Неінвазивна діагностика вважається одним із пріоритетних напрямів медичних досліджень у всьому світі. Капіляроскопія — один із видів такої діагностики, завдяки якому можна отримати загальну картину стану мікроциркуляторного русла. Але «родзинка» дослідження — виявлення ранніх (доклінічних) стадій судинних порушень, що відкриває абсолютно нові можливості їх профілактики.
Порушення функціонування капілярів спричиняє збої кровообігу, що призводить до застою крові і негативно впливає на обмінні процеси, наслідком чого є зниження імунітету, загострення хронічних і розвиток нових захворювань. Більшість же сучасних діагностичних методів дослідження судин (ангіографія, ультразвукове чи доплерівське дослідження) дають можливість визначити стан кровообігу тільки в середніх і великих магістральних судинах, зміни в яких свідчать про те, що хвороба вже вступила в таку стадію, коли говорити про профілактику запізно. Тому дуже важливо виявити порушення кровообігу на початковому етапі. Особливо, коли людина має спадкові захворювання або входить до групи ризику.
Капіляроскопія: історія методу
Мікроциркуляція крові стала предметом наукового інтересу датських і німецьких учених на початку ХХ століття. Найбільшим дослідником у цій галузі визнано датського фізіолога Августа Крога, який звернув увагу на залежність стану капілярної мережі від стану внутрішніх органів і на значення капілярного кровообігу для метаболізму. У 1920 році за свій внесок у вивчення мікроциркуляції крові Августу Крогу було присуджено Нобелівську премію. Одночасно з Крогом дослідження капілярів і їх властивостей проводили німецькі вчені Отфред Мюллер, Вальтер Йенш, Вільгельм Вітнебен та інші: вони намагалися довести можливість діагностики, заснованої на даних про стан капілярної мережі. У Росії вчення про капіляротерапію розвинув лікар А.С. Залманов, який вважав, що не існує жодної хвороби чи жодного функціонального розладу, за якого стан капілярів відіграв би другорядну роль.
Прилади для дослідження капілярів існували ще в довоєнні роки, однак по суті це були всього лише сильні мікроскопи, які просвічують шкіру і здатні візуалізувати капіляри у відбитому світлі. Завдяки розвитку науки і появі комп’ютерів капіляроскоп «навчився бачити» не тільки капіляри епоніхія нігтьового ложа верхніх і нижніх кінцівок, але й визначати параметризовані дані про стан капілярної мережі.
Незважаючи на «непопулярність» в Україні, апаратне та програмне забезпечення першого вітчизняного цифрового оптичного капіляроскопа розробили вчені Інституту кібернетики ім. Глушкова спільно з Науково-методичним центром ультразвукової діагностики. Капіляроскоп київських учених у Міністерстві охорони здоров’я сертифікували і визнають його ефективність. Та про впровадження в українських медичних закладах не йдеться — немає коштів. Допоки приватні медичні заклади пропонують такий метод діагностики за допомогою зарубіжної апаратури.
Під капіляроскопом
Процедура капіляроскопія проста і безболісна, не займає багато часу, але при цьому дає точний результат. Об’єкт дослідження — нігтьове ложе, яке вводиться у фокус капіляроскопа. Сучасний комп’ютерний капіляроскоп являє собою з’єднання надточного мікроскопа, що забезпечує багаторазове якісне збільшення, і програмного забезпечення. Саме воно дозволяє якісно і кількісно визначати, фіксувати й аналізувати широкий ряд показників (більше 20 параметрів), починаючи зі щільності капілярної мережі та закінчуючи кількістю еритроцитарних і тромбоцитарних агрегатів у складі крові. Включення в структуру капіляроскопа лазерного спектрофотометра дозволяє «роздивитися» об’єкт із точністю до 1 мкм, а спектрофотометр забезпечує вимірювання спектрів капілярної крові.
Крім статичних параметрів, аналізуються лінійна й об’ємна швидкість капілярного кровотоку по відділах, час зупинки кровотоку. Щоб уникнути діагностичних похибок, пацієнта попереджають, що напередодні проходження діагностики потрібно обмежити споживання рідини і намагатися уникати впливу на шкіру пальців рук хімічних речовин.
Капіляроскопія: великі можливості
Застосування комп’ютерної капіляроскопії в кардіології, ендокринології, ревматології, стоматології та інших важливих напрямках медицини дає можливість на ранніх стадіях, коли інші діагностичні прилади не здатні відтворити детальну картину, побачити зміни, що відбуваються, і правильно оцінити стан мікроциркуляції. Здоровий капіляр схожий на жіночу шпильку для волосся. Різноманітні відхилення від ідеалу говорять про патології. Наприклад, зниження швидкості кровотоку, утворення згустків попереджає про можливість розвитку ішемічних змін у серці, головному мозку, а також про розвиток ендартеріїту, тромбофлебіту. Один із перспективних напрямів — діагностика ангіопатій у хворих на цукровий діабет. Отримавши ці дані, лікар може направити пацієнта до спеціаліста, який призначає профілактичні заходи, запобігши таким чином грізним ускладненням. Крім того, порушення у надходженні крові в пальці і характерні зміни капілярних судин нігтьового ложа є симптомами ревматичних захворювань. Отже, капіляроскопія служить для діагностики так званого синдрому Рейнода і певних імунологічних захворювань.
Неоціненна роль капіляроскопії у моніторингу стану пацієнта під час операції і в період реабілітації. Наприклад, в НЦССХ ім. О.М. Бакулева (Москва) капіляроспектрометр використовують лікарі-перфузіологи під час проведення операцій на серці в умовах штучного кровообігу для оцінки адекватності анестезіології і перфузійного забезпечення. Решта методів, що застосовуються в даний час, не дають можливості стежити за параметрами таких процесів як дифузія кисню, концентрація і дисоціація оксигемоглобіну в капілярах. А вони виключно важливі для моніторингу операції та оцінки оксигенотерапії після хірургічного втручання, що усуває наслідки наркозу, обструкцію дихальних шляхів та біль. За допомогою капіляроскопії також спостерігають за процесом деоксигенації на відрізках від артеріальної до венозної ділянки.
Неможливо переоцінити значення капіляроскопії і в спортивній медицині, оскільки даний метод діагностики дозволяє визначити індивідуальну норму кожного спортсмена, яка стане основою планів тренувань і відновлення.
Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
