Після скандального звільнення з посади директора Національного інституту раку Ігоря Щепотіна у лютому цього року у Міністерстві охорони здоров’я вирішили шукати нового очільника закладу шляхом проведення «публічного та прозорого конкурсу».
Щороку в Україні від онкологічних захворювань помирає майже 100 тис. осіб: смертність складає більше 60%, у розвинутих же країнах — менше 30%. Фактично, кожного другого можна було б урятувати. Але в Україні «онкологи від держави» не завжди боролися із захворюванням. Для них рак перетворювався на надприбутковий бізнес, на якому наживалися всі — від діагноста до медсестри. Ліки, що закуповувалися державою, потім перепродувалися хворим самими ж лікарями.
Перевірки діяльності ключової установи по боротьбі з онкозахворюваннями в Україні — Національного інституту раку, проведені СБУ та Генпрокуратурою, довели факт зловживання службовим становищем його директором Ігорем Щепотіним. Унаслідок цих дій держава понесла величезні збитки, проте МОЗ знадобився майже рік, аби звільнити скандального директора й оголосити конкурс на заміщення вакантної посади.
Це й не дивно, адже місце Голови інституту більш ніж хлібне: тільки в минулому році бюджет установи склав понад 160 млн грн — сума дорівнює загальним обсягам фінансування всіх програм для дорослих онкохворих.
За розпорядження даними коштами нині змагаються 18 кандидатів. Однак, попри задекларовану МОЗ публічність та прозорість процесу обрання директора установи, відомості про кандидатів не були оприлюднені для широкої громадськості.
Утім, деякі претенденти все ж таки відомі публіці — хто гучними корупційними скандалами, хто, навпаки, тисячами врятованих життів та відданістю своїй професії.
З 18 кандидатів першим впадає в око прізвище нещодавно звільненого одіозного екс-директора інституту. Ігор Щепотін знову бажає очолити заклад, з якого був звільнений через зловживання та корупцію. Більше того, разом із собою Щепотін запросив до участі в конкурсі свою команду — Станіслава Кіркілевського та Олексія Горіцького.
Горіцький за часів Щепотіна відповідав за проведення торгів. А Кіркілевський, завідувач клініко- хірургічним відділом інституту, «мітингував» проти намірів МОЗ звільнити Щепотіна і разом з іншими керівниками закладу маніпулював співробітниками, залякуючи їх скороченнями.
Також участь у конкурсі на посаду керівника інституту бере і співавтор книг Щепотіна — Юрій Михайлович.
Іван Смоланка — ще один автор наукових праць у співавторстві зі Щепотіним. За словами співробітників інституту, минулого року йому пропонували очолити рух проти Щепотіна, але Смоланка відмовився.
В конкурсі на посаду директора, окрім Щепотіна, взяли участь ще 2 екс-колеги колишнього керівника інституту. Олександр Литвиненко — колишній заступник Щепотіна. Його кандидатуру на посаду директора підтримує Національна академія медичних наук України. Володимир Проценко — лікар-травматолог. Обидва звільнилися з інституту майже відразу після того, як Щепотін очолив його в 2008 році.
Також у конкурсі взяла участь чинний в. о. директора інституту Олена Колесник. З її призначенням інститут одразу відкрив двері для ЗМІ, а сама Колесник розпочала активні пошуки додаткових незалежних джерел фінансування.
Окремими фаворитами конкурсу можна вважати представників відомих медичних сімей України. Наприклад, директором Національного інституту раку має намір стати Володимир Мішалов — чоловік Катерини Амосової, доньки відомого на весь світ кардіохірурга, яка сьогодні керує Національним медичним університетом ім. О. О. Богомольця. Проте у хірурга Мішалова відсутній досвід в онкологічний сфері.
Інший претендент — Іван Тодуров — хірург-трансплантолог з Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова і брат відомого кардіохірурга, директора Київського міського центру серця Бориса Тодурова.
Очолити головний заклад у сфері онкології прагне і ректор Донецького національного медичного університету ім. М. Горького Юрій Думанський, який відмовився від співпраці з ДНР та вивіз очолюваний ним учбовий заклад до Красного Лиману. Згідно з інформацією, представленою на сайті Донецької облради, Думанський є депутатом і членом фракції Партії регіонів.
Претендує на директорське крісло ще один регіонал, Валерій Зуб, який хоча й перефарбувався на цих виборах у нові кольори, але до Парламенту так і не пройшов. Колишній завідувач поліклінічного відділення Чернігівського обласного онкодиспансеру та головний онколог Чернігова паралельно обіймає посаду обласного депутата від Партії регіонів.
Серед «яскравих» кандидатів трапляються й менш відомі широкому загалу люди — лікарі з міжнародним досвідом, академіки й навіть акушери-гінекологи. Проте у публічних джерелах інформація про цих кандидатів практично відсутня.
Дмитро Осинський — головний онколог Києва та ідейний ворог колишнього директора інституту Ігоря Щепотіна. Майже не був помічений у скандалах.
Олена Манжура — завідувачка відділення онкогінекології Київського міського клінічного онкологічного центру.
Вирізняється у списку претендентів Сергій Байдо, провідний онколог ізраїльської клініки «ЛІСОД» у Києві, доктор медичних наук із закордонним дипломом та багаторічним досвідом роботи в клініках Франції та Швеції. Чи готовий він буде повністю розірвати свої стосунки із приватною ізраїльською клінікою та її засновником Едуардом Майбергом? Адже ситуація, коли безнадійних або важких пацієнтів із державних лікарень відправляють у приватні, де «лікують краще», — доволі типова для України.
Олена Єщенко, акушер-гінеколог за освітою, екс-заступник Голови Держслужби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань. Цю службу було розформовано ще за часів Міністра Олега Мусія. Єщенко відома тим, що пройшла люстраційну «Фейсбук»-перевірку від Тетяни Чорновол.
Серед інших кандидатів: Олег Євтушенко — академік, професор, який запатентував власний спосіб лікування раку товстої кишки; Андрій Онищенко — онкоуролог, що працював заввідділенням в Донецькому обласному протипухлинному центрі.
З-поміж відомих та невідомих кандидатів конкурсна комісія має обрати 3-х осіб та провести з ними співбесіди.
За матеріалами «Української правди»
