За оцінками ВООЗ, щорічно 276 тис. дітей помирають протягом перших 4 тижнів життя від вад розвитку. Більше 30% із них локалізовані в маленькому серці. Каталонія вирішила цю проблему, вклавши у розвиток дитячої кардіохірургії та державні програми підтримки чималі кошти. Про нинішній стан речей «ВЗ» розповів один з найвідоміших спеціалістів у цій галузі — професор Абелла.
ВЗ Чому ви обрали професію лікаря?
ВЗ Куба славилася своєю медициною — ви навчалися там?
— Загальний курс медицини я пройшов на батьківщині, а на кардіохірурга вчився у Європі — в Італії. Річ у тому, що раніше на Кубі дійсно був високий рівень медицини, але вона не була настільки технологічною, як того вимагають хірургічні спеціалізації. Тому я поїхав вчитися до країни, у якій завжди мріяв побувати і яка приймала іноземних студентів-медиків. Загалом я навчався 16 років, десять із яких присвятив дитячій кардіохірургії. Небагато людей здатні витримати таку тривалу та важку підготовку. Можливо, тому в Європі наша спеціальність дуже гарно оплачується.
ВЗ На якому етапі протягом цих десяти років спеціалізації хірургу вже дозволяють оперувати самостійно?
— Приблизно на четвертому році резидентури: спочатку лише асистувати, згодом — проводити самостійні хірургічні втручання.
ВЗ Як ви опинилися в Іспанії?
— Я обрав Барселону з двох причин: по-перше, вихідцями з Іспанії були мої бабуся та дідусь, а по-друге, потенціал у сфері медицини в цій країні був значно вищим, аніж у сусідній Італії. Дуже дивно, але про експертний рівень медицини Іспанії мало хто знає. У всіх на слуху Німеччина, Ізраїль або Франція, і треба стати спеціалістом у конкретній галузі, аби дізнатися, що більшість наукових досягнень і розробок наразі належить саме Барселоні. Наприклад, державний госпіталь, у якому я працюю в першій половині дня, може похвалитися найбільшою кількістю інноваційних операцій у всій Європі. Але про це мовчать ЗМІ. Можливо, через те, що моїм колегам ніколи думати про піар-кампанії.
ВЗ Чи пам’ятаєте ви свого першого маленького пацієнта?
— Дуже добре пам’ятаю. Більше того, я пам’ятаю кожного першого пацієнта, якого оперував за новою методикою! Навчання кардіохірурга має чітку прогресію: випадки ускладнюються відповідно до підвищення кваліфікації лікаря. А той випадок, коли я вперше доторкнувся до маленького серця, узагалі був неочікуваним: прийшовши зранку у звичний час до резидентури, я зустрів у коридорі свого шефа, який спокійно повідомив, що сьогодні оперую я! І, мабуть, це найбільш виправдана стратегія, адже якби він попередив мене за кілька днів, я провів би їх, страшенно нервуючи. Зізнаюся, що хвилююся перед впровадженням кожної нової методики, і це закономірно. Але найбільше я нервувався перед першою пересадкою маленького серця…
ВЗ Як змінилася іспанська кардіохірургія останніми роками?
— Перше, що вплинуло на результативність дитячої кардіохірургії за останні п’ять років, — зменшення віку дитини, яку ми оперуємо. Наразі всіх дітей із вродженими вадами серця в Іспанії оперують протягом перших 30 днів життя. Адже науково доведено, що в організмі дитини, яка народжується з вадою серця, стрімко розвивається багато супутніх захворювань. Тому що швидше ми допомагаємо серцю, то більшу користь приносимо всьому організму. Зараз це для нас принципове правило. Але таке раннє лікування було б неможливим без експертної перинатальної діагностики, адже сьогодні ми чітко знаємо про ваду заздалегідь — коли дитя ще в утробі матері — та чекаємо її напоготові. По-друге, ми навчилися ідеально захищати мозок дитини під час оперативного втручання на серці. Раніше в такого маляти могли в майбутньому виникати проблеми із розвитком, а зараз ми повністю усунули таку загрозу. Тому все частіше до нас приїжджають вагітні з інших країн, у плодів яких діагностували вроджену ваду. Вони тут народжують, ми оперуємо, і родини вже зі здоровими дітьми повертаються додому. Окрім цього, величезних змін зазнала трансплантація дитячого серця. Головною проблемою завжди був дефіцит донорів. Раніше такі діти могли й не дочекатися нового серця. Тепер ми маємо сильну програму зі штучним серцем, якій уже шість років.
ВЗ Скільки каталонських дітей потребують пересадки серця щороку?
— Найскладніші випадки — ті, що вимагають тимчасового встановлення штучного серця. Їх — близько десяти на рік. А загалом ста малятам із мільйона населення необхідні певні втручання на серці щорічно. І всі ці потреби ми покриваємо.
ВЗ Чи є вроджені вади серця, які ви досі не оперуєте?
— Ні, на щастя, ми можемо дати раду в будь-якому випадку!
ВЗ Тобто проблему вроджених вад серця, принаймні в Каталонії, вирішено?
— Саме так! Потреби нашої країни ми покриваємо повністю і зараз почали оперувати маленьких пацієнтів, яким не можуть допомогти на батьківщині.
ВЗ Що обумовлює успіх дитячої кардіохірургії?
— Кардіохірургія — це командна робота, тут недостатньо бути віртуозним хірургом-одинаком. У цій команді абсолютно всі мусять мати експертний рівень підготовки та достатній досвід практичної діяльності. Більше того, це одна з найпрогресивніших спеціалізацій, тому вся команда повинна безперервно навчатися. Інновації в кардіохірургії з’являються щороку й одразу озвучуються на наукових конгресах. Таких заходів усього два: загальноєвропейський і американський. Відвідуючи їх, дитячий кардіохірург отримує найактуальнішу та найсучаснішу інформацію.
ВЗ Яку технологію ви освоїли останньою?
— Нещодавно впровадили техніку оперування при легеневій атрезії. Моя команда стала першопрохідцем у цьому. Суть методу полягає у виключенні сегмента низхідної грудної аорти, з якого беруть початок всі основні аорто-легеневі колатеральні артерії, та з’єднанні його з нативною легеневою артерією з використанням політетрафторетиленової трубки. У такий спосіб ми досягаємо закриття дефекту міжшлуночкової перегородки, а правий шлуночок підключаємо до легеневої артерії за допомогою клапанного каналу. Уже проведено 20 таких операцій, і всі діти вижили та почуваються добре. Також я — один з авторів техніки, що має назву «екстракардіальне з’єднання Фонтена».
ВЗ Скільки операцій на рік доводиться робити вам особисто?
— Більше 200. Але оскільки я є керівником відділення дитячої кардіохірургії, мені доручають найскладніші випадки.
ВЗ Кардіохіургія — чи не єдина галузь медицини, ефективність якої можна визначити за міжнародними критеріями. Яка статистика у вашому відділенні?
— Aristotle score, про який ви, мабуть, запитуєте, — важливий показник якості. Проект «Аристотель» почався ще в 1999 році й охоплював 50 дитячих хірургів із 23 країн світу. Стратифікація операційного ризику дає змогу об’єктивно виділити групу пацієнтів, у якій ступінь виникнення післяопераційних ускладнень і летальності порівняно високий, так само, як і групу хворих, у якій, навпаки, операційний ризик мінімальний. Відомо, що хірургічні операції на серці та магістральних артеріях у деяких випадках супроводжуються післяопераційними ускладненнями та смертю пацієнтів. У зв’язку із цим багато кардіохірургів вважають за доцільне прогнозувати можливі летальні та нелетальні ускладнення у своїй практичній діяльності шляхом стратифікації ризиків. Aristotle score дає змогу точно визначити складнощі для 145 кардіохірургічних процедур. Цей показник у моєму відділенні становить понад 8. Середній показник по Європі — 6,9. Слід також враховувати, що наш госпіталь — референтний по дитячій кардіохірургії, тому до нас привозять найважчих хворих із різних країн світу, де не можуть надати їм допомогу. «Простими» вадами займається зовсім інший госпіталь. Смертність у нашому відділенні не перевищує 1,9. Наприклад, при гіпоплазії серця летальність утримується в нас на нульовому рівні, тоді як у більшості центрів світу цей показник становить близько 70%.
ВЗ Чи впливає на такі високі показники якість устаткування в клініці?
— Фундаментально! Кардіохірургічна операційна, як космічний корабель: ми мусимо одночасно вимірювати понад 40 показників діяльності організму. Тому від якості та сучасності кардіохірургічних пристроїв багато що залежить. Щороку ми змінюємо весь свій хірургічний «автопарк», адже пристрої зношуються та втрачають актуальність.
ВЗ Чи змінилася тривалість оперативних втручань на серці?
— Оскільки ми оперуємо лише складні випадки, то всі оперативні втручання тривалі: від 3 до 10 годин. Операції, які продовжуються менше трьох годин, мають коефіцієнт Aristotle score на рівні 3-5 балів і вважаються легкими.
ВЗ Знаю, що за вашої участі проходять соціальні програми для країн так званого третього світу. Розкажіть про це детальніше.
— Це так звані програми солідарності. У їх рамках я оперував у 22 країнах світу. Але якщо раніше ми приїздили й просто працювали там, то зараз намагаємося навчити місцевих кардіохірургів оперувати самостійно. Частина навчання триває тут, у Барселоні, а потім разом із колегами ми їдемо до їх країни і деякий час оперуємо там разом. Найважчих хворих, звичайно, і надалі відправлятимуть до нашого госпіталю. Нещодавно завдяки угоді про співпрацю між Міжнародним фондом вроджених вад серця і Науково-дослідним інститутом Барселони наше місто стало світовою столицею досліджень, інновацій та навчання в галузі вроджених вад серця. Ми — піонери у сфері науково-дослідної роботи та маємо одну з найкращих навчальних програм. Крім того, Міжнародний фонд вроджених вад серця фінансуватиме участь фахівців із країн з низьким економічним розвитком у дослідженнях і міжнародних конференціях.
ВЗ Як часто наразі вам доводиться їхати оперувати в інші країни?
— На сьогодні два тижні на рік я оперую не вдома.
ВЗ Чи випадала нагода оперувати в Україні?
— Ні. Але я був в Україні ще школярем — за програмою обміну між Кубою та Радянським Союзом. Тоді дуже запам’ятався саме Донецьк… Жахливо те, що там відбувається зараз.
ВЗ Чи вже має медична спільнота відповідь на запитання: чому ж все-таки виникають вроджені вади серця?
— Ні, ми досі не отримали відповіді на це питання. Ані поведінка матері під час вагітності, ані вплив спадкових факторів досі науково не доведені. Більше того, вади серця виникають з приблизно однаковою частотою в абсолютно усіх країнах світу і не залежать від соціального рівня, раси чи клімату.
ВЗ А ваші діти продовжуватимуть медичну династію?
— Моя донька зараз навчається в медичному університеті та мріє про спеціалізацію кардіолога. Але оперувати вона не буде — це дуже важко для жінки. Ви тільки уявіть: доводиться по 10 годин стояти на ногах, не рухаючи навіть шиєю! Більше того, увесь цей час ти мусиш дивитися в одну точку, не втрачаючи концентрації.
ВЗ Як ви відпочиваєте після таких навантажень?
— Читаю, плаваю та займаюся музикою. Звичайно, важко знайти на це час, але я вмію себе організувати: доба має 24 години — варто використовувати всі!
Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»