Населення планети стрімко старіє. За даними ВООЗ до 2050 р. кількість осіб літнього віку у світі збільшиться до 38%, і швидко настане період, коли такі люди переважатимуть у загальній популяції. Такі невтішні прогнози підштовхують країни світу до зміни державної політики в галузі медико-соціального захисту й підтримки цієї категорії населення.
Демографічні реалії сучасності
Світлана Дудник, завідувачка відділу соціально-гігієнічних досліджень формування здоров’я населення та медичної статистики ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України», кандидат медичних наукСтатистичний оптимізм — не виправданий
За даними ВООЗ у понад 40% осіб віком 50-65 років виявляють 4-5 хвороб, а у 66% людей віком понад 75 років — їх уже більше 5. Стан здоров’я й особливості захворюваності в людей похилого і літнього віку обумовлені підвищенням кількості хронічних хвороб.
В Україні в останні п’ять років спостерігають тенденцію до зниження показників захворюваності та поширеності хвороб серед осіб, які досягли пенсійного віку (чоловіки понад 60 років, жінки — понад 55 років). Принаймні, за даними ДЗ «Центр медичної статистики МОЗ України» поширеність зменшилася на 10%, захворюваність — на 13%, зокрема максимальне зниження зазначених показників відбулося в 2014 р. Однак пояснюється це не поліпшенням здоров’я людей, а низкою інших чинників: по-перше, відсутністю або отриманням неповних статистичних даних у зв’язку з проведенням АТО (окуповані території, анексований Крим), значною міграцією населення, по-друге, суттєвим погіршенням соціально-економічного становища в Україні. Передусім це стосується людей похилого віку, які заощаджують на своєму здоров’ї і не звертаються по медичну допомогу навіть при гострих і невідкладних станах, займаються самолікуванням, що призводить до збільшення кількості задавнених захворювань і навіть до летальних наслідків. Зокрема, якщо розглянути статистичні дані в регіональному аспекті, то у 2014 р. найвищі показники поширеності хвороб серед населення старшого віку зафіксовані у м. Київ, Дніпропетровській і Одеській областях, а найвищі рівні захворюваності — знову ж таки в м. Київ, а також Львівській та Івано-Франківській областях. Тож, у світлі останніх подій краще порівнювати дані 2013 р. (коли не було перешкод для отримання статистичних даних) і 2010 р. Так, показники поширеності окремих захворювань за період 2010-2014 рр. (як і показники захворюваності населення цієї категорії) мали тенденцію до зростання (табл. 1, 2). У структурі поширеності хвороб серед осіб старшого віку у 2014 р. відзначається збільшення частки новоутворень, хвороб ендокринної та нервової систем. Найвищою залишається частота хвороб серцево-судинної системи.
У динаміці структури захворюваності впродовж 2010-2014 рр. привертає увагу поступове збільшення показників за деякими класами хвороб (табл. 3).
Коли старість — не радість
Дуже часто старість супроводжується інвалідністю, що не лише знижує якість життя людей літнього віку, а й виснажує ресурси суспільства. Тому це проблема не тільки медична, а й економічна. В усьому світі налічується понад 250 млн осіб літнього віку з помірною або тяжкою інвалідністю. За оцінками ВООЗ поширеність інвалідності зростає з віком: нині її зареєстровано приблизно у 46% осіб віком понад 60 років (у державах із низьким рівнем доходу ці показники вищі, ніж у розвинених країнах). Серед найпоширеніших причин інвалідності — порушення зору, деменція, втрата слуху й остеоартрит. Однак важливо зазначити, що в країнах із низьким і середнім рівнями доходу вони вагоміші. Наприклад, показник інвалідності через порушення зору більше ніж у 3 рази перевищує аналогічний у розвинених державах. І це при тому, що такі порушення спричинені здебільшого аномаліями, значна частина яких може бути скоригована.
У країнах із високим рівнем доходу найчастішою причиною втрачених унаслідок інвалідності років є деменція (за статистичними даними 2010 р. понад 35 млн осіб у світі страждають на цю хворобу і щороку реєструється понад 7 млн нових випадків). Кількість таких людей у світі майже подвоюється кожні 20 років, значною мірою за рахунок країн, які швидко розвиваються. Нині 58% хворих на деменцію живуть у країнах з низьким і середнім рівнями доходу, і за прогнозами цей показник досягне приблизно 75% у 2050 р.
У людей літнього віку існує ще й така проблема, як травми через падіння. Їх часто не реєструють, однак вони спричиняють різке погіршення здоров’я і потребують тривалого лікування. Щорічно «падає» приблизно 28-35% людей віком понад 65 років і 32-42% — понад 70. Протягом року внаслідок перелому шийки стегна через падіння помирає 20% осіб літнього віку. Але цього можна уникнути завдяки своєчасному виявленню й усуненню факторів ризику (лікування артеріальної гіпотензії та порушень зору, оцінка умов проживання, пропагування вправ на зміцнення м’язів і збереження рівноваги тощо).
Інші аспекти, що мають вирішальне значення для здорового й активного старіння, пов’язані з психічним здоров’ям. Тоді як депресія визнається однією з найважливіших проблем в осіб літнього віку (у тому числі й інвалідності), соціальну ізоляцію і самотність не реєструють у базах даних пацієнтів. Утім у деяких європейських країнах понад 40% жінок віком понад 65 років мешкають самі.
Дієві програми профілактики інвалідності неможливо розробити без урахування факторів ризику її виникнення. Безумовно, деякі з них не піддаються коригуванню (вік, стать, генетика), але на значну їх частину можна впливати (вікові хвороби, функціональні обмеження, порушення процесів психофізіологічної адаптації, сидячий спосіб життя та інші поведінкові фактори), у тому числі й шляхом зміни соціально-економічних умов. На сьогодні такі програми вкрай необхідні, особливо для малозабезпечених верств населення. Головне — розвіяти міф про те, що хвороби й інвалідність — нормальні явища для такого віку і нічого із цим не вдієш. ВООЗ надає низку рекомендацій для створення стратегії запобігання інвалідності: розробка профілактичних планів на національному рівні та рівні місцевих громад, а також програм з подолання факторів ризику інвалідності, навчання відповідних професійних груп у галузі геронтології та геріатрії медицини, заохочення наукових досліджень і розробок з питань інвалідності у старечому віці.
Варто звернути увагу й на те, що інвалідність у старості — це не тільки інвалідність у загальноприйнятому розумінні, а й стан, при якому виникають утруднення під час самообслуговування в повсякденному житті — купання, одягання, харчування, переходу від стільця до ліжка, відвідування магазину, приготування їжі, прибирання, користування громадським транспортом, вживання ліків тощо.
На жаль, несприятливі соціально-економічні умови та низький рівень медичного обслуговування підвищують ризик передчасної смерті людей літнього віку. Хоча за даними ВООЗ основ-ними її причинами (незалежно від рівня економічного розвитку країни) є ішемічна хвороба серця (ІХС), цереброваскулярні хвороби (передусім інсульт) і хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), однак у країнах із низьким і середнім рівнями доходу кількість років життя, втрачених унаслідок цих хвороб, значно більша, ніж у розвинених державах (у результаті інсульту — у 3 рази, ІХС — у 2, ХОЗЛ — у 4 рази).
Не тягар, а ресурс
Старіння населення — явище глобальне і неминуче. Тому ВООЗ розробила керівні принципи для розуміння того, які програми різні країни можуть використовувати з метою вдосконалення медичних закладів відповідно до пот-реб людей літнього віку. ВООЗ вважає, що вирішальну роль у цьому питанні має відігравати ефективна первинна медико-санітарна допомога. На жаль, підготовка фахівців охорони здоров’я, як правило, не передбачає навчання в галузі надання особливої медичної допомоги таким людям.
Хоча більшість детермінант здорового й активного старіння перебувають за межами системи охорони здоров’я (тому вкрай важливо вирішувати соціальні проблеми), сектору охорони здоров’я слід адаптуватися до демографічного зсуву. Він має забезпечувати постійну медико-санітарну допомогу людям літнього віку. На жаль, нинішні системи охорони здоров’я, особливо в країнах із низьким і середнім рівнями економічного розвитку, не здатні задовольнити потребу в постійному догляді за цими хворими. Наприклад, незважаючи на те що ІХС та інсульт є найчастішими причинами втрачених років життя, а високий артеріальний тиск — основним керованим фактором ризику розвитку цих хвороб, лише 4-14% людей літнього віку в країнах із низьким і середнім рівнями доходів отримують ефективне лікування артеріальної гіпертензії. До речі, за результатами дослідження, проведеного в Японії, яка вирізняється високою тривалістю життя населення, з’ясували, що одним з основних факторів довголіття є контроль артеріального тиску в межах ефективної системи виявлення та лікування хвороб у поєднанні зі стратегіями щодо зменшення споживання солі. «Чудодійного» рецепта вирішення проблем, пов’язаних зі старінням населення, немає, натомість розроблено конкретні напрями, які допоможуть зменшити їх тягар. Це і формування норм здорової поведінки в усіх вікових групах для запобігання або відтермінування розвитку хронічних хвороб, і мінімізація їх наслідків завдяки ранньому виявленню та наданню якісної медичної допомоги (у тому числі і за межами лікарень), і доступ до реабілітації, допоміжних засобів, тривалої медичної допомоги та паліативних послуг.
Код довголіття
Держава має подбати про створення фізичних і соціальних умов, сприятливих для здоров’я людей літнього віку. Відповідні національні програми вже реалізуються в багатьох країнах світу, зокрема США, Канаді, Франції, Іспанії, Португалії, Словенії та ін. Щоб успішно вирішити цю проблему, сучасне суспільство має подолати стереотипи ставлення до людей літнього і старечого віку як до тягаря й усвідомити, що в умовах глобального постаріння населення світу вони становлять значний економічний і соціальний ресурс. Натомість збільшення очікуваної тривалості життя, забезпечення активного довголіття допоможе його розширити. Сприйняття таких людей як тягаря штовхає суспільство на хибний шлях мінімізації витрат, пов’язаних зі старінням, замість перспективи максимального розширення їх можливостей, використання їх досвіду і знань. Деякі із цих стереотипів змінюються, й процес триватиме зі старінням населення планети — іншого вибору в суспільства просто не буде. Якщо держава зможе забезпечити здоров’я людей літнього віку, зменшаться її фінансові витрати. Тому потужний демографічний зсув першої половини ХХІ ст. потребує відповідних заходів громадської охорони здоров’я, і ВООЗ виділяє їх як пріоритетні. Останнім часом в Україні не впроваджувалось окремої, орієнтованої на людей літнього віку, національної програми (остання з них завершилася в 2002 р.).
Натомість після ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС наша країна має відповідати Копенгагенським критеріям-параметрам, тому Президент України підписав Указ від 12.01.2015 р. № 5/2015 «Про Стратегію сталого розвитку «Україна-2020». Вона передбачає впровадження в Україні європейських стандартів життя. Серед багатьох реформ (у тому числі й у галузі охорони здоров’я) та програм розвит-ку держави в Стратегії запропоновано «Програму здорового способу життя та довголіття», індикатором реалізації якої стане підвищення середньої очікуваної тривалості життя в країні та його якості. До того ж в Україні розробляється проект «Україна 80+», мета якого — збільшення тривалості здорового життя до 80 років і більше. Проект містить алгоритм і тактику зниження смертності за визначеними захворюваннями, реалізувати які можна лише в разі об’єднання зусиль держави, громадських організації, бізнес-спільноти та інших структур. Замість того щоб чекати дива від медицини, яка подарує можливість вічно жити і не хворіти, потрібно навчити людей дбати про своє здоров’я починаючи з раннього віку. Суспільство ж має забезпечити для цього всі умови — соціальні, економічні та в галузі охорони здоров’я зокрема.
