організму, холестерин — надзвичайно важливий елемент його функціонування. По-перше, це будівельний матеріал для абсолютно всіх недиференційованих клітин організму. По-друге, необхідний елемент для повноцінного гормонального фону — як у жінок, так і в чоловіків. По-третє, оболонка всіх нервових волокон на 20% складається саме із холестерину. Тобто повноцінна робота і кори головного мозку, і периферичної нервової системи неможлива без холестерину. А обмежувати в холестерині організм, що росте, — узагалі злочин! До речі, є захворювання нервової системи, при якому організм не сприймає холестерину через відсутність рецепторів, — такі пацієнти не доживають і до 20 років. Але наші люди звикли черпати «медичну» інформацію з інтернету або чуток. Тому ми періодично спос­терігаємо повальний «геноцид» холестерину. І коли такі пацієнти збираються своїми силами знизити рівень холестерину до нуля, мене це лякає. Доводиться довго пояснювати, чому цього робити не можна. Більше того, зробити це в принципі неможливо, адже 80% його продукується самим організмом, а не потрапляє ззовні! Головна його «фабрика» — печінка. Посприяла погіршенню репутації холестерину так звана теорія Анічкіна, яка стверджувала: «холестерин = атеросклероз». Але більшість вчених вважають, що ця провальна теорія, народжена у ХХ столітті, там і мусила залишитись. Правда ж, як завжди, десь посередині: у більшості досліджень, зокрема загальновідомому Фремінгемському, виявлено певний корелятивний зв’язок між рівнем смертності та вмістом холестерину в організмі. Наприклад, «дослідження семи країн» показало: у тих країнах, де рівень холестерину в їжі низький (середземноморські та Японія), смертність від серцево-судинних захворювань також нижча, і навпаки. Найбільш показовим, на мою думку, є проект «Північна Карелія»: у 60-70-ті роки минулого століття у Фінляндії було зафіксовано найвищі показники смертності від серцево-судинних захворювань серед населення. Причина в раціоні харчування — великій кількості насичених жирів та відсутності овочів і фруктів. На тлі гіподинамії й високого рівня паління це призвело до плачевних наслідків.

Олена КВАША, провідний науковий співробітник відділу популяційних досліджень ДУ ННЦ «Інститут кардіології ім. М. Д. Стражеска» НАМН України, доктор медичних наук

ВЗ Тобто холестерин досі вважається фактором ризику виникнення серцево-судинних захворювань?

— Звичайно, але внесок його у розвиток атеросклерозу не доведений. Основним чинником є все ж таки ушкоджений ендотелій. Саме в ушкоджені ділянки інтими судин і проникають мізерні частинки холестерину, які надалі формують атеросклеротичну бляшку. І варто пам’ятати, що в одному й тому ж організмі холестерин може відігравати протилежні ролі. У молодому віці він нам, звичайно, потрібен, але настає такий момент (наприклад, менопауза в жінок), коли всі процеси починають сповільнюватися. Статеві гормони вже не затребувані, будівництво нових клітин та обмінні процеси також на мінімумі, а холестерин продовжує вироблятися в кількості, звичній для організму. І ось тоді із «дружнього» елемента він перетворюється на «ворога». І якщо заз­вичай рівень холестерину в жінок є нижчим, ніж у чоловіків, то з моменту менопаузи він починає збільшуватися. І разом із факторами, які призводять до ушкодження ендотелію, холестерин провокує розвиток серцево-судинних захворювань.

ВЗ Чи змінилися значущі норми рівня холестерину?

— Відомо, що холестерин ділиться на фракції: низької щільності розноситься по всьому орга­нізму, а високої, — навпаки, збирає попередній та доставляє назад у печінку, де він метаболізується. Важлива складова загального холестерину — якраз співвідношення цих двох фракцій: рівень холестерину низької щільності не має перевищувати 3 ммоль/л. Значущим фактором ризику стає загальний холестерин, показник якого наближається до 6 ммоль/л. Усі значення, які є нижчими, не впливають на збільшення рівня смертності населення. Але за однієї умови: коли мова йде про здорову людину без проблем із серцем. Для пацієнтів, котрі вже перенесли серцево-судинну подію, критерії зовсім інші. Загальний рівень холестерину не має перевищувати 4,5 ммоль/л, а вміст холестерину низької щільності повинен бути нижчим за 2,5 ммоль/л.

ВЗ Ваш відділ проводив наймасштабніше епідеміологічне дослідження рівня ліпідів. Розкажіть про його результати.

— Ми 35 років моніторували рівень ліпідів і дійшли невтішних висновків: виражена гіперхолістеринемія у 1980 році була на рівні 17%, а зараз — 27%. Це свідчить про стрімке зростання атегоренності населення. Удвічі збільшилися показники холестерину низької щільності! І це закономірно, з огляду на погіршення загального здоров’я українців. Але це дослідження виявило також багато несподіванок. Наприклад, аналізуючи літературу, я була впевнена, що загальний холестерин буде головним предиктором смертності внаслідок серцево-судинних захворювань. А виявилося: головним чинником, який корелює з рівнем смертності від цих захворювань у жінок, є тригліцериди. Щоб пояснити собі цей факт, я цікавилася думкою науковців, котрі зай­маються фізіологією, та шукала відповіді в іноземній літературі.

Виявилося: дійсно є дослідження, які доводять, що саме тригліцериди, а не холестерин є руйнівними для серцево-судинної системи жінок. Узагалі, якщо поглянути на загальнопопуляційну таблицю факторів ризику, то загальний холестерин там буде лише на п’ятому місці. Трійка лідерів — підвищений артеріальний тиск, паління та ліпопротеїди низької щільності. Але коли розглядати окремо саме жінок, то тригліцериди «випереджають» інші фактори ризику з великим відривом. Однак варто пам’ятати: це дослідження розпочате ще в 1980 році, а тоді відсоток жінок, що палять, був незначним. Тому мені здається, що вплив тютюнових смол на розвиток серцево-судинних захворювань у жінок поки недооцінений. А ось ожиріння, якого так бояться жінки, нав­паки, не справляє такого руйнівного впливу. Саме тригліцериди є проспективно важливим фактором, і саме на них варто звернути увагу, прагнучи знизити захворюваність на серцево-судинні захворювання та смертність від них у жіночій популяції. Що таке тригліцериди? Це молекула гліцерину з трьома ефірними кислотами. Вони не потрапляють в організм ззовні, а синтезуються лише всередині. Їх рівень залежить від індивідуального метаболізму. Вважають, що високий вміст тригліцеридів корелює з порушеннями вуглеводного обміну та глюкози. Парадоксально, але запідозрити підвищений рівень тригліцеридів за зовнішніми чинниками майже неможливо. Навіть у людей з нормальною масою тіла може бути високий рівень тригліцеридів і навпаки.

Окрім цього, під час дослідження ми довели, що зміна ліпідних показників не пов’язана зі збільшенням маси тіла людини, як вважалося раніше. Однією з причин може бути зміна характеру харчування населення. На жаль, дуже важко відшукати дослідження за цією темою. Але Українська аграрна асоціація засвідчила, що в 2014 році населення України вживало на 35% менше м’яса та на 40% менше риби від встановленої норми. Цей дефіцит компенсувався цукром, борошняними виробами, яйцями та картоплею. Усі ці продукти порушують ліпідний спектр.

ВЗ Чи враховують в епідеміологічних дослідженнях такий фактор ризику, як гіподинамія?

— Це найбільш нез’ясоване питання в епідеміології. Критерії фізичної активності в різних дослідженнях будуть різними. Із палінням усе зрозуміло: людина вважається курцем, якщо випалює лише одну цигарку в день. Так само зрозумілими є уніфіковані критерії щодо артеріального тиску або ж рівня жирів. А ось скільки потрібно рухатися, щоб вважатися фізично активним, не встановлено. Згідно з програмою з профілактики неінфекційних хронічних зах­ворювань, людину визнають фізично неактивною, якщо вона сидить більше 5 годин і рухається на повітрі у вільний від роботи час менше 10 годин на тиждень. В інших дослідженнях наголошується, що достатньо рухатися на повітрі 30 хвилин на день, аби нівелювати наслідки сидячого робочого дня. Є дані, що 40 хвилин аеробного навантаження (ходіння на вулиці) є повноцінною профілактикою серцево-судинних захворювань. Зважаючи на розмитість цих критеріїв, важко оцінити, наскільки рухлива нація. Більшість людей вважають сільських жителів рухливішими за містян. Але це не так, адже навантаження в селі статичні. Вони задіюють зовсім інші групи м’язів, які не важливі для оздоровлення. І в той самий час гіподинамія безпосередньо впливає на рівень того самого холестерину чи артеріального тиску. Більше того, фізична активність є найбільш значущим фактором, який знижує вміст загального холестерину і підвищує рівень «захисних» жирів. Аналогів немає!

ВЗ А як впливає паління та вживання алкоголю на ліпідний профіль?

— Паління — протилежно спорту. Абсолютно однозначно доведено: продукти горіння тютюнових смол знижують рівень ліпопротеїдів із захисними властивостями. Тобто нарівні з власною руйнівно дією, цигарки ще й значно знижують ліпідний профіль. З алкоголем не все так однозначно: має значення його якість і кількість. Як правило, келих червоного вина йде тільки на користь і підвищує рівень альфа-холестерину. Але це хитка «профілактика», що вимагає контролю за кількістю та якістю випитого вина. З культурою споживання алкогольних напоїв у нашій країні не все доб­ре — обмежувати себе ми не вміємо. Нині алкоголь є другим за значущістю фактором ризику тягаря хвороб в Європі. Згідно зі звітом ВООЗ, Україна посідає п’яте місце за рівнем споживання алкоголю у світі: на кожного нашого співвітчизника віком 18 років і старше припадає 15,6 л абсолютного етанолу на рік. Наразі алкоголь є причиною смерті 30% україн­ських чоловіків працездатного віку. Частотні та кількісні показники важливі, але це — не єдині характеристики. Не менш важливими є вид і міцність найпопулярнішого в країні напою. Численні дослідження доводять, що тип споживання алкогольних напоїв, який мінімізує негативні наслідки, представлений структурою, де пиво становить 50%, вино — 35%, а міцні напої — 15%. В Україні ж, згідно з результатами наших досліджень, найбільша частка в загальній структурі вживаного чоловіками алкоголю припадає на міцні спиртні напої — 57%, третину становить пиво. Домінуючим напоєм в жіночій популяції є вино, однак кожна п’ята жінка віддає перевагу міцним спиртним напоям. На жаль, кількість послідовників відомої фрази «Горілка без пива — гроші на вітер» зросла з 34 до 43%. Це так званий інтоксикаційно-орієнтований стиль, котрий посилює роль алкоголю як фактора ризику високого рівня загальної та серцево-судинної смертності населення.

ВЗ Чи впливає на рівень ліпідів емоційний стан людини?

— На жаль, дуже! Дослідження, проведені в Німеччині, чітко вказують: стрес і тривога позначаються на показниках ліпідограми. Учені встановили, що, наприклад, у разі втрати людиною роботи рівень холестерину в її організмі зростає до 8 ммоль/л. А китайські дослідники з’ясували, що після двох років роботи в поліції в людей різко змінюється ліпідний профіль. Тобто стрес — фактор, про який ніколи не можна забувати. Наше дослідження в часі співпало з анексією Криму та хвилями мобілізацій. І те, що відбувається в нашій країні, уже позначається на функціонуванні організму людей.

ВЗ Як дізнатися, коли холестерин знижувати, а коли ні?

— Якщо повернутися до епідеміологічних дос­ліджень, то слід визнати: рівень холестерину серед населення мусить знижуватися постійно. Тоді мова йде по загальне оздоровлення нації. Але якщо розглядати кожного пацієнта індивідуально, то відповідь на запитання, знижувати рівень холестерину чи ні — неод­нозначна. Важливо розуміти, завдяки чому підвищується його рівень у конкретної людини. Якщо через зовнішні фактори (тобто недоліки харчування), то більшість дослідників не вважають їх значущими з огляду на атерогенез людини. Але важливе значення має спосіб життя, який веде цей пацієнт. Звичайно, коли він не палить та достатньо рухається, на вміст холестерину в його організмі можна не зважати. А якщо ні?

Відомо, що поєднання факторів ризику чинить кумулятивний ефект. Приймаючи рішення про зниження рівня холестерину, варто все ж таки починати з дієтологічних рекомендацій (у разі відсутності суттєвих проблем із серцево-судинною системою). Головною рекомендацією є стабілізація кількості жирів, які потрапляють в організм з їжею, на рівні 30% загального раціону. Тверді (насичені) жири мають становити не більше третини від усіх жирів. Водночас людина мусить збільшити споживання поліненасичених жирних кислот, які сприяють нормальному метаболізму та виведенню з організму шкідливого холестерину.

Звичайно, потрібно збільшити в раціоні кількість овочів і фруктів. Ця рекомендація часто викликає обурення в пацієнтів через вартість зазначених продуктів. Не варто думати, що людина мусить харчуватися заморськими салатами, але й замінити жирну свинину на смажену картоплю — не вихід. А ось дві морквинки в день можуть значно зменшити рівень холестерину. Не потрібно доходити до абсурду, вживаючи часникові настоянки — популярний рецепт серед пацієнтів. Такий спосіб лише провокує аритмію! Але сам по собі часник дійсно «вміє» знижувати поганий холестерин і його варто включати у свій раціон. Такий самий ефект чинять волоські горіхи та горох. Є навіть лікувальна горохова дієта: дві склянки відвареного гороху щодня протягом 3 тижнів знижують рівень холестерину на 20%. Дуже популярною була думка, що морепродукти зменшують вміст «поганих» жирів, але насправді кальмари, креветки, мідії тощо лише підвищують його рівень. Корисною у цьому сенсі є лише морська риба, котра нарівні із холестерином містить незамінні амінокислоти, що сприяють виведенню його з організму людини. Тобто існує низка дієтологічних чинників, які дають змогу знизити цей фактор ризику.

Проте й тут є одне «але»: наш організм дуже хитрий, і що більше ми за допомогою дієт воюємо із холестерином, то більше він його продукує зсередини. Тому дуже часто можна почути скарги від пацієнтів, які ретельно дотримуються всіх дієтологічних порад, а в результатах аналізів — цифри ще вищі, ніж були. У таких хворих рівень жирів уже пов’язаний не із зовнішніми чинниками, а з власним синтезом організму. Тобто зробити висновки про «винуватця» можна лише таким експериментальним шляхом.

Звичайно, абсолютно всім варто дотримуватися балансу в харчуванні, але питання боротьби із холестерином — індивідуальне і має вирішуватися пацієнтом та його лікарем. Проте коли людина дожила до віку, скажімо, 80 років із високим вмістом холестерину, чіпати його, звісно, не потрібно.

ВЗ А яка тактика є правильною щодо вживання статинів?

— Головне, що варто знати: для профілактичної терапії статини не використовують! Тобто люди, які не страждають на серцево-судинні захворювання, не повинні безконтрольно вживати ці препарати. Але в разі серцево-судинної події та, як я уже говорила, підвищення рівня загального холестерину понад 4,5 ммоль/л,застосування статинів є обов’язковим і пожиттєвим.

ВЗ Чи затребувані такі дослідження нашою державою, можливо, для майбутньої стратегії превентивної медицини?

— Нашими даними дійсно користуються, але дослідження ніхто не фінансує. Хоча програми профілактики серцево-судинних захворювань мають стимулюватися державою і нею ж контролюватися!

Такі масштабні популяційні дослідження рідко зустрічаються в літературі. Більшість наукових установ світу концентрують свою увагу на одному-двох аспектах, тоді як ми дотримуємося комплексного підходу. Ми не розглядаємо поширеність окремих факторів ризику, а прослідковуємо їх асоціативність. До речі, зараз українців із нульовим фактором ризику — усього 2%. А 35 років тому було 5%. У людей віком від 18 до 19 років у середньому два фактори ризику. Але найбільше українців, у яких визначають три і більше таких факторів, що свідчить про погіршення профілю здоров’я населення. На підставі результатів наших дос­ліджень ми можемо дати об’єктивну популяційну оцінку: незважаючи на всі реорганізації системи охорони здоров’я, за 35 років ми стали «хворою нацією».

Коли ми тільки починали ліпідне дослід­ження, подібні нашому відділи були створені в усіх країнах колишнього Союзу. Тоді ми могли порівнювати, чим наші результати відрізняються, скажімо, від таких киргизьких чи естонських учених. Але наразі установ, що займаються епідеміологічними дослідженнями, залишилося дві — наша і литовська. Усі перейшли на клінічні дослідження… Наші ж результати залишилися репрезентативними, тобто характерними саме для населення нашої країни, і ми цим пишаємося. Більшість клінічних досліджень починаються з наших даних, на які спираються всі. Але, незважаючи на масштабність нашої роботи, наразі і в нашій країні йде мова про реорганізацію відділу популяційних досліджень. Дотації на науку скорочені вже давно, але попри це ми працювали. Що буде, коли відділу не стане, — важко сказати. Розумні країни роблять ставку на профілактику, а наша, здається, на винищення населення.

Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»