Протизапальні можливості дієти в комплексному лікуванні псоріазу

Чи не щодня з’являються публікації за результатами досліджень властивостей тих чи інших поживних речовин, включення або виключення мікро-, макронутрієнтів до раціону пацієнтів, які страждають на різноманітні хронічні захворювання.Що нового виявили дослідники в контексті комплексної терапії псоріазу, яку дієту визнали найкращою, розповідає консультант з громадського здоров’я проєкту «Поліпшення охорони здоров’я на службі в людей», президент Асоціації дієтологів України, автор національних рекомендацій зі здорового харчування, кандидат медичний наук, доцент Олег ШВЕЦЬ.

Що ми сьогодні знаємо про псоріаз

Псоріаз — одне з найпоширеніших автоімунних захворювань у світі, на нього страждають близько 23% дорослого населення в Європі та Північній Америці.

Псоріаз має багатофакторну етіологію, обумовлену порушенням регуляції вродженого та набутого імунітету з активацією Т-хелперів Th-1 та Th-17) і збільшенням продукції прозапальних цитокінів IL-1, IL-6, IL-23, IL-22, IL-17, IL-33, TNF-α та IFN-γ.

Хоча основною причиною псоріазу є генетичний/спадковий фактор (у 40% пацієнтів зазначають випадки псоріазу в сім’ї), захворювання може бути спричинене або спровоковане низкою інших чинників:

• Інфекціями
• Ожирінням
• Нераціональним харчуванням (західна дієта, низький рівень вітаміну D)
• Стресами/перевтомою
• Ослабленням імунітету
• Гормональними змінами в організмі
• Вживанням деяких фармакологічних препаратів (бета-блокаторів, інтерферонів, літію, хлорохіну)
• Травмами шкіри
• Шкідливими звичками.

Усі ці чинники є потенційними модуляторами запальної та імунної відповіді — гострої фази хвороби, що реалізується такими симптомами, як:

• поява червоних бляшок і вузликів, вкритих лусочками біло-сріблястого кольору;
• свербіж уражених ділянок шкіри;
• розтріскування шкіри та кровотеча (частіше, якщо висип на долонях і стопах);
• потьмяніння й деформація нігтів;
• біль у суглобах (що ускладнює діагностику, якщо симптом виникає первинно).

Найчастіша локалізація шкірних проявів псоріазу:

• волосиста частина голови
• обличчя
• лікті
• спина
• коліна
• нігті
• долоні
• стопи.

Отже, псоріаз — це автоімунне захворювання, яке спотворює нормальну реакцію імунної системи і спонукає її виробляти надмірну кількість клітин шкіри. Але, оскільки це системне захворювання, страждає не тільки шкіра. Якщо хворобу не виявили вчасно і людина не отримує належного сучасного лікування, псоріаз може ускладнитися псоріатичним артритом, цукровим діабетом, ожирінням або такими тяжкими серцево-судинними захворюваннями, як інфаркт або інсульт. Натомість сучасна комплексна терапія псоріазу здатна забезпечити людині досить високу якість життя. Псоріаз сьогодні можна успішно лікувати і контролювати.

Окрім фармакотерапії при псоріазі велику роль відіграють:

• модифікація способу життя
• зниження маси тіла
• адекватна фізична активність (відповідно до віку пацієнта та загального стану його здоров’я)
• спеціально розроблена збалансована дієта.

Як макронутрієнти впливають на запалення та імуногенність

Новий поштовх у вивченні ролі макронутрієнтів у розвитку запалення, забезпеченні нормальної імунної відповіді на інфекцію відбувся «завдяки» пандемії COVID-19. Адже і раніше було відомо, що люди, які повноцінно харчуються, дотримуються балансу мікро- і макронутрієнтів у своїй дієті, краще протистоять інфекції. Але в умовах поширення вірусу важливість оптимального статусу поживних речовин у контексті зменшення запалення й окисного стресу задля зміцнення імунної системи набуває особливого значення.

Приміром, споживання достатньої кількості білка необхідне для оптимального вироблення антитіл. А низький рівень поживних речовин, наприклад, цинку, вітаміну А, навпаки, асоціюється з підвищеним ризиком інфікування.

Доведено також, що деякі компоненти продуктів — вітамін С, вітамін Е, каротиноїди, поліфеноли — володіють високою протизапальною та антиоксидантною здатністю.

До того ж деякі із цих речовин можуть взаємодіяти з факторами транскрипції NF-kB та Nrf-2, пов’язаними з протизапальною й антиоксидантною дією. Вітамін D у взаємодії з рецепторами входу до клітини (ангіотензинперетворюючим ферментом 2, АПФ2) здатен усувати вірусну клітинну інфекцію. А харчові волокна, ферментовані мікробіотою кишечнику в коротколанцюгові жирні кислоти, також володіють протизапальною дією.

Вплив білків на запалення: важливі кількість чи тип?

У дослідженні RESMENA (8-тижневому рандомізованому інтервенційному), у якому порівнювали дві дієти: RESMENA, що спирається на критерії Американської кардіологічної асоціації (-30% енергії, 30% енергії з білка), та контрольну (-30% енергії, 15% енергії з білка), було продемонстровано, що на статус запалення, пов’язаного із супутніми захворюваннями, обумовленими ожирінням, впливає не стільки загальна кількість білка, що споживає людина, скільки його тип.

Зокрема, дослідження показало, що кінцева оцінка запалення, заснована на показниках високочутливого С-реактивного білка (СРБ), інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлини-α і інгібітора-1 активатора плазміногену, була значно нижчою (р=0,012) у групі з низьким вмістом білка (6,81±2, 32 проти 7,94±1,94).

Згідно з аналізом лінійної регресії загальне споживання білка було позитивно пов’язане із запаленням (р=0,007), а також із тваринним (р=0,025) і м’ясним білком (р=0,015), тоді, як рослинні та рибні білки не впливали на запальний статус.

Жири: тваринні проти рослинних

 Той факт, що заміна насичених жирних кислот рослинними має позитивний ефект на структуру ліпопротеїнів, був доведений і добре задокументований раніше. А відносно нещодавно учені довели й факт прямого впливу складу харчових жирних кислот на системне запалення. У клінічних дослідженнях було встановлено, що суттєва зміна складу харчових жирних кислот може впливати на прозапальний ефект.

Таким чином:

• обмеження споживання насичених жирних кислот (тваринних жирів) пов’язане зі ↓ рівня СРБ та IL-8
• споживання моно- та поліненасичених жирних кислот, Омега-6 ПНЖК (рослинних жирів) може зумовлювати прозапальний ефект
• споживання Омега-3 та Омега-9 справляє протизапальний ефект.

Високий глікемічний індекс і ризик хронічного запалення

Наразі більшість спеціалістів схиляються до думки, що хронічне запалення середнього ступеня тяжкості є основною причиною поширених хронічних захворювань: серцево-судинних, цукрового діабету, раку тощо.

Також вважають, що запалення посилюється з віком і частково може бути причиною зниження м’язової маси та збільшення жирової тканини. З огляду на це, слабке запалення належить до низки механізмів, включаючи окислювальний стрес, що призводять до вивільнення запальних цитокінів і інсулінорезистентності. Фактори, які сприяють хронічному запаленню легкого ступеня, добре вивчені, але останнім часом увага була зосереджена на західній дієті. Зокрема, щодо ролі глікемічного навантаження та глікемічного індексу в розвитку хронічного запалення.

Глікемічний індекс (ГІ) — це відносний показник глікемічної відповіді після споживання вуглеводумісної їжі порівняно з нормою (зазвичай глюкоза або білий хліб).

Глікемічне навантаження (ГН) — показник, що враховує не тільки якість споживаних вуглеводів, а й кількість.

Отже, високі показники ГІ та ГН асоціюються з підвищенням основних прозапальних маркерів.

Аби уникнути цих ризиків, слід включати до раціону більше харчових волокон, що зумовлюють протизапальну дію, у тому числі через продукцію коротколанцюгових жирних кислот (КЛЖК) кишковою мікробіотою.

Вітаміни, імунна регуляція, запалення

У багатьох дослідженнях також доведена протизапальна й антиоксидантна дія вітамінів та їхніх метаболітів. Зокрема, вітамінів А, В₁, В₂, В₃, В₅, В₆, В₇, В₉, В₁₂, С, D, E, K).

Вплив мікроелементів на запалення й імунітет

Відомо, що адекватне споживання основних мікроелементів і мікронутрієнтів корисне для здоров’я людини. Так, наприклад,

селен може модулювати широкий спектр ключових біологічних процесів, включаючи:

• клітинну відповідь на окислювальний стрес,
• окислювально-відновну передачу сигналів,
• клітинне диференціювання,
• імунну відповідь
• згортання білка;

цинк має доведені властивості активації Т-лімфоцитів, відіграє роль кофактора для протизапальних протеїнів;

залізо забезпечує оптимальну імунну відповідь;

каротиноїди — лютеїн, зеаксантин та β-каротин також володіють вираженими антиоксидантними та протизапальними ефектами:

лютеїн інгібує NF-κB-залежний сигнальний шлях і подальшу продукцію прозапальних медіаторів. Високий рівень споживання ксантофілів асоційований із нижчою продукцією IL-6, TNF-α, PGE2;

зеаксантин — ксантофіл морепродуктів має протизапальні властивості, позитивно впливає на ліпідний профіль;

β-каротин — вживання значної кількості β-каротину зменшує вміст малондіальдегіду та перекисне окислення ліпідів.Позитивним впливом на запальні процеси володіють також поліфеноли — нутрієнти з властивостями антиоксидантів, які містяться в рослинній їжі, оливковій олії, каві, чаї, червоному вині.

Модель харчування з протизапальними властивостями

Середземноморська дієта, для якої характерний високий вміст:

• мінімально обробленої їжі (овочі, фрукти, бобові, злакові, горіхи)
• моно- та ПНЖК (оливкова олія, риба)
• харчових волокон
• поліфенолів і вітамінів

на противагу низькому вмісту:

• насичених жирів
• калорій
• амінокислот (холіну, L-карнітину).

Ця дієта забезпечує різноманіття мікробіому:

↑Bacteroidetes, Lactobacilli, Bifidobacteria, Faecalibacterium, Oscillospira, Ruminococci

↓Firmicutes, Proteobacteria.

Такий склад мікробіому посилює дію постбіотиків (КЛЖК) і гомеостаз травного тракту та знижує прояви дисбіозу, проникність кишкового бар’єра та кількість патогенних бактерій.

Усе це, своєю чергою, сприяє зниженню оксидативного стресу, запалення, маси тіла, зменшує прояви метаболічного синдрому, кардіоваскулярні ризики, ризики нейродегенеративних захворювань і хвороб кишечнику. Натомість таке харчування підвищує імунну функцію та чутливість до інсуліну.

Отже, у дослідженні тяжкості симптоматики псоріазу (її оцінювали за індексом PASI та за рівнем СРБ), було виявлено, що тяжчий перебіг хвороби асоціюється зі споживанням червоного м’яса, а легший — з високим рівнем споживання нерафінованої оливкової олії, фруктів, горіхів, риби та морепродуктів, овочів і бобових.

Рекомендації щодо дієти для дорослих з псоріазом або псоріатричним артритом від Медичної ради Національної фундації США (2018 р.):

У складі комплексного лікування доцільно споживати нерафіновану оливкову олію в якості основного джерела ліпідів та дві порції фруктів і овочів. Відповідно, три порції на тиждень: риби/морепродуктів, горіхів та бобових, дві порції соусу софрито (часник, цибуля, перець та томати в оливковій олії).

Безглютенова дієта при псоріазі

Якщо порівнювати із загальною популяцією, поширеність целіакії в пацієнтів із псоріазом суттєво вища.

Так, у нещодавньому систематичному огляді встановлено, що у хворих на псоріаз ризик целіакії збільшується у 2,16 разу (Acharya, P.; Mathur, M.M., 2020).

В іншому метааналізі (Bhatia BK et al., 2014) зафіксовано збільшення в 2,4 разу частоти виявлення антитіл до гліадину при псоріазі, порівняно із контролем. При цьому титр антитіл корелював із тяжкістю захворювання.

Тому експерти Медичної ради Національної фундації США у своїх рекомендаціях 2018 року наголошують на доцільності пробної безглютенової дієти в пацієнтів із псоріазом та позитивними сироватковими маркерами непереносимості глютену додатково до стандартної терапії.

Метааналіз, присвячений вивченню ефективності Омега-3 ПНЖК у якості монотерапії в пацієнтів з псоріазом, засвідчує, що саплементація спричиняє достовірне зменшення індексу PASI score еритеми та нашарування, особливо, у разі застосування більших доз (ЕПК+ДГК 1800 мг день) та за тривалості курсу 8 тижнів.

Застосування кальцитріолу у вигляді мазі протягом восьми тижнів зумовлювало зменшення шкірних проявів псоріазу у 34% пацієнтів порівняно із 22,5% у групі контролю. Важливішим є навіть те, що топічні форми вітаміну D мають таку саму ефективність, як місцеві кортикостероїди (!), але вони не спричиняють атрофічних змін шкіри, тому є придатнішими для тривалого застосування.

Дієтичні добавки з вітаміном D не рекомендовані пацієнтам із псоріазом та нормальним сироватковим рівнем 25(ОН)D3. Водночас пацієнтам із наявним дефіцитом вітаміну необхідна саплементація для запобігання коморбідним станам, асоційованим із псоріазом.

У літературі також є повідомлення (Ruedemann et al.), що внутрішньом’язове введення вітаміну В₁₂ протягом 10 днів сприяє клінічному покращенню при псоріазі. Зокрема, в 11 із 34 пацієнтів зникали псоріатричні прояви та в 10 із 34 хворих відбувалося покращення індексу PASI на 75%.

Є й суперечливі відомості. Наприклад, у дослідженні Clemmensen et al., учасниками якого були 34 пацієнти з псоріатричним артритом, доведено, що застосування цинку протягом 24 тижнів полегшувало біль і зменшувало набряки суглобів.

Навпаки, Burrows et al. продемонстрували, що застосування цинку сульфату протягом 12 тижнів не сприяло достовірним змінам індексу тяжкості псоріазу.

Ефективність зниження маси тіла в лікуванні псоріазу

Протягом останніх років було продемонстровано, що зменшення маси тіла завдяки гіпокалорійній дієті та збільшення фізичної активності:

• зменшують наслідки окислювального стресу;
• сприяють зменшенню проявів псоріазу;
• посилюють ефект фармакологічної терапії псоріазу.

 Три тези в якості резюме

1. Дотримання західної дієти збільшує ризик і тяжкість запальних та імунних захворювань, включаючи псоріаз.
2. Середземноморська дієта є пріоритетною моделлю харчування для пацієнтів із псоріазом.
3. Нормалізація маси тіла є важливим компонентом у лікуванні таких хворих.

Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»